Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ОРД: «Хам» серед чужих, «жлоб» серед своїх

Просто блискуче!
===========
Декілька років тому один з «ліберальних» політологів, який проповідує «общечеловеческие ценности», закинув українським націонал-демократам докір. Мовляв, ви більше «націонал», ніж «демократи», для вас важливіше махровий український націоналізм, ніж принципи свободи й лібералізму. Для більшої ваги своїх аргументів він спробував змоделювати майже неймовірну на ті часи комбінацію. «Якщо
Віктор Янукович виступить проти Росії, ви всі його палко підтримаєте й забудете про всі його гріхи», — чомусь був упевнений він.
Минуло декілька років, і ситуація стала майже реальністю. Перед тим деякі наближені до кремлівської верхівки російські депутати й політики іноді натякали, що Янукович є так званим «економічним націоналістом», і що в плані економіки росіянам краще вести справи з Ющенко. Але більшість з нас цьому не вірила, бо поведінка гаранта сильно скидалася на шарудіння типової московської «шістки». І от сталося. Варто було Віктору Федоровичу озвучити декілька фраз про те, що тиск Москви принижує Україну, й що він буде гідно захищати українські інтереси, як тут же деякі журналісти почали співати йому патріотичну «Осанну».
Як тільки не називали Януковича. То «донецьким бандерівцем», то порівнювали з гетьманом Мазепою, якому Москва готує чергову пропагандистську анафему. А одна журналістка так захопилася жорсткими відповідями гаранта підступним російським журналістам, що охрестила його такою собі «людиною-тумбою». Важко сказати, що саме викликало у неї такі асоціації. Може, справа в габаритах нашого президента? Чи при його вигляді у неї в голові починають роїтися якісь незрозумілі слова типу «тумба-юмба»? Та, якщо серйозно, багато хто з авторів почав робити недвозначні висновки: опозиція у нас зовсім не патріотична, давайте підтримаємо Віктора Федоровича у його боротьбі з москалями, а не будемо своїми несвоєчасними зойками про права людини лити воду на московський млин. Бо, бачите, Мазепа теж програв через внутрішню опозицію…
У таких людей хотілося б запитати в стилі кіношного Мюллера: «Сталося щось неймовірне, Бітнер? Ми взяли Москву?» Донецький суд повернув звання Героя України Бандері та Шухевичу? Міністр освіти вигнаний з ганьбою з посади і засуджений за ксенофобію? Колеги по фракції в пориві патріотизму розтягнули по самі вуха дебільну посмішку автору законопроектів проти «насильницької українізації» та «екстремізму»? Судді стали справді незалежними, а міліціонери припинили беззаконня? Азаров почав говорити чистою українською й подав до парламенту законопроект про податкові канікули для малого бізнесу? Гундяєв припинив свої потуги приєднати нас до «русского міра»? Межигір’я стало оздоровчим табором для дітей-сиріт?
Відповіді знають усі. Що ж тоді сталося? А нічого. Просто пацанячі «понти», дешевий шантаж на переговорах з російськими колегами, які почали, як і слід було того очікувати, вже заявляти права на всю Україну. А, оскільки тепер, Україна – це «Я», весь націоналізм гаранта — базові інстинкти власника, гаркання собаки, у якого видирають кістку. Все інше – українська мова, культура, духовність, національна гідність, права людини та європейські цінності – не має жодного значення. І він, не задумуючись, пожертвує цим «непотребом», бо все це не вкладається в систему його цінностей.
Багато хто з українців не люблять Путіна та Медвєдєва. Та навряд чи їм подобається жити в країні, де почуваєш себе беззахисним від засилля «братви» та міліцейського свавілля. Де неможливо чесно вести бізнес і забезпечити собі та своїм дітям достойний рівень життя та перспективне майбутнє. Де в судах не можна знайти правди. Де скоро не можна бути відпочити в лісі, бо в ньому влаштували закриту зону для ясновельможних любителів постріляти дичину. Де забирають можливість знати правдиву історію та нав’язують сумнівні духовні цінності. Де президент зводить рахунки з політичними опонентами за допомогою ручних судів. Де влада ховається від народу за спинами «Беркута», а участь в мирних протестах прирівнюється до екстремізму. І тільки підгодований з Банкової ідіот від журналістики може думати, що український патріот чи просто пересічний громадянин буде радісно терпіти це все тільки тому, що президент круто поговорив з росіянами. Тим більше, що всі ці гучні слова про захист українських інтересів поки що не підтверджені жодним реальним вчинком.
Політолог не мав рації. Більшість українців не повірила в «донецького націоналіста» — його рейтинг продовжує стрімко падати. Віктор Федорович так довго отримував задоволення від перебування на вершині української влади, що не помітив, як сам загнав себе в глухий кут. За висловлюванням Володимира Вольфовича, який часто озвучує не завуальовані думки кремлівських небожителів, Янукович із своїм бажанням будь-що засадити Тимошенко так і залишився «хамом» для Заходу, в той час як за невдалі потуги поторгуватися з Путіним за ціну на газ, його там вважають за «жлоба». Пан Жиріновський, звичайно, ще той блазень. Але іноді з ним таки можна погодитися…
Ігор Васюта, для “ОРД”
Tags: орд, проффесор, піар, рассея, україна, янукович
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments