Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova. в процесі згадала ще одну історію

Diana Makarova
в процесі згадала ще одну історію. Та, власне, я її ніколи не забувала. Вона настільки гидка, що й писати не хочеться. Але, бачу, треба.
... була в нас одна фондерка з заграніци. Дуже поважали ми її, і не лише за допомогу - а допомога як для однієї людини була чималою. Одразу було видно - любить Україну ця людина, рветься захистити її від Росії.
Аж тут раптово труба, гроза - на Україну впали вибори. І ця фондерка аж захлинулась від любові до Петра Олексійовича - і то нічого, кожен має право любити кого хоче, кожен має право симпатизувати кому завгодно.
Та й так подумати - серед наших фондерів були симпатики Порошенка і навіть Тимошенко, Кошулинського і навіть Гриценка. Симпатиків Зеленського не було. Не було також симпатиків колишніх регіоналів, та й слава богу. Була деяка кількість поміркованих людей - поживемо, побачимо, народ зробив свій вибір, не розпочинати ж громадянську війну. До речі, саме оця поміркованість в дні виборів дуже злила всіх затятих симпатиків політиків різного пошибу. Ну, то таке. Поміркованість завжди злить істерію.
І ось в якомусь треді зійшлись до розмови:
- боєць 14-15 років, поміркований громадянин України, ні за Зеленського, ні за Порошенка, та вже заспокойтесь, вибори стались, давайте якось жити далі, а не влаштує нас цей президент, знімемо його та й по всьому...
- і ця діаспорянка, закохана у Петра Олексійовича. І понеслось.
Діаспорянка була немолода за віком, але темпераментом юна, аж бризки летіли, здавалось, з далекої Германії, як вона крила нашого бійця і вимагала розділити її святу любов до Петра Олексійовича.
А наприкінці вона сказала:
- Та якби я знала, що ви не за Порошенка, я б вам і допомогу не висилала. Жаль, що вас там на фронті не вбили.
І я, що слідкувала за цим тредом, раптом вклякла.
Я заморозилась.
Тоді я зрозуміла, що ні, насправді я опеклась тим коментом.
І я згадала...
...Зима.
Ми сидимо у Лисичанську, чекаємо, доки закінчиться обстріл Бахмутки, нас не випускають - куди, там криють!
Потім дають добро. Тут підлітає Ендрю, їде супроводжуючим.
Ми стоїмо на 29 блоці. Я дивлюсь в засніжене поле. Там від пагорба йде втомлено наш боєць, я впізнаю його по цій втомленій ході. Ми привезли те-се, здається, генератор, бензопилу, якісь утеплювальні штуки, якусь форму, шкарпетки, не без цього - але головне тут приціл. Приціл ми везли саме йому, цьому бійцю. Я не витримую і йду назустріч, повз ту розвалену зупинку на 29 БП.
Я послизаюсь, намагаюсь втримати рівновагу - раптом мене підтримують чиїсь руки. Хапають за талію - господи, де вже там та талія під светрами, дублянкою - підносять і саджають на широченне плече. Я з переляку охоплюю руками лохмату голову, регочу. Десь на рівні моїх ніг колишеться розкішна борода мого рікши. Я чую аплодисменти, це регоче весь 29 блокпост, заливається реготом Ендрю.
Веселий бородань несе мене на своєму плечі назустріч нашому бійцю.
Увечері ми їдемо з Лисичанська, Бахмутку знов криють.
Хто з них там вижив? Хто загинув?
Боюсь запитувати я в нашого бійця...
Краще б їх там вбили?
... літо.
Луганське. Наше Луганське, останній форпост, що нам лишився на дорозі до Дебальцево.
Ми стоїмо, чекаємо, десь з Миронівського до нас летять наші хлопці. О, підлетіли, висипають з машини. Ми йдемо назустріч. Я обіймаю вусатого, незнайомого. Це рідний брат нашого бійця.
- О, так ви зовсім несхожі з братом. - кажу я.
Хлопці всміхаються. рідні хлопці, з найріднішого батальйону...
Краще б їх там вбили??
... осінь.
Ми їдемо в рейс. Траса Київ-Харків. Десь тут поворот, ми мусімо заїхати до літньої пари, чоловіка й дружини. Вони приготували кілька мішків картоплі, буряка й моркви. Вони обіцяють дати солення, вони ладні небо прихилити для тих, хто зараз на фронті.
Вони зустрічають нас біля під'їзду своєї квартири. Недалечко городній наділ, там вони разом працювали все літо, сіяли, саджали, і всього трохи більше, ніж завжди:
- Це ж нашим, на фронт. Для фронту і саджали. - кажуть вони.
- Як ваші хлопчики схожі на вас. - замилувано дивлюсь я на цих святих людей.
- Не обов'язково нашому. - поспішаючи кажуть вони. - Передасте тим, кому потрібно. Нашому ми вже вислали.
Двоє синів у них було на фронті, двоє.
Той наш боєць і його рідний брат.
То краще б їх там вбили???
... я дивлюсь на коментар.
- Та якби я знала, що ви не за Порошенка, я б вам і допомогу не висилала. Жаль, що вас там на фронті не вбили!
Цей коментар написала стара жінка, ровесниця мами моїх двох бійців, двох братів. Мами, яка бігла за нашою машиною, ми спинились:
- Ой, мало не забула! Ось шалик, я спеціально для вас його в'язала. Щоб вам у рейсах було тепло.
Я дивлюсь на неї і не знаю, що сказати.
Мені хочеться поклястись, що я зроблю все, щоб її другий син (перший вже вийшов на дембель) лишився живим. Мені хочеться клястись, що я зроблю все, аби усі ті хлопчики, для яких вона саджала картоплю - лишились живими.
- Мама... - хочеться сказати мені.
Але я сама не набагато молодша за неї.
То що - краще б її синів там вбили???
І я заношу руку зі святим банхамером і ставлю бан на нашій фондерці.
На нашому спонсору.
На нашому, здавалося б, симпатику України.
І знаєте - пройшов вже рік, а я не можу пробачити цих слів старій дурепі.
І знаєте - а майже всі, хто був свідком цих тредів, продовжують спокійно з нею спілкуватись. Вони простили а чи й не помітили цих слів.
А знаєте - ми не можемо. Таке не пробачають.
Бо слова, сказані українському воїну:
- Та якби я знала, що ви не за Порошенка, я б вам і допомогу не висилала. Жаль, що вас там на фронті не вбили! - це слова ворога.
Бо слова ці звучать як прокляття.
А я справжня українка, де всі жінки відьми - і я знаю силу прокляття. Тому я робила й роблю все, аби воно не справдилось, не збулось.
Тільки живіть, брати мої - бійці усіх років нашої війни.
До перемоги, під час перемоги, після перемоги.
Тільки живіть...
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2367170.html.
Tags: ато, коллективное х%№ло, майдан, подонки, порошенко, піар
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments