Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ЯК НАМ КУВАТИ ПЕРЕМОГУ (уроки від ректора)

Diana Makarova

... чУдни дєла твої, Господі!"...
(епіграф)

Телебачення. Гостьова вітальня. Я п’ю каву, я вже відстрілялась. На диванчику що поруч – літній холений дядечко, він щойно зайшов, йому за десять хвилин на ефір.
Сидіти мовчки якось незручно, зав’язується світська розмова.

- Нам бы пережить девятое декабря. – каже дядечко. – А то этот там надоговаривается. Ну, ничего. Его неоднозначно предупредили. Показали Майдан, он и забоялся.
Я показую інтерес. Дядечко продовжує.
- Видите, он сразу дал задний ход с этой формулой Штанмайера. То все с ней носился, а сейчас о ней везде молчат.
- Ну, з цією формулою всі дають задній хід. – Безмятєжно хльобаю я кофе. – Петро Олексійович он теж одразу з формулою Штайнмайєра почав носитись, теж всім про неї розказував, а потім замовк.

Туше. І не посперечаєшся.
Люблю, коли туше. Дядечко коситься на мене, заново збирається з силами. Ми познайомились - ну, як, він назвав себе, а хто я така, ім'я, рід занять, він не спитав, йому було нецікаво, я наполягати не стала.

- А эти корабли, жестянки эти разворованные, зачем они брали? Пусть бы Россия отдавала их по требованию ООН! Было же решение, вот пусть бы и отдавала! И моряков бы пусть по суду отдавала!
- И отдала бы? – відіграю я здивування «Что вы гаварите?»

Дядечко мовчить. Збирається з силами.
- Требовать надо было! И ждать. Вот как сказал Сенцов, не надо нас освобождать, если это вопреки принципам. А они поспешили забрать. Договорились они, видите ли. Пусть бы ждали. Они бы из камер нам бы помогали в нашей борьбе. Я с Сенцовым разговаривал, он так считает.
- А моряки как считают? – невинно кліпаю я.
- Они люди военные. – туманно відповідає мені дядечко.
- Ясно. – кажу я.
Чо ж неясного, все ясно.
- Скажіть, а ви сиділи? В полоні? – питаюсь я.
- Нет, конечно. – аж обурюється дядечко. – Но у меня многие знакомые сидели. Диссиденты вот. И с Сенцовым я знаком.
- А електричні проводи до мошонки, кожного дня, як воно, трохи уявляєте? – питаюсь, намагаючись виглядати якомога миліше.
- Ой, не надо… - відмахується дядечко. – У вас женские аргументы. Как женщине, вам всех жалко, я понимаю. Но война это война.
«Вам не понять!» - читаю я в його злегка зневажливій посмішці. Та куди вже, дійсно.

- А вы где служите? – питаюсь я.
Я так і перескакую з російської (рідної йому, він так старанно Акає) на українську, рідну мені.
- Где? – дивується він.
- На фронте. – питаюсь.
- На каком? – ще більше дивується він.
- На восточном. – терпляче пояснюю я, ох, щось частенько я останнім часом це пояснюю, треба тренувати терпіння. – В Украине идет война. Работает восточный фронт.
- А, нет. – аж наче злегка дивується він. – Ну, то-есть, я был, конечно, на фронте. Еще при Советском Союзе, на китайском фронте. Так что фронт-то я знаю. А на этом что мне делать? У меня и возраст…
(виглядає ледь старшим за мене)
- И не военный я…
(о, це аргумент)

Ще трохи мовчимо. Зиркаємо в телевізор. Там щось про ООН.
- Канешна! Что им ООН! – зривається мій співрозмовник. – Когда это Россия слушала ООН?
- Ну, тобто, ані кораблі, ані моряків на вимогу ООН Росія б нам не віддала б? – питаю я.
- Та конечно! – аж кричить він. – Но бегать за каждым пленным и договариваться об освобождении... Знаете, так мы войну не выиграем! Победа так не делается! Но вам, с вашей женской жалостью, этого не понять!

Тут за ним приходить гостьовий редактор і веде на ефір. Далі я допиваю каву. В очікуванні машини дивлюсь, як мій співрозмовник на екрані телевізора вчить телеглядачів, як нам кувати перемогу.
Я болісно зиркаю на годинник. Машина трохи спізнюється, а мені ще дещо докупити. Потім мчати на ППД, пакувати машину на фронт. Збивати докупочки екіпажі. Прокладати фронтовий маршрут. А я вже втомилась.
Боже, як я втомилась. За майже шість-то років на фронті і з фронтом…

… но так мы победу, конечно, не выкуем. И вообще, нам с нашими женскими подходами ничего не понять в суровой мужской науке, как говорить о войне, не вылезая из Киева.

Примітка.
Ректор університета. Одного з київських університетів. Не будемо казати, якого саме.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2210192.html.
Tags: ато, зеленский, коллективное х%№ло, луг%андония, подонки, порошенко, прдоны, рассея
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment