Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

русалки

Алі Татар-заде
багато дослідів є про доіндоєвропейський субстрат, догерманський, докельтський і так далі, але дуже мало про "доруський", власне, дослов'янський (як і дотюркський, що важливо) субстрат.
На цю тему цікаві речі повідомляє фолклор.
В біларусів у міфах твердиться, що людьми "до нас" (тобто, слід думати, до появи князівства спочатку полоцького, києвського, потім литовського) були такі собі асілкі. Це кремезні богатирі з каменю, які залишили багато "камяних" артефактів.
Етимологія слова зазвичай, хоча і невпевнено, пояснюється від слова "сила".
Так само може бути і від назви осілка - постійного атрибуту конних вершників давнього часу, як видно вже зі скифської та кимерійської археології.
Ще менш впевнено можна вивести від назви віслюка - осла, асілюса по-литовські. В сенсі, певності тут применшує ніби очевидний брак логічного зв'язку.
Нарешті, на мою особисто думку, це слово може бути дуже інформативним і мати цілком логічну етимологію: асілками чи осілками могли звати вчорашніх кочовиків, які прийшли та осіли - за що й отримали це ім'я, що вельми точно і стисло описує їхню сутність.
В минус теорії я бачу лише те, що її ніхто раніше не висував, хоча це не такий вже й минус.
Якщо спиратись на цю побудову, нам залишається звернутись до археології та встановити, яким матеріальним культурам належить перша ініціатива переходу від кочовництва до осідлості на теренах Біларусі (та, ймовірно, північної України).
Дуже схематично, це могло бути в часи міднокам’яного віку або ще раніше, в неоліт (судячи з привязки до асілкового субстрату кам’яних знахідок у фолклорі). Однак це може бути і значно пізніше, в скифський час, наприклад, або навіть готський
(наприклад, скифосарматські кургани на теренах Півдня Росії місцеве московитське населення, явно недавне і прийшле в історичному сенсі, зве “францускімі маґілкамі” і приписує армії Наполеона, чим видає дуже пізній час свого власного “світостворення”).

Безпосередньо для України є також відомості про ще один давній субстрат - рахмани. Це якісь в буквальному сенсі “тіні забутих предків”, про які чутно, переважно, під час рахманської неділі та інших свят, присвячених пращурам і царству мертвих. Відомі вони дуже давно - ще в часи Києвської Русі про них записували всілякі двиовижні історії, які, однак, дуже мало цікавлять істориків й тим більш археологів.
В українській популярно-дослідницькій літературі висувалась думка, що рахмани - це брахмани, і що це вказівка на давні, але цілком все ж індоєвропейський субстрат (можна сказати, навіть, що важко назвати якесь більш індійське слово ніж “брахман”). Однак все це лише з припущення що предки масово подуріли чи поглохли і недочули-добрехали “р” замість “бр”.
В письмових джерелах можна, за бажання, знайти фонетично схожі народи “росомонів” (згадані один раз в Йордана у зв’язку з розправою над царем готів, 375 рік), з яких у свою чергу багато досужих вчених впевнено, але бездоказово виводять роксоланів, рус-аланів і тому подібне.
Відтак, питання про походження і датування цього субстрату залишається відкритим (власне, я не бачив щоб когось взагалі це цікавило, тим більше).

Як не дивно, є ще один дуже очевидний етноним для дослов’янського субстрату (?), який охоплює не тільки Україну, але й всю Древню Русь, майже повністю. Всі його знають і не звертають уваги.
Це русалки.
Якщо вчитатись в українські та більш східні легенди народів Русі, ця нечисть насправді є давно померлими людьми, зі своїм зниклим царством, в деяких версіях - діти потопу, однак більш спокійно цей субстрат пов’язується з річками в лісу та лісостепу, а може з руслами рік (етимологічно), що може відбивати цілком реальну особливість розселення якогось до(?)словянського етносу.
Про них ми також знаємо багато побічних деталей, - в тому числі, що вони бліді, а значить світлошкірі, “зеленуватість” же їхньої шкіри, очей та волосся може бути цілком природним враженням - описом такої людини від імені темношкірого, темноволосого, темноокого свідка.
Звичайно, кидається в око співзвучність “русалок” до власне “русів”, чим відкриває двері у безкінечну полемику про походження назви останніх.
Пам’ять про русалок, схоже, прямо поширена саме там, де існувала Давня Русь, включно з далекими її східними НЕруськими володіннями - колоніями, з яких пізніше постала Московія. Наприклад, відомий старовір Авакум писав, що мама Нікона (батько якого мордовець або черемис) була ... русалкою, при чому він не мав на увазі нічого містичного, а лише те що вона була з русів чи рускіх.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2214040.html.
Tags: анализ, история, конспирология, україна
Subscribe
promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments