приїхали на новий рік кілька старих знайомих, ліберальних московитів. Найліберальніші з них пітерці, більш стримані московці, а взагалі нагадує російський же жарт, коли один каже “треба вішати”, а другий - “ні, я ліберал: тільки пороти на конюшнях”. Цього разу в них грандіозна подія. Божествений БГ випустив музичний гимн, ні, навіть не гимн, манифест, та що там манифест - перебиваючи один одного, кажуть вони, - бойову пісню московського протесту.
“Невже ти не знав?!?”.
Ставлять.
Беге починає
-- “Міня завут Багадур-Одісєй, я ураніл палантір в Їнісєй, ні хаді у міня па галавє, фарісєй”
Московити трясуться від священого восторгу.
Я не розділяю.
Я дивлюсь на них з щирим подивом:
-- Отета ваш сміливий протест? Що за ребус, гаспада.
-- Ти шо! Там в кожнім слові зашифрован протест! Ми його бачимо. Це круто.
-- А ви послушайтє пріпєв, - каже тиха пітерянська дівчина. - Ви сразу ВСЬО паймьотє.
Беге доходить до приспіву.
Я сиджу, налаштований авансами ну мінімум як на якесь ‘xyйло”.
А класик починає:
-- Пашьол вон Вавілон! Вавілон пашол вон! Вон Вавілон! Ти пайош как раніний слон! Ти не знаєш шо таке Авалон!
Як кажуть в таких випадках московити, я відчуваю настійливе “чьота ржу”.
-- Е-е-е, а де тут про вашого фюрера?
-- Ти шо, не слишиш?? Пашол вон Вавілон! Ето же ініціали!
М-да, сміло.
-- Ну, - кажу, - боритесь та поборите. З такими піснями вам уготовано перемогу.
Вони кивають і наливають, іронії не зрозуміли.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2250385.html.
Journal information