Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Алі Татар-заде · Сьогодні я напишу не стільки про русалок, скільки про їхню аналогію

до Русального тижня ще далеко, але я заздалегідь “закину вудку”, щоби на той момент повернутись до теми, можливо, з більш багатим матеріалом.
Спочатку я пригадаю так званий евгемеризм - по суті геніальну теорію, придуману ще давньогрецькими натурфілософами, хоча і наївну як все в античності.
Сутність евгемеризму зводиться до того, що всі міфи і перекази мають раціональне пояснення і матеріальні прототипи. Так, боги - це обожествлені герої, які в свою чергу спочатку були героїзованими людьми.
А казкові народи з поширеної у всіх народів “нижчої” міфології - це, мовляв, викривлені з часом та відстанню реальні відомості про сусідні і далекі народи і раси.
До евгемеризму вдавалися охоче аж до кінця ХІХ століття, в пошуках раціонального пояснення фольклору.
В епоху сентименталізма, романтизма і історизма багато вчених усвідомлено шукали евгемеричні пояснення народним міфам, щоби привернути увагу аристократичної публіки і зламати стеретотип, що це “нісенитниці, не варті жодної уваги”.
Як не дивно, але русалки та прочя нечість стали важливим двигуном націоналізма, який народжувався саме на плеканні фольклорних міфів, спробі раціоналізувати і естетизувати вірування свого народу, який до того вважався темним, забитим, тупим і підлягав атакам одразу з усіх боків - церкви, яка боролась з забобонами, аристократів, які зневажали простолюд, і книжників, які викривали народні казки, необгрунтовано приписуючи їх церкві та аристократам.
В епоху після Вальтера Скотта в британських колах зародився “вікторіянський раціоналізм”, який вніс певну свіжу хвилю в античний евгемеризм, доповнивши його прямо протилежною гипотезою.
Вона звучить отак: не далекий народ міг стати прототипом нечисті (наприклад, чорта), а навпаки, старі міфи про чорта лягали на конкретний народ по мірі знайомства з ним.
Яб назвав цю теорію антевгемерною.
Сьогодні я напишу не стільки про русалок, скільки про їхню аналогію.
Так, почав я здалеку - і поясню, чому.
Про русалок дуже мало джерел, які б ми визнали достовірними, фактично це тільки фольклор пізнього збирання. Тоді як про германський фольклор і його персонажів відомо на цілі століття раніше, без кабінетної обробки, і тому кількість джерел критично велика, достатня для аналізу.
До того ж, я побачив певні аналогії поміж східнослов’янськими русалками та германськими морськими дівами, і аналогії ці йдуть значно далі ніж “да, і ті і ті живуть в воді”.
Слово, яке ми знаємо як “фіни”, дуже заплутане. Самі фінни, як нам відомо, ніколи так себе не звали - це взагалі не угрофінський корінь.
Зате воно рясно представлене в германців, при чому в різних контамінаціях.
Так, паралельно існують з ранього середновіччя такі екзоними як фіни / фени та квени.
Про других є обгрунтована теорія, що назва походить чи принаймні тлумачиться з прагерманської від кореня “гвен”, що значить “болото” або, індоєвропейські, “туман” (у кельтів - щось біле, туманне).
Цей екзоним нічого не скаже про тубільців, окрім фізичної географії, в якій вони перебувають з точки зору розмовника.
Проте на дуже раньому етапі слово стало осмислюватись (а може і було відпочатку таким) як “квен”, що тою ж прагерманською означає “жінка”.
Що тут цікавого для нас в аналогії з русалками? Русалки - однозначно жіноче ім’я, яке складене так, ніби чоловічого роду у слові не існує. Слова “русал” не було, і саме його виголошення виглядає як жарт.
Це схоже на українське “людина”, або наприклад на готське “haiþno” (язичник, але іменник ж.р.).
Так от, те саме і з майбутніми квенами-фінами.
Германська міфологія майже повністю сконцентрована на жіночій частині фінів та квенів.
Тобто на відьмах, а не відьмаках.
Це можна списати на “колоніальність”, коли загарбників-чоловіків цікавлять насамперед жінки противника, як здобич. І це було б так, якби правило працювало у всіх аналогічних ситуаціях. Але ж ні, германці доволі любопитні до сусідів, зазвичай однаково концентруються на обох статях.
З фінами не так.
Настільки не так, що один з латиномовних авторів “Священої Римської імперції германської нації” взагалі зве країну фінів “Terra Feminarum”.
Тобто ситуація зворотня ельфам і гномам. Про них, особливо останніх, ми тільки здогадуємось, що мають і жінок, але в мовах народів немає слова для обізначення ельфійки та гномихи, а головне - вони там не фігурують чи тільки неохоче згадуються в сюжеті.
З фінами (і русалками) ситуація навпаки. Чоловіки або взагалі не згадуються, або згадані мимохіть, як умоглядний елемент, що вони мають теж бути, мабуть.
Якщо стисло описати, що давні германці думали про давніх фіннів, - це буде перелік забобонів.
Тут і далі, коли пишу “фіни”, насправді йдеться частіше про фінських жінок, ніж чоловіків.
Фіни (фінки) - чаклунки.
Вони в’яжуть вітри у вузли, керують погодою, туманами, морем, рибою, осадом.
Фіни мешкають на щезаючих островах, брешуть про своє походження, дурять зустрічних.
Вони чудові мисливці, але їдять їжу, від якої нормальній людині (тобто знову ж германцю) буде погано.
Фіни вміють обертатись в різних тварин.
Особливо в тюленів, дельфінів та риб.
Вони носять їхню шкіру як свого роду кольчугу, бо коли її скинуть то стають беззахісні, не можуть обернутись назад.
В такому разі фіни (жінки) вимушені слугувати або побратися з тим, хто захопив їхню шкіру, інакше вони дуже швидко старіють, але якщо чоловік (германець тобто) візьме її заміж, то вона збереже свою вічну молодість.
Фіни живуть в підводній країні, або підводному острові (такий що то занурюється у воду, то спливає) і зветься Фінфолькахейм.
(Цікаво, що інші народи які живуть подібно до грецьких феакців на щезаючому острові, звуться гунами, які у фольклорі часто плутаються з істричними гунами-хунну).
З образом фінів і квенів нерозривно пов’язані морські діви - мермейд, меерфрау.
(Чоловічий аналог у германців зветься ніксами, але нікси - то чоловіки і не факт, що один народ з мермейд).
Одна й та сама легенда з сюжетом і деталями може переказуватись про фінів та про морських дів.
Тепер повертаюся до теми, яку підняв у вступі.
Про евгемеризм та антевегемеризм.
Якщо поєднати обидві теорії, можна виработати таку собі “діалектичну” конецпцію.
Припустимо, спочатку в народу є міф про якусь нечисть.
По мірі знайомства з іншим народом, несхожим на себе, міф переноситься на нього - або за схожими деталями побуту, або механічно за схожими звуками в назві.
Але потім, повернувшись після ототожнення, міф і сам зазнає корекції та доповнення: в нього привносяться реалістичні деталі з життя народу, який соіменний тій “нечисті”.
Або зворотній варіант.
Спочатку - знайомство з народом. Потім - велика перерва без контактів. Перекази все більше стають казковими і перетворюються на сталий міф (евгемеризм). А потім? а потім зустріч з черговим народом - тим же самим або іншим - і новий обмін інформацією поміж реальністю та міфом.
Важлива відмінність русалок, навок/мавок та берегинь від квенів, фінів та морських дів, полягає в тому, що в українців русалки часто (приблизно в половині випадків або джерел) ототожнюються з власним, а не чужим народом.
Якщо в одніх переказах це окремий народ зі своїм царством,
то в інших - це утоплениці або інакше загублені жінки,
а також - пряме вказання на світ мертвих та культ предків.
Своїх померлих та своїх предків, хочу підкреслити.
До того ж, русалки значно антропоморфніші (в них немає риб’ячого хвоста, як правило це просто неприродно бліда жінка, яка поводить себе странно, або ж вона синювата, зеленувата).
Також в порядки менше мотивів про здобуття русалки собі у жінки - цей сюжет можна назвати навіть відверто нечастим. Тобто “померла так померла”.
Схожим ж є наголос на жіночій статі, чаклунстві, водній стихії та окремому світі, а також нехристиянському походженні.
Можливо, русалки довше усвідомлюються як рідні через те, що саме слово споріднене чи співзвучне зі словом “Русь”. А Русь - це Україна.
Між іншим, в росіянців русалки набагато зліші до русских, ніж русалки та навки -- до українців.
Вони явно вороже плем’я, яке лускає до смерті, губить, системно зводить з розуму або життя. Хоча пам’ять про те, що русалки мають відношення до предків, також присутня на рівні атавизму.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2351342.html.
Tags: анализ, история
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments