Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · НЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПИТАННЯ



Ми живемо в прозорих клітках, прозорого світу. Ми самі посадили себе до цих кліток, нам тут часом незручно, але чомусь інших ми вже не хочемо.
Ми живемо за правилами прозорих кліток нашого життя - а серед цих правил є велике правило Сюжету. Тобто, у будь-якій історії має бути зав'язка, кульмінація, ну, і фінал, як водиться...

... Кульмінація сталась в госпіталі. Це виглядало як спокута, але спокутою це не було. Найменше б усі ми, діючі особи спонтанного сюжету, воліли б бачити у цьому спокуту.

Зав'язка сталась тут, ПРОСТОЮ АРИФМЕТИКОЮ
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2730051347055549
Склянка води, яку пошкодували для мене у кафе "Кава Булки" обернулась довгою розповіддю про те, як живеться людям, що іноді потребують допомоги оточуючих. Як воно їм, виходити у світ, щоразу знаючи, що будь-якої миті ти можеш впасти і не завжди знайдеться поруч рука допомоги.

Продовження відбулось майже одразу. До кафе пішли люди і почали розпитувати у продавця, то скільки ж коштує людське життя? То скільки ж вартий ковток води людині, яка ось щойно попросила в тебе допомоги?
Але в цей час власник мережі "Кава Булки" вже писав мені. Я відповіла йому тут
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2730263770367640
І тут вже я наблизила розповідь до того, як живеться людям, скаліченим війною. Як їм живеться у мирних містах, де люди навіть не розуміють, що воно таке - контузія? Як воно ходиться, живеться, дишеться при цьому?

- Ми просимо прийняти наші вибачення. - сказав Анзор Абуладзе (Anzor Abuladze) власник кафе
- Цього мало. - відповіла я. - Ми живемо у світі, який давно не вірить словам, а вірить діям.
- Які дії можуть бути? Порадьте. - сказав Анзор.

Він мені подобався. Сучайний хлопець, сторінка ведеться вишуканою українською мовою. І він-то якраз розумів, яку наругу бізнесу може принести миттєва бездушність співзасновника.
Він також розумів, яку наругу долі може принести ця бездушність. Доля - вона ж як ваги. Що ти поклав на одну чашу, те мусить повернутись до тебе з чаши другої. А інших чаш у долі і немає.
- Кинь вперед, позаду піднімеш. - сказала я. - Що ти кинеш, те й піднімеш. Мені жаль вашого Ігоря, який пожалкував мені води. Він щойно закинув наперед для себе щось вкрай погане. Якусь частку води, можливо, якої він колись буде потребувати і не отримає. Бо у воді, знаєте, відмовляти не можна. Ніколи і нікому.
- Я це розумію. - відповів Анзор. - І я розумію, що це не економічне питання.

Потрібні були дії, це ясно. А які дії?
- Ну, перерахуйте на будь-який волонтерський фонд гроші. Тільки не на наш. Це етичне питання. - сказала я навмання.
- Це буде так, наче ми відкупились. - сказав Анзор.
І він таки був правим.
Тоді ми розглянули можливі інші дії. Поїздка на фронт? Похід до школи, де плетуться сітки і збираються подарунки від дітей фронту? Похід до госпіталю?
Я покликала рефері Іванна Поровська (Ivanna Porovska) - а це мудрий рефері, я знаю точно.

Було вирішено, що Ігор та Анзор, молоді хлопці, які намагаються запустити у політ свій невеликий бізнес (два маленьких кафетерія "Кава Булки") поїдуть до госпіталя. Що буде далі, вже залежало від них.

... мене запрошували поїхати теж. Я не змогла. Але була мудрий рефері Іванна, вона повела хлопців до поранених, це було одне з найтяжчих відділень, хлопці познайомились з пораненими. Потім було закуплено ліки для поранених. Іванна та Анзор домовились, сподіваюсь, про подальшу співпрацю.

Що ж, ми завершили сюжет, спонтанно розпочатий у кафе "Кава булки". Історія отримала жадане вибачення діями - бо лише дії розуміє наш світ, і це правильно, і нехай буде так.

Чи вірю я в те, що Ігор зрозумів весь жах свого бездушшя?
Ні, я не вірю. Я давно живу. Я знаю точно - якщо ти до двадцяти шести років не зміг відчути біль ближнього свого і дальнього - ти вже і не навчишся тому відчуттю. Але ЗНАТИ, що цей біль є, ти можеш.
Знати.
Не боятись побачити цей біль.
Простягнути руку і допомогти втамувати цей біль. Хоч трішки.
Ось я це було https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1327055340819153&id=100005440996298

Я вдячна діючим особам цієї історії.
Я вдячна тим, хто не пройшов повз мій біль, хто пішов до кафе і напряму спитав у продавця - то скільки коштує людське життя?
Я вдячна власнику мережі, який знайшов час, сили й мужність піти разом зі своїм товаришем туди, де є людський біль і принаймні купити ліки для тамування болю. Для цього теж потрібні сили, я вам скажу. Не відкупитись, а пройти ці кола.
- Це не економічне питання. - сказав Анзор, і я підтримую його слова.
Я вдячна Іванні Поровській, яка завжди чує чужий біль як власний.

Ну, і скажу вам щиро - мені теж вдячні. Люди пишуть до мене. Пишуть такі ж самі, як я - люди, які, щоразу, виходячи у світ, не знають ніколи, чим скінчиться цей вихід. Що буде, коли вони впадуть, коли будуть потребувати допомоги? Чи простягнуть їм руку незнайомі люди чи будуть і далі проходити повз, кидаючи байдужі погляди на судомне чи вже просто непорушне тіло?
- Дякуємо, що популяризуєте цю хворобу. - пишуть до мене такі ж, як я.
Ще й тому - жодного разу не шкодую я, що написала про прикрий випадок у кафе "Кава Булки". Жодного разу не шкодую, що описала відчуття людини, яка ось-ось вислизне і піде до тієї пітьми, яка іноді нас огортає.
Це не найстрашніша пітьма, знаєте... Але не страшна вона лише тоді, коли поруч люди. Люди без пітьми у серцях.

Останнє - ключове.


Tags: ато, дебилы, київ, прдоны, піар
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment