Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Ярослав Вішталюк
Коротко:

- Іран кілька годин визнав, що ненавмисно збив наш літак. Далі, вочевидь, буде виплата компенсацій, суд і страта винних, після чого тему закриють. Підстав для санкцій не буде, для ескалації теж, принаймні в питанні нашого літака. "Англосаксонський захід" США+Канада+Австралія, наполягав на безальтернативності ракетного удару, Німеччина+Франція+весь інший ЄС казали, що треба дочекатись результатів розслідування, що ставило нас на шпагат між двома полюсами - Зеленський явно вибрав позицію ЄС і дочекався визнання вини Іраном, зберігши з ним робочі стосунки. З врахуванням ситуації це цілком може дати шанси Україні отримати більш лояльне ставлення Ірану в економічних питаннях, на які прямо націлений ЄС, навіть якщо це явно шкодить його стосункам з "англосаксами". Сумнівний варіант з точки зору прицілу на "регіональне лідерство", якого б ми могли пробувати досягнути, але цілком логічний з точки зору прагнення "стати ще однією тихою і малопомітною країною в складі ЄС а-ля Чехія чи Словаччина".

- султан Оману помер сьогодні вночі. Нащадків він не залишив, тож країна тепер стоїть перед вибором - спокійна передача влади комусь з нерідних йому наступників або ж розкол, переворот, громадянства війна та подальша ескалація на близькому Сході. Якщо хто не знав - в Омані розташовані американські війська, звідти велась інтервенція в Ірак, з якого після нещодавнього рішення парламенту тепер кудись треба виводити армію США, а також це головний форпост Великобританії на близькому сході - покійний султан Кабус бен Саїд, після успішного перевороту проти свого ж власного батька, упертого консерватора середньовічних поглядів, в 1973 році саме за допомогою британських та іранських війск придушив опір прибічників старого сультана, які намагались розвалити країну на кілька шматків, після чого Оман став британським аналогом Південної Кореї для США. Туди прийшли британські архітектори і юристи, ціла армія радників і чиновників за кілька десятиліть зробила з відсталої сільськогосподарської країни досить демократичну в поглядах і діях, розвинену монархію, інтегровану в світову спільноту та міжнародні організації, з високим рівнем доходу і розвиненою інфраструктурою (звісно, в цьому є велика доля участі нафтовидобувних корпорацій корони Шелл і БП), а британські офіцери цілком офіційно служать в армії Омана. Рівень демократизації такий, що два міністра в кабміні - жінки, що для близького Сходу неймовірна дивовижа.

Порохоботи останніми днями роблять з Оману ледь не "піратську республіку" на кшталт Чєчні, але насправді це досить прогресивна і розвинена країна (за мірками арабсього світу), яка стоїть тепер перед досить великим викликом, особливо з огляду на її розташування - Оман контролює протоку, в якій не так давно були атаковані норвезький та японський танкери, а через протоку знаходиться той самий Іран. З огляду на це Оман зараз просто нафарширований західними розвідками, в першу чергу американською, чиї війська там мають шість баз, та британською, яка там давно "як рідна", тож з істерики порохоботів щодо "відпочинку в Омані" та "літання на літаку Медведчука з російською делегацією" можна тільки пореготати - Оман не має з Україною угоди про уникнення подвійного оподаткування, що призводить до високого рівня податків на заведені туди кошти (проект угоди був підписаний Гройсманом влітку 2019 року, але далі справа не пішла), відкривати там фірму за бажання можна без особистої присутності, ну а літак, яким, як кажуть журналісти, повернувся Зеленський, належить не якомусь карибському офшору, як літаки Медведчука та російських спецслужб, а цілком собі офіційній компанії VistaJet, відомій своєю співпрацею з британською розвідкою та ЦРУ - зокрема саме на літаку VistaJet був вивезений викрадений і заарештований спецагентами секретної служби США під час відпочинку на Мальдівах син російського депутата держдуми від ЛДПР Роман Сєлєзньов, якого згодом засудили в США за хакерську діяльність на 27 років. Дуже цікавий вибір, щоб поспілкуватися з "російськими делегаціями", правда ж? Фактично поки що нашого коміка можна звинуватити тільки в бездарній кадровій політиці, але це і без мене вже не раз зробили.

Це для тих, кого просто цікавлять новини. А далі просто роздуми.

Якщо при Турчинові кілька місяців в інфопросторі панував цілком демократичний безлад, то при Порошенку інформаційну політику спробували за путінським зразком міцно "взяти за віжки". Саме для цього були оперативно вийняті з небуття ключові члени сітки ботів, що створювалась ще молодшим Януковичем для відмивання образу ПАПи (і я зараз не про Порошенка, до березня 2014 року це прізвисько було для ботів цілком собі офіційним псевдо Януковича, в чому можна переконатися на скрінах 2012-2014 років, які я розміщував раніше), і запущені в роботу вже на нового ПАПу (спроби Бірюкова, який в якості радника Порошенка був причетний до роботи з цією сіткою, запустити через неї "в маси" прізвисько "Пєрвий" не увінчалось успіхом і вже з 2015 року він знову став "ПАПою" - так було звичніше, та й ініціали лягали на нього самі собою). Методи теж не відрізнялись від часів Януковича (переконатися можна порявнявши зі статтею 2013 року "Як працюють тролі Януковича-молодшого" від "Наші Гроші" - http://nashigroshi.org/…/kak-rabotayut-trolly-yanukovycha-…/) - заповнити інфопростір переможними реляціями, всіх незгодних оголосити "ворогами народу" і "закордонними шпигунами".

Чого не врахували спеціалісти часів Януковича (та кремлівські, "позичені з низенького плеча", як спеціаліст в поширенні російської мови Ложкін, який став першим головою АП у Порошенка) - так це факту того, як сильно Майдан і війна змінили в Україні баланс сил в протистоянні "Захід - Росія". Якщо до цього для Заходу ми були "втраченою країною, яка знаходиться в сфері впливу Москви" - російські спецслужби паслись тут як у себе вдома, а західні "агенти впливу" не напружувались, в робочому режимі відпрацьовуючи рядову повістку "розвивати демократичне суспільство" (реалізація полягала в роздаванні коштів своїх платників податків нашим професійним "грантоїдам" з нульовим впливом на демократизацію) - то з війною все різко змінилось. Навряд чи факт різкого зростання активності, скажімо, посольства Великобританії (читай МІ6), яке прямо брало участь в справах на кшталт створення і розвитку антикорупційних органів, лишився непоміченим кимось з українців, хто хоч трохи цікавився політикою останні шість років. Сполучене Королівство явно сприйняло Україну в якості тестового майданчика для спроби повторити успіх "агентів впливу" США в Грузії - але не врахувало розміру проблем, породжених як неспівмірністю наших країн в числі населення і території, так і чималою різницею в російському впливі в попередні роки: потужна українська олігархія (відсутня в Грузії в принципі) настільки тісно зрослася з російським методом управління, повністю відтворивши його в Україні, що змогла акуратно спустити "на гальмах" всі спроби британців провести тут якісь реформи, причому ключову роль тут відіграв олігарх, який був наймогутнішим на той момент внаслідок обіймання ним посади президента. Єдин, що більш-менш вдалося - це змусити "грантожерів" не просто класти в кишені десятки тисяч доларів офіційної "зарплатні", а й почати їх хоч трохи відпрацьовувати, наслідком чого став справжній розквіт контропропаганди (тієї самої, яку порохоботи цькували за "вигадану війну з корупцією").

Цього (а також сала, залитого народу за шкуру неофеодальними князьками Порошенка, з якими той продовжив лінію угод в кращому стилі Ющенка-Януковича "я вас не чіпаю, ви мене підтримуєте впливом на місцях") виявилось цілком достатньо, щоб вся пропаганда порохоботів пішла лісом - вибори Порошенко з тріском програв і на сцену вийшов Зеленський. Не сказати б, що це був перший випадок - сатиричний підхід до політики має багато успішних прикладів: "Партія помірного розвитку в рамках закону" автора Швейка Ярослава Гашека, "Офіційна монстро-шизануто-двинута партія" музиканта Девіда Сатча, "Анархо-сюреалістична "Краща Партія" Йона Гнарра і так аж до "Руху п'яти зірок" коміка Беппе Ґрілло - всі вони вигравали вибори на втомі людей від брехні політиків, обіцяючи бути можливо і недостатньо професійними, зате чесними. Проте якщо у Гашека був просто сатиричний проект, а Сатч ставився до партії, як до чергового епатажного музичного номеру, то Ґнарр і Ґрілло успішно увійшли в політику, причому напрацювання їх надто вже явно видимі в історії Зеленського: починаючи з набору в свою команду молодих "волонтерів", які хочуть спробувати погребтися в політиці, як це робив Ґнарр, закінчуючи початком політичної кар'єри з посилання старих політиків за всім відомою адресою, як Ґрілло - той почав свою політичну ходу з оголошення "Дня V" (vaffanculo - "йдіть в дупу"), а Зеленський - з флешмобу #ідітьусраку, спрямованого проти нардепа від БПП Олега Барни. Тобто підготовка, принаймні мінімальна, яка проводилась з вивченням аналогічних історій в світовій політиці, просто очевидна - не вірю я в такі збіги. Коли порохоботи називають його блазнем - явно забувають, що блазень при королі зазвичай був не лише досить розумним, щоб вижити (дурні блазні дуже швидко закінчували життя на шибениці), він інколи був розумнішим за короля (хто не читав "Графиню де Монсоро" Дюма нехай хоча б побіжно ознайомиться з біографією Жан-Антуана д’Англере, відомого під псевдонімом Шико). Хоча з огляду на попередню біографію Зеленського, яка не вирізняється видатними інтелектуальними здобутками, у нас точно не випадок Шико, однак ідіотом його теж не назвеш, скільки б це не робили порохоботи (про всяк випадок - Порошенка теж ідіотом не назвеш, та й взагалі у нас в політиці ідіотів нема, ниці потвори - є, але ідіоти туди не потрапляють). До речі, два роки тому Гордону Зеленський казав, що Порошенко особисто запрошував його до себе в партію в якості "молодого рішучого реформатора", і спростовувати цю інформацію ПАПа не побіг.

З цієї точки зору викликає певне нерозуміння тієї яскравої, чистої, кришталевої ненависті, яку виливають на нього порохоботи (якщо, звісно, відкинути той факт, що для багатьох них це в першу чергу робота, і то досить прибуткова, як кажуть чутки). Російськомовність, прагнення до "мирного вирішення конфлікту", відсутність радикальної позиції, явне нерозуміння того, куди має рухатись країна, щоб змагатися за регіональне лідерство, кумівство, сумнівні фінансові операції в офшорах, відсутність покарання попередній владі за очевидні злочини, пригрівання біля себе одіозних персон та чиновників - всі ці риси присутні не лише у Зеленського, а й у Порошенка, причому в гіпертрофованому вигляді, але ж п'ять років їх це не хвилювало, навіть називалося перевагами. Поки що всі його дії виглядають "діями Порошенка з роботою над помилками" - вигаданий Порошенком же мінський формат знову зустрічається, війська розводяться, в'язні обмінюються, "пункти переходу" облаштовуються, на засіданнях парламенту навіть патологічні українофоби тепер виступають державною мовою, а на додачу - більше на бюджетних потоках нема вінницького базарника Гройсмана, цілої зграї свиначуків, Сєнцов нарешті вдома, а державні структури України поступово переходять чи не під цілковите і пряме керування Заходом: зокрема вже подано проект, за яким діяльність НАБУ буде залежати виключно від іноземної комісії, а на оборонні заводи "Укроборонпрому" вже призначені люди, схвалені посольствами США і Великобританії, тобто "інтегруємось в ЄС, аж гай шумить", чого "при ПАПі не було" і близько. То в чому ж проблема? Невже в любові до Гройсмана, якого тепер не чутно і не видно?

Здається, вона саме в тому, що сталося після виборів - втраті нашими олігархами контролю над системою, яка під прикриттям байки про "стратегічно необхідну корупцію" і дозволяла в попередні п'ять років далі "пиляти" гроші з країни не озираючись на якісь там "плани з реформування", що підсовували їм "радники" з Британії і міжнародних структур. Кабмін, контрольований раніше ставлениками олігархату (чого вартий один одіозний Насалік), було змінено на українських же "грантоїдів" - як-не-як хоч і не самих чесних людей, однак коли у виборі між шісткою олігархів та псевдоактивістом "на підсосі" у західних грантів третього не дають - доводиться визнати, що другий варіант хоча б на позір виглядає кращим. Проте це викликало і зміни в інформаційному середовищі - якщо попередні п'ять років воно являло собою приблизно рівноцінну боротьбу між одіозною пропагандою порохоботів ("білою" - про "здобутки влади", і "чорною" - про те, як всі, хто не згоден зі "здобутками", є "агентом кремля") та контрпропагандою західних "вихованців", то тепер останні перебрались на державні посади і займаються там вже зовсім не написанням статей, а нових фонди Сороса і братів Кох якось "не встигли" підготувати. Порохоботи ж натомість розвернулись на 180 градусів, моментально забувши всі свої попередні мантри про "неприпустимість розгойдування країни під час війни", і включили на всю потужність лайномет, без жодного маскування готуючись до "четвертої революції"©Чорновол з автоматом, хоча на фронті все так само продовжують гинути солдати, як це було і три роки тому, коли кожен, хто насмілювався піддати критиці "ПАПу" оголошувався "зрадофілом" і цькувався з ненавистю, якої годі було побачити у порохоботів стосовно нашого ворога з-поза східного кордону, не кажучи вже про його п'яту колону на кшталт Бойка чи Медведчука, ласкаво виплеканих з руки ПАПи на його телеканалах аж до власної фракції в новому парламенті.

Логікою зрозуміти, якою є їхня мета, дуже важко - навряд чи навіть в хворий мозок Нойнєца чи Бігдана проникає думка, що в разі успішної спроби перевороту до влади прийде їхній улюблений Порошенко. Більше виглядає на те, що вони намагаються нині "імітувати опозицію" в тому розумінні, в якому вони її самі собі намалювали в своїй шизофренічній фантазії за попередні п'ять років - точно так само, як вони імітували путіноботів для підтримки влади, точно так само, як вони тепер намагаються імітувати Ґрілло і Ґнарра своєю "ДемСокірою" - не розуміючи, що такі сатиричні політпроекти вистрілювали в історії тільки завдяки чесності, чого у порохоботів годі шукати. От тільки є один нюанс - якщо раніше їхні обвинувачення критиків ПАПи в "роботі на кремль" не мали жодного стосунку до реальності, то тепер дописи порохоботної мережі інфотітуханів не лише частенько рясніють цитатами з одіозних "Вєсті" і "Страна.УА" (останню вже прямо цитує у себе Бірюков), а й копіюють дослівно новини з сайтів "Новороссія" та "Украіна.РУ" (вже не можу дочекатися, коли у МасонЛємбєрга чи Бігдана процитують вчорашню статтю з цієї помийки під назвою "Зеленский летал в Оман, чтобы открыть там офшорную компанию"), які не треба презентувати жодному небайдужому українцю, та й підстави для критики чомусь надто вже відгонять інформацією з "Лубянки".

То хто ж тоді тепер працює на кремль?

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2258901.html.
Tags: #ідітьусраку, анализ, зеленский, история, подонки, порошенко, прдоны
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments