Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Національні меншини, діаспори та корінні народи України

Алі Татар-заде
Етнолектчна і графолектична оборона від іноземних впливів.

Нижче мала б написана обов’язкова вступна частина, в якій обгрунтовується а) необхідність захисту від іноземних впливів (на прикладі сусіда-агресора, але не тільки його), б) роля національних меншин у іноземному втручанні.
Проте досвід мій показує вже шостий рік, що хто не хоче знати, тому марно се пояснювати, а кому тре було пояснювати, вже й самі се зрозуміли.

Отже перейду коротко до в) різниця між діаспорами та корінними народами і що таке національні та регіональні меншини України в сьому контексті.

Корінні народи - це етноси і субетноси, які сформувалися на теренах України, в яких тут “зарито серце”, але не тільки. Важливо, що їхнє серце не зарите деінде ще, тобто вони не мають іншої державності поза Україною, а також, не сформувались в іншому центрі, який лежить зарубіжом.
Інші національні меншини (проте, і большини теж) ми зватимемо діаспорами. Вони - протилежне тому що сказано про корінні народи, тобто і центр формування, і кохана столиця та батьківщина в них знаходяться на теренах інших держав.
Це зовсім не академічне заумствування, а цілком прагматична потреба - розрізнити, де вода і де дитина, щоби не виплеснути все разом.
Саме для того щоб виплеснути все або нічого, придумана і користується досі термінологія “національної меншини”, вкрай неточна і розпливчаста.
Вона дозволяє прикривати рускую діаспору щитом з циган, кримських татар, древніх греків і гуннів зі скіфами, доводячи будь-яку бесіду до абсурду і нівелюючи конструктив.
На жаль, ця радянська термінологія (також ленінське скорочення “нацмен”, в якому чутливому вуху сказане буквально все) саме з такою метою і користується і дбається.

Причина розрізняти корінні народи й діаспори для нас проста і нагальна потреба.
Діаспори хочуть або не хочуть - колективно та індивідуально - але виконують роль “агента” тої держави, яка уособлює їхню історичну батьківщину.
Корінні народи не мають такої ані можливості, ані потреби.

На всі ці твердження та чіткі визначення, як завжди, є певні виключення, ми всі їх і розглянемо.
Але почнемо ми не старими бояновими словесами, а обмежимось українськими реаліями.

а) Корінні народи України, безумовно, існують.
б) Перелік їхній дискусійний, а головне, залежить від політичної волі та свідомості України, напряму
в) Однак можна виокремити кілька корінних народів, які такими є беззастережно до позиції України, і це
- кримські татари,
- караїми,
- кримчаки
Як бачите, усі три концентруються в Криму, хоча всі три мають ареали в інших місцях України та поза неї.

г) се не означає що всі інші є діаспорами: се означає, що їхній статус корінних народів під сумнівом, - при чому не академічним, а практичним.

д) найпроблемнішими для нацбезпеки України є діаспори народів, що мають прикордонні з Україною держави - сушею та (менше) морем.
№1 тут, безумовно, російська діаспора.
Далі йдуть угорська, польська, румунсько-молдовська, болгарська, грецька, гагаузька, біларуська, чесько-словацька, німецька, циганська діаспори.
Окреме місце займають діаспори приневолених народів РФ - татар(стан)ська, башкирська, чуваська, удмуртська етс., а також земляцтва субнародів напр. кубанська, дончацька, сибиріотська етс.

Росія прикривається російською діаспорою, як живим щитом, однак і інші діаспори України (а також корінні народи та суперечливі статуси, повністю нивельовані в терміні “нац.меншини”) використовуються як щит вже щодо російської діаспори.
Варто Україні вжити заходів проти впливу російської мови і культури (тобто, мови і культури актуально воюючої країни-агресора) - як синхронно та паралельно іноземні уряди, що мають свої діаспори в Україні, здіймають “клопіт й занепокоєння”, від безобидних зауважень до погано прихованих теріторіальних претензій.
Ще гірше, що сам український керівний апарат воліє не помічати різниці між корінними народами, історичними діаспорами та діаспорою конкретної ворожої країни, і от вже будь-яке обмеження румунської чи російської розглядається вкупі з обмеженням прав кримських татар або циган.
Це ніщо інше, як політика стогольмського синдрому - політика нерозрізняння заручників та тих хто їх взяв в заручники.

1. Російська діаспора


Російська (московитська, не плутати з росіянською) діаспора - це всі російські за походженням рускоязичні плюс всі інщі рускоязичні, хто різним чином та ступінями визнає первінність усього московського над києвським чи хоча б їхню “амбивалентність”.
Звичайно, через гибридність свого складу російська діаспора дуже, дуже велика, а її границі дуже розмиті.
Однак, Vere scire est per causas scire, тобто шукай першопричину.
Першопричина - поширення російської мови як мовного стандарту в Україні.

Тут я скорочую опис проблеми і переходжу до пропозицій.
На сучасному етапі Україна мусила б витягнути з рукава старий козир, про який майже всі забули.
Се повернення старої, “дореформеної” орфографії, граматики, абетки - тої, в якому вигляді вона існувала від Петра Могили й Петра І, коли й була створена першим з них, і до Лєніна.
Історичного, естетичного, етимологічного. навіть строго лінгвістичного обгрунтування цьому може зайняти кілька томів, - однак скажу в трьох словах: “доведено достеменно точно”.
Перечекриження рос.правопису в 1917-1991 було штучним та хирургічним, без наркозу і носило хараткер тортур.
Втрачено сотні надбань рос.мови, якою вона була на момент оформлення (часи Нікона та Могили) і серед них - столь дорога росіянцям родова відмітка, що пов’язувала росмову з “триєдиними” українською і біларуською.
Але то звісно риторика.
Як риторикою є і те, що рос.діаспора в Україні сформувалась задовго до 1991 і до 1917, а отже її природною мовою має бути “дореформенна”.

Прямим наслідком цього стане викладання в українських школах рос.мови в її первісному вигляді.
Щоправда, певні зміни таки будуть, - на се ми створимо комісії, які засідатимуть бути може не один рік і зламають чимало стільців на своїх круглих столах.
Але так чи інакше, ми представимо “орбі ет урбі” інакший, немосковитський, нефедеральний варіант російської мови.

Прийшла пора озвучити сю нашу зброю.
Вона зветься Графолект.
Це такий собі “діалект”, тільки в шрифті, написанні та правописі.
Він викрабує дві різні спільноти - русскіє Украіни та русские России.
У них сформується протягом покоління дві різні лексико-семантичні системи, які потягнуть і зміни в ментальності.
Також ми зірвемо маску всеядності з нащадків більшовиків та виставимо сучасну РФ тим чим вона є - нащадком саме лєнінско-сталінской РСФСР, а не царистської Московії.
Навіть якщо другого тижня після нашої реформи якийсь збиральний гіркін вб’є фюрера і поверне старорежимну орфорграфію, - все одне це будуть дві різні системи.
(Ми внесемо косметичні правки в правопис: літеру Еє в рос мові запишемо так, як вона в українській, літеру “Ии” замінемо ижицею, проставимо інші “жучки”, які ні за що не приймуть реставратори гіркінскаго типу).
Ми більше не перекладатимемо Пушкіна на язик Лєніна - ні, ми друкуватимо класиків рос’яза в оригіналі. Тим гірше для совітської класики, яка мусить перекладатись на нову орфографію, тобто, довго лежатиме в архівах без перевидання.

За Графолектом послідує Етнолект.
Зміниться через правопис не тільки шрифт, але й лексика. а за нею й фонетика і фонологія.
Рускіє Украіни казатимуть ея (чия? розрізняючи від её, кого), онє, етє, самаго лучшаго, разсказ; виникнуть дифтонги іє, іу, іо, іа, чёрта зватимуть чортом, казатимуть “широкой” замість “широкий”, однак “шестый, восьмый” замість “шестой, восьмой”, розрізнятимуть ъı, ьı, ы, ъи, ьи; вони лихо вставлятимуть “ять” та знатимуть, що з цім знанням в тисячу разів легше перекладати на українську слова спільного кореня.

Рускіх язиков буде як мінімум два.
Враховуючи повальну мовну грамотність українців (громадян України) в порівнянні з РФ - український варіант протягом покоління домінуватиме над московитським, насамперед, за кількістю та якістю текстів. А там де є доминування, там буде і інтелектуальний та ідеологічний вплив.

Саме ми, між іншим, зробимо сталу росіянську латинку, - при чому таку, яка буде максимально наближена до української, водночас, підкреслюючи різницю в особистих іменах.

2. Інші діаспори. Нерусские язики


По інших буде короткий екскурс.

2.1. Угорська


Угорці зараз створюють Україні найбільше клопоту після рускіх. Нехай се пояснюється таємним проросійським курсом поточної влади, для нас це актуально.
Угорська мова в Україні має спиратися на місцеві говірки та діалекти.
Всі вони мусять бути кодифіковані, щоб створити на їхній основі окремий, український, літературний стандарт угорської.
Угорці апелюють, що вони тут давно.
Се добре. Однак, і мова формування тоді була інакша.

Більше того, тоді угорці користувалися особливими рунами - Роваш.
Саме Карпатский регіон є батьківщиною Роваш.
Отже, другою абеткою для українських угорців має бути рунична карпатська. Вона мусить бути кодифікована так, щоб легко транслітуватися в сучасну угорську.
Але той Роваш - “наше все”.

2.2. Польська


Поляки України та українські поляки - це сутності що частково перетинаються.
Наразі ніхто не заперечує що поляки в Україні можуть бути тільки діаспора. Особливо після сумнозвісної операції з взаємних депортацій, влаштованих сталіним й Берутом.
Однак польський письменник-класик, Юзеф Ігнаций Крашевський, пише про Мазурів, які населяють в його час, ХІХ століття, Волинь та Полісся. Отже, це забута назва для поляків України, принаймні, тої частини, яка не була в ЗУНР.
Чи мусимо ми обучати українських поляків державній мові Польщі?
І так і ні.
Так - якщо виконані будуть три умови, або хоча б частина з них:
а) коштом Польщі в Польщі відкриються україномовні школи й класи
б) вся теріторія ЗУНР та князівства-королівства Лева Даниловича отримає освітньо-культурну автономію для лемків, бойків та просто української діаспори, в тому числі змішаних родин
в) Польща прийшле своє військо до нас для визволення Криму і Донбасу, і ми вдячні того мусимо відкрити школи для вивчення польської державної мови.
Поки що ні.

Ми можемо спробувати наступний формат.
З східно-польських говірок “Кресів” та західно-українських говірок “Закерзоння”, які неодмінно мають багато спільного, ми можемо створити літературний стандарт, -
можливо, два окремих стандарти, Мазурський для Полісся та Лехитський для нашої частини ЗУНР.
Це буде “суржик”, в якому полякам буде забагато українизмів, а українцю - полонизмів.

2.3. Румунсько-Молдовська


З давних давен в Україні мешкали Волохи.
Можливо, вони вже згадані в готських сагах під ім’ям Вельхи (що значить “римляни, кельти, греки, коротше еті самиє, які не германці, не турси і не слов’яни”).
Подругу Беовульфа звали Вальхтеов, і навіть Вальхала можливо походить звідти.
Вірогідно, що Волохи - найперші “румуни” і навіть “ромеї”, тобто римський аналог “рускіх” в давній Русі - “той, хто розмовляє цією мовою, але не є мовником за родоводом”.
Вірогідно також, що Волохи, формуючись в південній Україні, зазнали значного впливу готського і фракійського елементів, особливо останього, який домінував в причорноморських полісах пізнього Риму від Керчи до Білгороду.

Якщо румуно-молдавани України усвідомлюють себе окремим субетносом, бути може навіть етносом, то волохи - для них ідеальна самоназва.
Волохи мали свою абетку. Вона дуже давня і ще вона кирилічна.
Таким чином, Графолект для Волохів України буде кирилічний, але з прямою транслітерацією на румунську латинку.
Це дозволить видавництвам та користувачам за допомогою простійшої програми (такої простої, що напийсати її зміг би навіть я за добу) перекидати величезні масиви тексту з одної графики в іншу, без втрат і глюків.
Діалектна основа румунських та молдовських говорів - має бути вивчена і покладена в основу літературної Волоської мови.
Отоді волохи з румунсько-молдовсько-придністровської діаспори можуть претендувати на статус корінного народу України.
Оцінка такої еволюції - мінімум два покоління і те за умови наполегливої інтенсивної роботи.

2.4. Болгарська


Болгари живуть на “Русі”, Україні, з давних давен. Ще з тих часів, коли всі вони, чи принаймні їхня еліта, розмовляли західнотюркськими мовами.
Болгари мали тоді руни - ми маємо оголосити болгарські руни (або просто тюркські) національним надбанням України і берегти як спадщину.
Відтак, Графолект для українських болгар буде потрійний: а) руничний, б) кирилічний, в) латинський трансліт

Болгари Нового часу - це переселенці в Україну з кількох цілком окреслених регіонів Болгарії та Македонії.
Відтак, слід встановити регіоналекти тих територій та культивувати на їхній основі (а також з науково дослідженими власне українськими говорами болгар ХІХ ст.) український етнолект болгарської.

З іншого боку, болгарська мова - староболгарська - досі лунає по всіх церквах МП, нею просякнуті вітчизняні літописи і рукописи, а отже, це також спільне надбання: України як такої та українських болгар в тому числі.

В будь-якому разі повертаючись до кириліці, ми маємо пам’ятати що остання реформа в болгарському письмі повязана зі скиданням останього Болгарського Царя та встановленням в Болгарії крипто-совітської влади.
Ми не мусимо це святкувати і толерувати.
Болгари в Україні не пов’язані з совітським періодом, жили тут задовго до них.
Отже їхній правопис має бути або безпосередньо церковнослов’янський, або на базі одної з систем, які існували ще в болгарів часів Турецього домінування.

2.5. Грецька


Тут все і просто і складно водночас.
Насправді в Україні є аж два історичні народи, які мають повне право на статус корінного.
Це уруми і румеї - дві великі гілки Кримських Греків, так звані грекотатари та грекоримляни.
Ті й ті є нащадками візантийців, які колонізували Крим та інше Причорномор’я в пізньоримський та пізніший час, однак продовжували лінію ще давньгрецьких колонистів.
Однак є й класична діаспора - це новоелліни (вихідці з грецьких Балкан) та понтиякос (вихідці з Понту, який тепер частково в Туреччині, частково в Грузії).

Вчити усі ці групи новоелінський, тобто, сучасній, грецькій мові Греції - то клопіт уряду Греції.
Україна ж має інші інтереси щодо них.

Уруми й Румеї можуть бути визнані корінними народами як в Криму (звідки їх вислали Єкатєріна та Суворов в 1778) так і в Приазов’ї, де вони були депортовані після цього.
В обох є власні мови, причому Урумська може вважатись етнолектом великої “Кримської мови”, саме грекотатарським її варіантом.
Румеї ж тяжіють до середньовізантийської.

Іншим групам доцільно пропонувати за державний рахунок вчити давньогрецьку мову - вона сильно відмінна від новоелінської, більше ніж українська від “нє лєпо лі ни бяшеть”.

2.6. Біларуська


Тут все дуже просто.
В біларусів є досовітська Тарашкєвіца.
Це і є Графолект для українських біларусів.
Потім, коли біларуси Біларусі переживуть черговий етап емансипації, - вони подякують українцям, що ті вберегли їхню мову від Наркомовки (орфографія, створена вікопомного 1933 року - вже сама дата натякає, що українців мало б від неї всіляко відвертати).

2.7. Чесько-Словацька


Предки українців, чехів та словаків входили разом в Державу Само, а потім в Велику Моравію.
Є версія що український літописний Щек є польсько-чеським літописним Чехом - пращуром, братом Лєха та Руса.
Святополк загинув “між Чехи та Лєхи”, тобто десь на західній межі України.

В ХІХ столітті чехи мешкали на Волині та аж на Півдні окремими колоніями, включно з Кримом.
При чому в той період чехи і словаки значили для перепису одне й те саме, отже їх важко тепер розрізнити.
Та й словаки мають сталі місця компактного проживання в самій Україні.
Існують перехідні говірки поміж українською і словацькою, а також, можливо, і чеською.
Керуючись методами, описаними вище, я вважа можливим і доцільним утворювати або єдину чесько-словацьку українську варіацію, або українські варіанти кожної з тих мов окремо.
В наших інтересах також актуальним є деросифікація українських чехів, словаків та змішаних з ними родин. Може бути, що “какаяразніца”-язиком для них стане не українська, але головне щоб не російська. Інакше вони фактично поповнюватимуть і без того велику російську діаспору.

2.8. Німецька та Нідерландська
Або Германські мови


Германці в Україні мешкали неймовірно давно.
Всі знають Готів.
У готів була своя абетка - створена, між іншим, якраз в Україні - і можливо це навіть перша абетка створена в нашій майбутній державі.
Отже, вона має бути оголошена нашою спадщиною, “нематеріальним активом” всієї панукраїнської нації, а також германомовного її населення, і покладена в якості шкільно-освітньо-просвітнього Графолекту.
Всі знають готів, але мало хто знає що безліч інших германських племен по століттю чи більше мешкали в наших землях. Вандали, ще коли звалися вінілами, мешкали з нашого боку Меотиди (Азов). Англи, може бути, дали ім’я угличам. Навіть поляни та деревляни - це, може статися, переклад чи аналог грейтрунгів та тервінгів (тюрингів), імена яких перекладаються як степняки та лісовики.
Серед перших “італійських” колонизаторів Криму і Причорномор’я було повно германомовних хрестоносців.
Готи в Криму мешкали аж до часів Єкатєріни і тільки після її “клопоту про християн” таємничо щезли з мапи - мабуть, розчинилися в кримських татарах чи урумах.
При Єкатерині та при царях по ній Німці, Голандці, Шведи створювали свій колоніальний світ в Україні.
Вони розмовляли різними мовами і діалектами, дуже рідкими на тепер, деякі з них існують зараз тільки в Штатах, всі інші були уніфіковані.
Отже, поруч з безпосередньою зацікавленістю України в Німеччині, німецькій мові як другій європейській, нами мають керувати й інші мотиви.
Та ж Голандія поводилась би значно дружніше із нами коли б ми нагадували їй а не замовчували навіть серед себе, що половина Менонитів розмовляла мовою близькою до староголандської. Навіть топоними (стерті совітами в 1945 і перейменовані) свідчать про це по всій степовій Україні.

2.9. Гебрейська


Важко уявити собі справжнього єврея, який би не був патріотом Ізраеля. Навіть якщо він живе в Україні і знає, любить українську.
Мусимо бути в цьому питанні неревнивими.
Маємо дати українським євреям те, що не здатна дати Ерец Ізраель.
Думали, такого немає?
Це мова ідиш.
Ідишкайт - це центральноєвропейська атлантида, зникла цівілізація. Знищена на очах попереднього покоління.
Україна була одним з островів цієї атлантиди.
Окрім хасидства та ідішкайту, вона також може зацікавити юдеїв та юдаїстів всього світу двома іншими альтернативами.
Се караїмство та кримчацтво - обидва, як ми виявили на початку досліду, мають усі права на статус корінних (і з сумом додамо - і вимираючих) народів України.
Якщо в єврея є хоча б родинні перекази про караїмські корені, або про тюркські, то йому слід сприяти для самоусвідомлення себе караїмом чи кримчаком, відповідно. А для того слід заохотити знати Кримську Мову, в її караїмському чи кримчацькому етнолектах.
Отже, в українських євреїв є як мінімум чотири мотивації бути патріотом України, про які ви, можливо, не думали до прочитання цього тексту. а може їх і більше.

3. Не діаспори, не корінні народи - все залежить від нас


Народи, які не мають своїх держав по сусідству з нами, або просто не мають. Вони не можуть розглядатись нами в одному блоці з діаспорами іноземними.

3.1. Циганська


Найбезпечніша діаспора для України, і разом з тим найстигматизованіша.
Ганьба за це на всіх, хто бере участь в травлі цього народу.
Плювати мені, що в вас вкрали гаманець. У мене крали інші нації, я ж не кричу? Зате цигани ніколи не наводили свої армії на Україну і не примушували вас говорити по їхній мові, не казали вам - “вас не існує, існують ми з вами як одне”.
Циганам ніхто не хоче давати державності.
Можливо, колись Україна виділить їм автономію.
Тому що всі інші властивості для цього у циганів (ромів) є.
І тоді, в невизначеному майбутньому, роми стануть вже самі нашими агентами в світі.
Але ж ви про це ніколи не думали. То подумайте.

3.2. Гагаузька


Питання ускладнене “квантовим” станом, бо Гагаузи ніби і мають свою державу (автономію), а ніби й ні.
Я б запропонував, зважаючи на походження, рахувати українських гагаузів як таке коліно Печенігів яке дивом врятувалося від асиміляції.
Це в наших інтересах. З іншого боку, гагаузів і так мало і вони на це можуть не пійти, розуміючи як розпорошення сил. Побачимо! Але вони ще зіграють ролю в наших стосунках з Молдовою.

3.3. Русинська


І як то кажуть на закуску.
Наші улюблені “закарпатські сепаратисти”, ті з них, що не угорські. Виплекані, без сумніву, зараз Московією в пику українцям, але мають давні корені в історії.
Що ж, я копну ще далі навіть від цього москвофільського руху.
Були часи, коли Москви не існувало.
А слов’яни в Карпатах вже жили.
І звалися вони - Білі Хорвати, а може й просто Хорвати, бо ще не було інших Хорватів до початку міграції.
В Хорватів окрім всього іншого цікавого була Глаголиця.
І навіть служба церковна на цій таємнописі, яка збоку нагадує вірменську або грузинську.
Що ж, я гадаю що другим Графолектом нащих Білих Хорватів має бути якраз глаголиця.
Принаймні, гранти під цю тему від чокнутих лінгвістів зі всього світу гарантовано перекриють будь-які финансові вливання, на які спроможний Газпром.
.
Дякую за увагу.
І ще раз нагадую, вслід за Конфуцієм:
-- Я подарував Вам не уху і не рибу, а тільки вудку!


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2192125.html.
Tags: анализ, піар, рассея, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments