Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova. Я надто добре знаю, що війни не закінчуються після підписань

Diana Makarova
хочу присвятити це Pavel Netesov
Уникаю.
Цей день - мимо...
Я надто добре знаю, що війни не закінчуються після підписань.
Дід двоюрідний, Тимофій - загинув у Берліні завтра, 9-го травня, після підписання.
Куля снайпера.
У мене син Тимофій і два онука Тимофії. Один рідний, другий названий. Усі три Тимофія названі не в честь - просто ім'я красиве. Ми просто любимо це ім'я. Бо це найкраще в світі ім'я. Все просто.
Яка там честь - всі мої Тимофії й не чули про того мого двоюрідного діда. Солдатом був, солдатом і загинув. Дальня рідня, я і сама про нього мало чула.
Про того діда Тимофія знаю лиш те, що війни не закінчуються після підписань.
9 травня, вдень. Куля снайпера.
Мій тато, 1916-го року народження, отримав контузію наприкінці вересня 1945-го. Десь через пару тижнів після кінцевого підписання.
Японський камікадзе, підводний човен, торпеда.
Тато плив на кораблі, коли поруч сплив підводний японський човен і пішла торпеда
- Усе що пам'ятаю, як хтось закричав Дивись, дивись! А потім квітка піді мною І якісь дошки летять.
Та квітка - то був вибух.
Його знайшли прив'язаним до дошки, непритомного. Японські рибалки виловили тоді півтори сотні виживших з півтори тисяч, що плили на тому кораблі.
Потім передали тих, хто вижив, Союзу.
У тата амнезія, півроку при лікарні істопніком, пожаліли убогого, навіть зарплатню отримував, але так і не знав, хто він, як звати, що робив на тому кораблі.
Згадав.
Етап.
Перевозили з поселення на поселення, після таборів. Чи знову строк впаяли, з табору в табір везли, ми не знаємо, він не давав подробиць.
Згадав усе, і як усю війну бив рапортами "Разрешите кровью смыть..." - а не дозволили.
Чи то стаття була недозвольна, чи то геодезисти були потрібні. А тато був хорошим геодезистом в Якутії. Потім на острові Вайгач, і теж геодезистом. Між цими епізодами - японський камікадзе, амнезія.
Згадав на свою голову - і знову пішов етапом.
Він змив. Не кров'ю - пОтом.
Він стільки потім знайшов загиблих, розкопав невідомих, з'єднав розбиті сім'ї. Коли вже став журналістом, коли зміг робити по війні те, що робив потім.
- Я ізискатєль. Геодезисти, вони всі ізискатєлі. - він казав. - А ізискатєль, це ж не лише про корисні копалини. Людей шукаю. Ніхто з загиблих не мусить лишитись невідомим. Тому шукаю і шукати буду. Живих, померлих, загиблих...
Коли його вже забирали до лікарні, вмирати від онкології, лишалось два тижні життя, і життя минало в страшних болях - він отримав телеграму:
"Встреча бабушки и внука вашими усилиями! Выезжайте!"
Це була остання його ізискатєльська робота - загублений під час війни чотирьохрічний пацан нарешті знайшов свою рідню. Знайшов дорослим чоловіком, встиг побачитись з бабусею, з двоюрідними.
І усе це зробив мій тато.
Мій тато добре знав, що війни не закінчуються після підписань капітуляцій. Його війна закінчилась тоді, коли закінчилась остання його робота по війні - зустріч загублених людей, зустріч знайденої сім'ї. Остання його ізискатєльська робота.
А до того - розриті могили безіменних солдатів, останки їдуть додому. Нарешті мами знайшли синів. Нарешті дружини знають точно, що чоловік загинув, і знають, де саме, і коли. Це завдяки ізискатєльській роботі мого тата. Це - пОтом і кров'ю, як і писав у рапортах.
Я пам'ятаю ці екзгумації, я пам'ятаю згорблені фігури тих стареньких жінок - мам та дружин невідомих досі, а тепер знаних на ім'я солдатів. Для них війна закінчилась через роки, через десятки років...
Я пам'ятаю, як кричав від онкологічного болю мій тато, як знову поверталась стара амнезія, як він просив послати воза до табору за тьму десятків років після табору, як просив відвезти рапорт "Разрешите кровью смыть..." - і за тьму років по війні його війна продовжувалась.
Я пам'ятаю, як прийшла та телеграма від сім'ї, яку знайшов та воз'єднав після війни він, за два тижня до своєї смерті.
Він посміхнувся і сказав:
- От і хорошо...
І поїхав до лікарні вмирати.
Я пам'ятаю, як казала моя бабуся:
- А твій двоюрідний дід Тимофій загинув дев'ятого травня, в Берліні, після капітуляції. Куля снайпера...
Я пам'ятаю, як описував тато наближення тієї торпеди, через кілька тижнів після підписання остаточної капітуляції.
І я не вірила тоді й не вірю зараз в закінчення війни.
Тому цей день - мимо...
Тому що я і зараз у війні.
Чуєш, тату, я пам'ятаю - війна не закінчилась. Вона точиться зараз.
Чуєш, двоюрідний дід з найкращим в світі іменем Тимофій - я й зараз їду фронтом під снайпером й молюсь, аби проскочити, як не вдалось проскочити колись тобі.
Чуєш, тату - а що таке контузія, я теж вже добре знаю. В тебе торпедна, в мене мінна. Я знаю твою квітку, тату. Твоя - була під тобою, коли летів ти з палуби в холодні води. Моя розквітала за моєю спиною, коли бігла я, спотикаючись і падаючи, серце ловлячи в жменю.
За тьму десятків років, тату...
Тому - що це за день, господи...
Ти, тату, скептично хмикав у цей день і ховав свою скептичність від нас, дітей. А ми таки були глазасті і бачили усе.
Ти надто добре знав, що війни не закінчуються після підписань. І ми з роками це зрозуміли.
Я знаю точно тепер це, тату.
У нас війна тут, тату.
Вона і не закінчувалась, ти знав, знав, старий дисидент, борець за волю України.
Ми ще йдемо, тату.
До перемоги.
І квіти вибухів розквітають за нашими спинами.
Тому цей день поки що - мимо.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2370840.html.
Tags: история, піар
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments