Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Коли ми забиратимемо Крим, там будуть руїни - 1

Коли ми забиратимемо Крим, там будуть руїни. Росіяни заберуть усе. Та вони навіть яйця покрадуть у курей, - експредставник президента в Криму Борис Бабін (частина 1)


Колишній постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін в інтерв'ю Цензор.НЕТ розповів про своє бачення політики України щодо Криму.
Розмова відбулася до призначення нового постпреда президента в Криму Антона Кориневича кілька днів тому. Те, що його посада лишалася вакантною більше ніж півроку, на думку Бабіна, свідчить про хаотичні дії української влади щодо Криму та відсутність реальних кроків і стратегії для деокупації.

1:20 – Україна не має позиції з деокупації Криму
6:07 – У 2014-му за перекриття води в Крим взяли на себе відповідальність конкретні люди, інакше ми досі подавали б воду
8:14 – Росія перетворила Крим на плацдарм для мілітаризації у чорноморсько-середземноморському регіоні
9:20 – силові органи по Криму паралізовані російською агентурою, сто людей з числа нардепів і членів уряду є бенефіціарами кримських підприємств
11:48 – в енергозабезпеченні Крим висить на тонкій нитці, а Україна цього не використовує
24:28 – "Порошенко визначав кримське питання як кримськотатарське"
14:40 – основні російські загрози в Криму, мілітаризація кримського суспільства досягла нечуваного рівня
17:30 – для деокупації мають бути ресурси і стратегія, а "якщо хочеться фантазувати – пишемо роман "Як я звільню Крим" і продаємо його"
19:19 – Крим звільнятиметься винятково із залученням військової складової
32:43 – "була позиція вищих органів влади, щоб Представництво президента в Криму імітувало діяльність"
34:38 – про Порядок дій з деокупації Криму, розроблений Постійним представництвом президента у 2018 році
36:45 – в Раді лежать законопроекти, які стосуються деокупації Криму, і чому вони не прийняті
39:20 – кількість переселенців з Криму, що проживають на підконтрольній території, - 25 тисяч
40:43 – про абітурієнтів з Криму в українських вишах і чому їх мало
41:57 – "українські медіа висвітлюють ситуацію в Криму дуже вузько, створюючи когнітивний дисонанс"
44:29 – "угода про розподіл квот на вилов риби в Азові легітимізує загарбання Криму".

У РОСІЯН Є ЧІТКА СТРАТЕГІЯ ЩОДО КРИМУ. УКРАЇНА НЕ МАЄ ЖОДНОЇ.
- Пане Борисе, ви були звільнені на початку грудня 2018 року. Одразу після цього ви заявили, що не братимете участі в жодній формі у передвиборчих баталіях.
- І в принципі, так і зробив.
- Однак ви активно коментували всі новини, пов'язані з Кримом. Зараз як ви бачите свою роль?
- У мене проста роль – я науковець, професор, і маю чим займатися. Крім того, я правозахисник. Мене не влаштовує багато з того, що відбувається по окупованих територіях. Кожен має власну межу і було б необачно розраховувати, що я можу змінити те, що проста людина змінити, на жаль, не може.
- Після вашого звільнення ви заявили, що його головною причиною є те, що представники влади, зокрема місцевої в Херсонській області, багато скарг на вас писали президенту, тому ви буцімто втратили його довіру.
- Це були фактори звільнення. Бо ситуація з Представництвом президента є відображенням того, що державна влада України загалом бачить чи не бачить з кримської проблематики. До прикладу, до мене на цій посаді була пані Попович, яка була призначена ще Турчиновим, але за президентства Петра Порошенка про неї просто забули, а згадали десь у 2016 році.
- Ви маєте на увазі, що про неї забула влада чи сама Попович так повела свою політику?
- Це вже друге питання. Є питання до влади. Ви робите відповідні кроки з питань Криму, значить має бути нова система управління. Не так багато органів та важелів впливу. Я свого часу спілкувався з низкою посадовців різних рівнів, ми обговорювали питання посилення представництва. Після цього був ухвалений відповідний указ. Потім я мав надію, що можна щось змінити, і я пішов у цей орган. Спочатку це було питання становлення, бо орган був занедбаний. Основні завдання були тактичними – вийти на проектний потенціал, набрати команду. Це ми зробили. Далі треба було розробити порядок денний на найближчі два роки. Зробили. Запропонувати його органам влади. Запропонували. А у відповідь тиша. Представник президента не може активно працювати якщо немає позиції самого президента.
- Не було позиції президента?
- А ви вважаєте, що по Криму в нас є позиція?
- Це власне те, про що ми говоримо. Після звільнення ви говорили, що лише у передвиборчій програмі Порошенка є згадки про кримське питання.
- Передвиборча програма Порошенка, яка була оприлюднена у 2018 році, щодо Криму непогана. І порівняно з іншими – це дійсно потенційний крок вперед. Але питання в тому, що Порошенко був президентом 5 років. І якби це моделював інший кандидат, який лише хоче зайти на цю посаду, - це одна ситуація. Коли чинний президент робить заяву, що після переобрання він займатиметься Кримом. Добре, а може цим треба було займатися до переобрання? Тому була прикра ситуація, коли Крим відклали на потім.
- Ви наводили до прикладу низку дій, які вважаєте своїми здобутками.
- Я не хочу казати про здобутки. Поки Крим окупований все решта є вторинними питаннями. Річ у тому, що в росіян є чітка стратегія з питання України, яку вони реалізують, включно з окупованими територіями. Ми ж не маємо жодної стратегії. Можливо, це й правильно, бо стратегувати з наявними ресурсами ми не можемо. Але і чіткого алгоритму плану дій нема. Дії української влади щодо Криму – це реагування на ті виклики, які робить Росія. РФ будує міст, ми спохопилися: давайте щось робити. Росія репресує кримськотатарських активістів, то давайте щось думати. Тобто ми завжди граємо в дурня – приймаємо подачу і думаємо, що робити далі. Ініціатив жодних з 2014 року не було. На зовнішньополітичному рівні так само. Так, є Резолюції Генасамблеї ООН, ПАРЄ.
- А перекриття води?
- Це хороший приклад, і це правильна політика. Але це було здійснене завдяки групі людей, які в 2014 році взяли на себе цю відповідальність. Зокрема тогочасний міністр екології. Якби позиція цих людей була такою, що "давайте порадимося ще 5 нарад і 10 засідань", то вода в Крим і досі йшла б.Просто хтось з величезної вертикалі зробив так, як мав зробити, але це окремі кроки. А військові не стріляли, СБУшники міряли на себе кітель ФСБшників, цивільні органи влади або переходили юрбою на бік агресора або в Києві радилися, що робити загалом.
Блокада Криму, енергетична і товарна, виникла не одразу, а в певній ситуації за умов конфлікту комерційних інтересів різних груп, які хотіли сидіти на потоках. І результатом цього конфлікту стало класичне "так не доставайся же ты никому". Але це не було державною позицією, не держава перекривала електроенергію і не держава зупиняла фури. Що зробила за ці роки держава? Є декілька заяв у міжнародні організації та юридичних позовів. І повірте, акумулювати це - дуже важкий шлях. Друге – рішення міжнародних організацій, але в цій сфері величезну допомогу нам надали наші партнери. Коли тебе беруть за руку і ведуть по коридорах – це не велика перемога української дипломатії. У такій ситуації реальних кроків дуже мало. А Росія за ці роки зробила головне – забезпечила в Криму соціально-економічну базу для подальшої мілітаристської діяльності в усьому чорноморсько-середземноморському регіоні. Крим не є плацдармом для захоплення лише України. Він є плацдармом для російської мілітаристської експансії на величезній частині земної кулі, включно до Зімбабве. Вся логістика Росії на Близькому сході та Африці пов'язана з Чорним морем.

СТО ЛЮДЕЙ З ЧИСЛА НАРДЕПІВ ТА ЧЛЕНІВ УРЯДУ Є БЕНЕФІЦІАРАМИ ПІДПРИЄМСТВ У КРИМУ
- Останнім часом російська пропаганда взяла нові тези, що через відсутність поставок води в Крим страждає Херсонщина – шляхом підтоплення. Наскільки це так? Також вони говорять, що півострову загрожує екологічна катастрофа та епідемії. Можливо, вони це розганятимуть по всіх каналах. До чого це? Чого нам очікувати?
- Все до того, щоб отримати в Крим воду. Не так багато є факторів, які можуть вплинути на ситуацію. В окремих факторів чіткий виграш. Наприклад, через власну агентуру РФ повністю паралізувала силові органи з питань Криму, які займаються фейкометством, звітами про проведення наукових конференцій – чим завгодно, але не протидією колаборантам. З іншого боку, вони добре почуваються, коли є економічна співпраця, гарантована законодавством України. Це закон про вільну економічну зону з Кримом. Сто бенефіціарів в Криму з числа народних депутатів, членів уряду та їхніх родин. Якщо у нас, наприклад, депутат дуже патріотичної фракції володіє в Керчі консервним заводом, то він може хоч 20 вишиванок нап'яти і співати гімн, але голосувати в Раді він буде так, як йому порадять керченські друзі з ФСБ.
- Нагадайте, про якого депутат ви говорите.
- А навіщо мені? Вони багаті люди і мають гроші на адвокатів. Просто погугліть. Лише зараз, на п'ятому році анексії, Росія почала закривати бази в Криму щодо кінцевих бенефіціарів. А до того все було у вільному доступі – чиї це ділянки, цементний завод під Сімферополем, фабрика в Балаклаві. Ми просто не хочемо про це замислюватися. Нас окупанти каналізуються на якісь проблеми – є політв'язні, давайте плакати над ними, є утиски кримських татар, давайте це обговорювати. Це дуже важливі теми, але це не тема деокупації. Це навіть не тема протидії російській агресії. Це те, про що нам дозволяють думати окупанти, бо порядок денний вони захопили. А питань, як нам як мінімум протидіяти російській агресії, а як максимум – деокупувати Крим, - у нас навіть в дискурсі немає.
У цій ситуації тези приміром про водопостачання, з одного боку, розраховані на внутрішнє споживання, вони заспокоюють населення, що вода ось-ось буде. З іншого боку, вони в пастці, бо є речі, які не можна вирішити через власних агентів у Києві. Це водопостачання та енергозабезпечення.
З енергозабезпечення Крим висить на дуже тонкій нитці. Бо сьогодні електростанції, які вони зробили з допомогою "європейських друзів", споживають газ, який Росія краде на шельфі. Інших ресурсів у Криму немає. Цей газ видобувають на родовищах, які розміщені майже у візуальній близькості до Одеси. Будь-яка нормальна країна давно унеможливила б це все. А що ми робимо замість цього? Кабмін оголошує результати конкурсу на ці ділянки. Наш Кабмін розповідає, що на ці ділянки зайде якась фірма-переможець, видобуватиме там газ, і росіяни не будуть цьому заважати.
- Як би ви радили це обмежити?
- Є багато різних способів. Але цього не робиться.
- Хоча б один приклад наведіть.
- Я вам інший приклад скажу. Перекриття води передбачено законодавством України? Ні. Якби на посаді в Мінекології чи Держводгоспі була людина, яка говорила б, що діятиме строго в межах законодавства України, то вода пішла б у Крим. Це головне! Не можна протидіяти агресії, читаючи інструкцію по діловодству. Кожен чиновник, якого щось питаєш, скаже: є довідка з "Укрпошти", що в Крим не можна доставити листа, тому я нічого робити не буду. Це не анекдот, вони дійсно так спілкуються. Тому я не розраховую сьогодні на державний апарат, бо ніякого бенефіція зі звільнення Криму вони не отримають.
КРИМ ЗВІЛЬНЯТИМЕТЬСЯ ВИНЯТКОВО ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СКЛАДОВОЇ
- Ви говорите, що має бути стратегія деокупації, де економічна складова займатиме чільне місце.
- Ми маємо ескалацію російської агресії та реалізацію росіянами власної стратегії. Тому ми не можемо щось стратегувати, коли ми не вирішили тактичних завдань. Для того, щоб робити хірургічну операцію необхідно знайти скальпель і помити руки. А коли хірург десь бігає, а скальпель продали сусіду за пляшку – то це не стратегія деокупації. Спочатку ми маємо сконцентрувати інструментарій і протидіяти основним російським загрозам.
У нас інформаційний простір захоплюється росіянами. Економічний простір захоплений росіянами. Соціальний простір в Криму фактично захоплений росіянами, бо мілітаризація кримського суспільства досягла нечуваного рівня. Вони будують мікроСРСР і частка населення грає за цими правилами, бо іншої дороги немає. Уявіть селище в північному або центральному Криму. Ким там хочуть стати діти?
- Військовими?
- Правильно, російськими військовими. Або дружиною російського військового. Бо там заробітна платня 50 тисяч рублів.
- Раніше хотіли бути моряками.
- На сьогодні єдиний шлях для населення отримати певний розвиток – або виїхати з Криму, або колаборувати з окупаційною владою, як правило, у силовій формі. Цей суспільний договір, який Кремль пропонує населенню окупованих територій, виконується сторонами. І за таких умов, коли Україна говорить, що має зробити все для цього населення, щоб воно нас почуло, - то ні, шановні. Ми можемо робити будь-які бенефіції для кримських громадян України, але все одно третина з них мріятиме вийти заміж за російського прикордонника чи поїхати вчитися в Москву у військову школу. Тому ми маємо розраховувати на деокупацію Криму в умовах реальних – коли певна частина населення в Криму (я не кажу, що більшість) не сприймає українську державу. І ми маємо щось із цим робити. Коли окупанти виснажують Крим і ресурси півострова залучені під військову базу. І коли підуть, то залишать пусту землю, і дай Боже, щоб не радіоактивну.
Тому ті, хто сьогодні говорять: давайте дамо воду й електрику, бо економіка буде в занепаді, -шановні, коли ми забиратимемо Крим, там будуть руїни. Вони здеруть кожний місток, вивезуть весь мідний дріт – заберуть усе. Та вони яйця покрадуть по хатах! Вони такі, і ми прийдемо у випалену землю.
- Масштаби завдань, які ви малюєте, дуже глобальні. Хіба це не тягне на стратегію? Ви ж говорите про якісь тактичні кроки.
- Я трохи розбираюся в програмному менеджменті. Якщо хочеться фантазувати, то без питань: беремо й пишемо роман "Як звільнити Крим". Але це не звільнить півострів. Будь-який документ, не забезпечений ресурсно, є романом. А чи є в нас ресурс для деокупації? Чи є у нас хоча б ресурс для протидії російській агресії? Коли російський прикордонник у Криму отримує 50 тисяч рублів, скільки отримує український прикордонник, що стоїть на адмінмежі з Кримом? Скільки отримує український військовий? Скільки отримує лейтенант СБУ? Скільки отримує працівник РДА біля лінії зіткнення? Скільки отримує головний фахівець МінТОТу? Це ж риторичні питання.
- Вочевидь же справа не лише у зарплатах.
- Я далекий від ідеї, що коли скажуть "біжи", то всі побіжать. Для того, щоб хтось кудись побіг, слід мати матеріальне та інше забезпечення. До прикладу, в нас є Військово-морські сили, які роблять що? Ходять по плацу і співають гімн, тому що нема плавзасобів. Можна написати 5 чи 100 планів, але якщо не буде потужної корабельно-катерної групи, то все це можна на Петрівці продавати студентам. Так само протиповітряна оборона, сучасна розвідка і зв'язок. Ресурс є головним.
- Ми зайшли у військову тему.
- А Крим звільнятиметься винятково із залученням військової складової.
- Ви не вірите в силу дипломатичних засобів?
- Усі дипломатичні засоби необхідні. Також економічні, соціальні, пропагандистські. Але якщо я можу уявити якісних українських дипломатів у певній кількості, то якщо міркувати про економіку чи військову сферу, то виникає більше питань. Повторюся, потреба матеріального забезпечення є ключовим. Жоден іноземний чи міжнародний фонд їх не надасть. Жодна країна світу не витрачатиме на деокупацію Криму більше, ніж ми. Ми маємо вийти на реальний алгоритм щомісячної реалізації цих кошті. Без цього все – фейк. Брати участь у фейках я не хочу.

Продовження

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2024282.html.
Tags: зеленский, крим, порошенко, рассея, санкції, україна, х%№ло
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments