... чУдни дєла твої, Господі!"...
(епіграф)
Телебачення. Гостьова вітальня. Я п’ю каву, я вже відстрілялась. На диванчику що поруч – літній холений дядечко, він щойно зайшов, йому за десять хвилин на ефір.
Сидіти мовчки якось незручно, зав’язується світська розмова.
- Нам бы пережить девятое декабря. – каже дядечко. – А то этот там надоговаривается. Ну, ничего. Его неоднозначно предупредили. Показали Майдан, он и забоялся.
Я показую інтерес. Дядечко продовжує.
- Видите, он сразу дал задний ход с этой формулой Штанмайера. То все с ней носился, а сейчас о ней везде молчат.
- Ну, з цією формулою всі дають задній хід. – Безмятєжно хльобаю я кофе. – Петро Олексійович он теж одразу з формулою Штайнмайєра почав носитись, теж всім про неї розказував, а потім замовк.
Туше. І не посперечаєшся.
Люблю, коли туше. Дядечко коситься на мене, заново збирається з силами. Ми познайомились - ну, як, він назвав себе, а хто я така, ім'я, рід занять, він не спитав, йому було нецікаво, я наполягати не стала.
- А эти корабли, жестянки эти разворованные, зачем они брали? Пусть бы Россия отдавала их по требованию ООН! Было же решение, вот пусть бы и отдавала! И моряков бы пусть по суду отдавала!
- И отдала бы? – відіграю я здивування «Что вы гаварите?»
Дядечко мовчить. Збирається з силами.
- Требовать надо было! И ждать. Вот как сказал Сенцов, не надо нас освобождать, если это вопреки принципам. А они поспешили забрать. Договорились они, видите ли. Пусть бы ждали. Они бы из камер нам бы помогали в нашей борьбе. Я с Сенцовым разговаривал, он так считает.
- А моряки как считают? – невинно кліпаю я.
- Они люди военные. – туманно відповідає мені дядечко.
- Ясно. – кажу я.
Чо ж неясного, все ясно.
- Скажіть, а ви сиділи? В полоні? – питаюсь я.
- Нет, конечно. – аж обурюється дядечко. – Но у меня многие знакомые сидели. Диссиденты вот. И с Сенцовым я знаком.
- А електричні проводи до мошонки, кожного дня, як воно, трохи уявляєте? – питаюсь, намагаючись виглядати якомога миліше.
- Ой, не надо… - відмахується дядечко. – У вас женские аргументы. Как женщине, вам всех жалко, я понимаю. Но война это война.
«Вам не понять!» - читаю я в його злегка зневажливій посмішці. Та куди вже, дійсно.
- А вы где служите? – питаюсь я.
Я так і перескакую з російської (рідної йому, він так старанно Акає) на українську, рідну мені.
- Где? – дивується він.
- На фронте. – питаюсь.
- На каком? – ще більше дивується він.
- На восточном. – терпляче пояснюю я, ох, щось частенько я останнім часом це пояснюю, треба тренувати терпіння. – В Украине идет война. Работает восточный фронт.
- А, нет. – аж наче злегка дивується він. – Ну, то-есть, я был, конечно, на фронте. Еще при Советском Союзе, на китайском фронте. Так что фронт-то я знаю. А на этом что мне делать? У меня и возраст…
(виглядає ледь старшим за мене)
- И не военный я…
(о, це аргумент)
Ще трохи мовчимо. Зиркаємо в телевізор. Там щось про ООН.
- Канешна! Что им ООН! – зривається мій співрозмовник. – Когда это Россия слушала ООН?
- Ну, тобто, ані кораблі, ані моряків на вимогу ООН Росія б нам не віддала б? – питаю я.
- Та конечно! – аж кричить він. – Но бегать за каждым пленным и договариваться об освобождении... Знаете, так мы войну не выиграем! Победа так не делается! Но вам, с вашей женской жалостью, этого не понять!
Тут за ним приходить гостьовий редактор і веде на ефір. Далі я допиваю каву. В очікуванні машини дивлюсь, як мій співрозмовник на екрані телевізора вчить телеглядачів, як нам кувати перемогу.
Я болісно зиркаю на годинник. Машина трохи спізнюється, а мені ще дещо докупити. Потім мчати на ППД, пакувати машину на фронт. Збивати докупочки екіпажі. Прокладати фронтовий маршрут. А я вже втомилась.
Боже, як я втомилась. За майже шість-то років на фронті і з фронтом…
… но так мы победу, конечно, не выкуем. И вообще, нам с нашими женскими подходами ничего не понять в суровой мужской науке, как говорить о войне, не вылезая из Киева.
Примітка.
Ректор університета. Одного з київських університетів. Не будемо казати, якого саме.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2210192.html.
Journal information