і знову я закину камінець, поки зовнішня політика України знову (знову!) несформована, несформульована та, можливо, навіть не законспектована.
Моя теза - декларація і закарбування, згодом, десь на рівні конституційному - принципу Взаємності, Симетричності, Дзеркальності. Двосторонності.
Чи можна, наприклад, вести з Ерефією переговори про статус русской діаспори? Можна. Але на ціх принципах. Тобто: а що там з НАШОЮ діаспорою у ВАС? Скільки тисяч в вас відкрито шкіл, класів, газет, музеїв, кінотеатрів, телеканалів і прочая, і прочая, - українською? Один? Дві? Ніскольки? а чому? Що? А, це тому що у вас у рускіх єсть ядерна бомба, і можна не включати всі ці опції. Ну так жеж. Це єдина причина.
Далі, що там у когось стосовно наших нацменшин. А в ваших що? Чого це ваші нацреспубліки по пальцям нарахувати - менше дюжини, коли ви сами кричите про сто народав? і чому ці автономії мають менше прав, ніж наша сільська громада? А між тим ви федерація (на відміну від нас!) і в вас взагалі ця опція мала б бути включена “бай дефолт”. Що, знову через ядерну бомбу?
Ясно, що це стосується і західних та інших, а особливо сусідніх держав.
Двосторонні угоди.
Як ви к нам так і ми к вам.
Хто там любить потриндіти про кризу загальнолюдських цінностей?
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2039897.html.
Journal information