Це не слід сприймати як аналітику - скоріше, стисле викладення пліток, якими люблять обмінюватись секретарки, коли виходять покурити чи на каву.
Ви всі чуєте що Сергей Аксьонов беззмінно очолює “совмін” і рідше - що він “глава” невизнаної “республікі Крим”. Складається враження, що той совмін працює невпинно та беззмінно з 2014 року, коли сталась перша узурпація. Насправді це не так.
Безпосередньо колабораційним урядом Аксьонов керував з кінця лютого по березень 2014, менше двох місяців. В квітні того ж року він був оголошений “главой рєспублікі Крим”, який “згідно конституції” (прийнятій самозваним “госсовєтом”) або безпосередньо формує совмін, або призначає прем’єр-міністра.
Аксьонов дуже боїться конкурентів, водночас він нікудишній прем’єр, - тому тягар керування виконавчою гілкою сімферопольського режиму він переклав на “першого віце-прем’єра”, а потім просто на “віце-прем’єра”.
Останні, разом з міністрами, змінюються швидко як пальчатки.
До середини червня 2014 уряд фактично очолював “1-й віце-пр.” на ім’я Рустем Теміргалієв. Його призначили значною мірою через “татарскоє імя”, замилювання ока міжнародній спільноті - в Криму-то чудово знають, що він не має ніякого стосунку до кримських татар і є татарином “волзьким”, “казанським” чи радше просто “совітським” (не факт що він зможе зв’язати пару слів на своєм татарськом, не кажучи про кримську мову).
Урядування Тєміргалієва після 4 місяців скінчилось скандалом: Аксьонов звинуватив його в крадіжці (пардон, “пропажі”) мільйонів доларів, які вони разом віджали в приватбанку Коломойського. Тєміргалієв навзаєм звинуватив у тому ж самому “главу рєспублікі”, після чого вимушений був втекти з Криму, і востанє його бачили за рік чи два якимсь дивним послом - чи то Казахстану в Татарстані, чи то Татарстану в Казахстані.
За Тєміргалієвим вслід втекло 8 “міністрів”.
Від липня 2014 уряд впав на плечі “1-го віце-пр.” Міхаіла Шерємєта, якраз одного з учасників пропажі грошів приватбанку (за версією Теміргалієва) і вірного соратника Аксьонова. Кримчанам він запам’ятався, як чувак, що радив їздити в Армянск за оздоровленням та запевняв, що токсичні речовини в повітрі й грунті від тамтешнього заводу “даже полєзни”. Фактично Шеремет керував урядом до 2016 року, встиг змінити 30 “міністрів” і втік до передвиборчої кампанії в Госдуму РФ.
Після нього з самого початку 2016 урядом керували два брати-акробати: донецький Нахлупін та московитський Казурін.
Якось так вони взялись за діло, що повідсторонювали всіх відносно самостійних фігур (наприклад, Янакі, на той час гражданского мужа чокнутої прокурорши Нюши) - і давай ділити між собою всі доходи. Тоді Московія ще з останніх сил пижилась здаватись богатою і щедрою, тому сипала на півострів золотом та ізумрудами, які буквально закопували в пісок (траса “Тавріда”) чи в море (керченський мост).
Потім між ними почалась підкилимна боротьба, в ній донецький Нахлупін переміг свого подельника Казуріна та домігся його відставки. Вигнання московита відбулося під йолочку, насамкінець 2016 року, - а вже на наступне свято, 14 лютого, в день святого Валентина, московського гостя затримали в аеропорту та звинуватили у всіх крадіжках, які разом робили і його донецький колега, і сам гоблін, і всі інші нечисті на руку “міністри”
На казуринське місце Нахлупін ще встиг протягнути спочатку Зіміна, екс-голову Чорноморнафтогазу (і з ганьбою прогнати, навішавши всіх собак, але без арешту), потім повторити цей трюк повторно на свого в дошку судакчанина Сєрова - той не відділавсь виговором, а був оголошений у “федеральний розшук”.
Але в 2018 вже самого Нахлупіна раптово затримали прямо під час його офіційного візиту до Москви - при чому напередодні той повертавсь із Сирії, з важливою місією з контрабанди та пропаганди “руского міра”.
Після цього Аксьонов взбодрився та пригадав, що він - прем’єр, а не тільки “глава республіки” і почав зображати якісь судоми на посаді голови уряду, - їздив по півострову, гнівно ахав і охав, що наробили його міністри, міняти бургомістрів, ним же і призначених (точніше, чиї прізвща він підмахнув на підпис).
От зараз його, нарешті, відсторонили від уряду, призначивши простого сільського “кулака”, директора колгоспу Гоцанюка. Можливо, й тимчасово, бо “глава республікі” він залишився.
Вся ця розвідка була скоріше для розваги, а також щоб ви уявляли собі, що то за “монолітний уряд” (в якому понад 100 разів змінилися "міністри") прикриває окупаційно-маріонеточний сімферопольський режим.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2132143.html.
Journal information