Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · З діаспорою не складається

От не складається всі роки війни, хоч ти трісни. Мабуть, ми якогось діаспорянського секрета не знаємо. Її, діаспорянської, Великої Воєнної Таємниці.
Уточнення - з великою, централізованою діаспорою.
Складається з:
- тими, хто воював, волонтерив, а потім переїхав до заграниці. Оці точно знають, що потрібно на фронті. Оці точно вміють перевірити твою роботу і, відповідно, знову тобі допомогти. Дякуємо вам.
- тими, хто вміє перевірити твою роботу по інтернету і точно ж знає, що найкраща допомога та, про яку тобі скажуть "Нам потрібно саме оце." Куплять і вишлють. Дякуємо вам.
З Великими Централізованими не складається, хоч ти нам трісни.
От була одна історія.
Літо 14-го року, дзвонять мені колеги:
- Там діаспора приїздить. Хочуть побачити, як працюють українські волонтери. А в нас машина зайнята, ми скоро офіс відкриваємо. Ви не можете діаспорян повозити, розказати, показати?
Ну, я потилицю пошкребла, але ж діаспора - це святе. І згодилась.
Їздили ми два дні. Ну, ми роботу робили, а діаспоряни уважно дивились, де й що ми закуповуємо, що самі шиємо, як і куди відправляємо. Роботи було хоч завались, діаспора майже не заважала, тільки дуже торохтіли. Про Майдан, про українську ідею та патріотизм. Ну, ми відключатись давно вміли. Нам працювати, їм торохтіти. Посилки пакуємо - слухаємо, як нам про патріотизм. Машину на фронт ладнаємо - під спів про Україну як осередок пасіонарства. Гасаємо по закупках - знову лунають врочисті й пафосні пісні діаспорян. Красота.
Понятно, що була надія - ось з нами заграніца, заграніца нам поможе. Будь-яка копієчка чи долар не зайві.
Але була задача - показати роботу всього волонтерства, тому чесно показували. Приїздили до інших волонтерських організацій, показували, знайомили. Чесність - це ж все, правда? Нехай бачать повну картину, нехай розказують у своїх діаспорах, як дружно піднялась Україна проти ворога.
Під кінець заїхали і до тих волонтерів, які не могли їздити з діаспорою, бо офіс відкривали.
Класний офіс, обійшли, подивились разом з діаспорою. У центрі міста офіс, диво, а не офіс. Ми аж губу куснули від заздрощів, та й повернулись собі на свій дворик на околиці, де на горОді лежали плити для бронежилетів, викладені такою гігантською черепашкою. Сохли, пофарбовані.
Діаспора поїхала собі додому, до своєї заграниці, а ми про неї й забули, бо літо 14-го переходило до своєї найгарячішої стадії. Не до того нам було, спали по чотири години, гасали як опечені, на фронт і для фронту працювали.
А потім, через кілька років, краєм ока якось почули, краєм вуха побачили, як жаліється діаспора в інтернеті, що незадоволена вона, діаспора, роботою україн ьких волонтерів. Що ось великі купи грошей передала вона, діаспора, а у відповідь ні звіта, ні привіта. Що передавала вона, діаспора, страшенні контейнери речей, та й досі не знає про їх долю.
- Ой, так це ж наша діаспора! - вигукнув хтось.
І ми такі всі впізнали, ой да, це ж ті самі, що ми були їм гідами два дні поспіль.
- Ти диви, виходить, що вони тоді таки обрали, кому допомагати? - всміхнулись ми.
Бо ми ж бо від тієї діаспори не отримали тоді ні копієчки, ні долара. Не вразили ми їх, виходить.
Саме так!
Бо з усіх показаних нами волонтерських осередків діаспора закономірно обрала той, що мав офіс у центрі Києва.
Не ті осередки, що тулились по підвалах Києва.
Не наш осередок, що тулився у половині будиночка на околиці Києва - тут чотири маленькі кімнати, тут же ми живемо, волонтери, тут же склад, і тут же сплять покотом бійці на ротації, розклавши каремати між стелажів.
Не прєдставітєльно.
Інша картина - офіс. Красивий і навіть розкішний. У центрі Києва офіс. От кому потрібно допомагати! - вирішила тоді діаспора.
А ми лишились з чим?
А ми лишились з діаспорою. Вона якось сама прийшла, сама знайшла нас.
- сімейна діаспора. Коли сім'я покладає на себе добровільний обов'язок і допомагає волонтерству.
- незначно організована. Коли громада збирає якісь гроші і потім висилає ці гроші українським волонтерам.
- діаспора одинаків. Коли людина може й хоче допомогти і висилає певну кількість доларів чи євро від своїх заробітків.
А з Великою Централізованою Діаспорою - ні, не складається.
Ці люблять шум і пафос, і щоб офіс був десь в центрі Києва.
Щоб були сильні якісь проекти, щоб красиво звучало, наприклад, Велика Сирітська Ідея, або Велика Ідея Біженців, або Велика Жіноча Ідея - а ви, а ви що? Допомога фронту? Тю. Що ж тут такого сильного й красивого?
... так я оце так думаю - а може, й нічого, що не складається, га?
... а що ж та діаспора, якій були ми гідами у бурхливому морі українського волонтерства?
Ну, я гадаю, що, спіткнувшись об українських волонтерів, пожалівшись, що ні звіта ні привіта, і невідомо куди жахнули діаспорянські гроші - та діаспора все ж виправила помилку. І обрала для своєї допомоги якусь волонтерську організацію з офісом ще центровитішим. Десь у самому центрі Києва, а може, навіть, у Верховній Раді.
Безпрограшно.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2366715.html.
Tags: ато, дебилы, история, майдан, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment