Цю історію я, здається, колись розповідала.
Був якийсь рік війни. Була річниця Національної гвардії України.
І не знаю, яким чином, але мене занесло до високого столу чинів та поважних гостей. Постояла там, поспостерігала.
Пили:
- За те, щоб скоріше скінчилась ця братовбивча війна
- за НКВС, з якого пішли корінням всі присутні (якщо вірити словам оратора)
Ну, я там тоді щось сказанула. Щоб це я втрималась і змовчала на таке. Але суть не в тім.
Суть в тому - а що ж ви хотіли, щоб прокурори з'явились сьогодні у суді? В такий день? В день радянської міліції?
Боюсь, ви навіть не уявляєте, яка це для них святиня.
Можна робити Майдани. Гинути на війні. Віддати все своїй країні. Але над всім цим все одно буде звучати:
- Наша служба і опастна і трудна...
Каста, батєнькі...
Непотопляєма каста.
Тому, якщо в нас і почнуть когось вішати на ліхтарях - то, мабуть, я здогадуюсь, з кого почнуть. А ви?
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2237112.html.
Journal information