Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Катастрофа над Чорним морем

Оригинал взят у dibrov_s в Катастрофа над Чорним морем
Originally posted by vjn at Катастрофа над Чорним морем
Сьогодні виповнюється рівно десять років ізраїльсько-російській трагедії і українській ганьбі - катастрофі літака ТУ-154М, бортовий номер 85693, над Чорним морем. Трагедії - не лише тому, що загинули невинні люди, а й тому, що вже десять років їх родичі так і не знають достеменно, що ж трапилось того дня. Ганьбі - не тому, що його було збито українською ракетою, як це досі стверджує російська сторона, а тому, що Україна не лише так і не спромоглася захистити свою точку зору чітко і впевнено, а ще й словами деяких своїх високопосадовців добровільно взяла на себе відповідальність за цю катастрофу. Що й дозволяє перетворювати смерть восьми десятків людей на пропагандистський штамп, який досі запальні українофоби намагаються кидати в обличчя кожному українцю, який насмілюється щось сказати з цього приводу - зокрема стаття з цього приводу в російській вікіпедії абсолютно заангажована і написана за мотивами двох відверто брехливих журнальних статей, але змінити її досі не вдається через особисті переконання деяких її редакторів. Звісно, поки не буде чіткого рішення суду, який не зможуть звинуватити в упередженості жодна з сторін, крапку в цій історії не поставити, але прояснити деякі моменти, які вже забуваються чи й зовсім невідомі, мабуть таки варто.

Для початку основна матчастина для тих, хто хоче дослідити тему самостійно.
1. Знаменита переписка адвоката Міністерства оборони України Андрія Козлова (andriyko) в журналі mrparker. Зараз вона вже видалена, тому доводиться користуватись архівним варіантом. Там детально розкладені деякі питання цієї катастрофи.
2. Ще одна бесіда Козлова з "інтернет-аудиторією".
3. Експертиза Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зроблена для вересневого судового засідання в Господарському суді Києва, де компанія-власник літака програла справу про матеріальну компенсацію збитків.
4. Повні матеріали сторони захисту до вересневого засідання суду (експертиза входить в комплект)
5. Виписка з реєстру судових рішень - рішення Печерського суду Києва в справі позову трьох родичів загиблих щодо компенсації від січня 2008 року.

Якщо я десь не вказую лінків на підтвердження якихось фактів - шукайте їх там, мені відверто ліньки розставляти їх на кожне слово, я лише систематизую і спрощую інформацію з цих джерел.

Тепер детальніше по пунктам, які регулярно спливають в цій справі в мережевих дискусіях (така собі шпаргалка на випадок закидів з російської сторони).

Типовий закид №1 - "Україна взяла на себе відповідальність за катастрофу і навіть виплатила компенсації, тому нема що далі обговорювати"

Мова йде, в першу чергу, про документ з довгою назвою "Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року". Фактично це вийняті з кишень платників податків гроші, якими наші високопосадовці, котрі працювали на Росію своїми твердженнями про українську причетність (найголовнішу роль тут зіграв вже забутий в Україні Євген Марчук, який прямо "повинився" в трагедії - хоча подібні твердження не можуть жодним чином встановлювати чиюсь провину), вирішили відкупитися від подальших претензій. Як видно з тексту угоди виплати здійнювалися за принципом "ex gratia" - "з милості", тобто фактивно українська сторона виплатила родичам загиблих гуманітарну допомогу без жодних юридичних наслідків для себе. На жаль це таки зіграло свою роль і тепер в пропаганді ця сума ходить під назвою "компенсації збитків".

Типовий закид №2 - "Україна не створила достатнього рівня безпеки пасажирських польотів в зоні ведення навчань".

По-перше автори таких закидів одразу викидають з твердження суттєве зауваження - то не були "українські навчання", то були спільні україно-російські навчання. Вони проводились на полігоні 31-го випробувального центру Чорноморського флоту Російської Федерації. Відповідно до підписаних нами законів в цьому горе-розподілі Чорноморського флоту, за яким ми отримали постійну проблему у вигляді чужоземних військ на своїй території, всі питання безпеки лежали на російській стороні: фактично навчання проводились на російській території, юридичної різниці нема, де саме - на мисі Опук чи десь в Новосибірську. На навчаннях була присутня ціла купа російських військових чинів, зокрема головнокомандуючий ВПС РФ Анатолій Корнуков, який відразу заперечив версію про ракету - "поскольку этого не могло быть по условиям пуска". Щоправда коли згори надійшла вказівка "спихати все на українську сторону" Корнуков замовк, а деякі російські журналісти навіть звинуватили його в "роботі на українську сторону". Тож Україна не могла жодним чином щось "забезпечувати" - це не її юрисдикція.

По-друге - виникають питання з самим літаком. По-перше він чомусь летів не тим маршрутом, яким повинен був. Спочатку з'явилась інформація, що він зробив добрячий гак в Болгарію, щоб забрати ще якихось пасажирів та вантаж, яка згодом була спростована диспетчерськими службами РФ і Болгарії. Таким чином з'ясувати, чому саме він летів таким цікавим маршрутом, тепер навряд чи можливо. Щоб зрозуміти, достатньо поглянути на ці дві картинки.



Ліворуч - прямий маршрут літака, яким, як стверджуює держслужба авіації РФ, летів ТУ-154. Праворуч - схема катастрофи. Висновки робіть самі.
Як доводить елементарний пошук, політ Тель-Авів - Новосибірськ проходить з посадкою в Москві і час перельоту від Тель-Авіва до Москви - майже чотири години, без 5-10 хвилин у різних компаній. Рейс 1812 вилетів о 9:15 за московським часом, катастрофа відбулась в 13:44 - через чотири з половиною години після перельоту, тобто коли літак вже півгодини як мав бути в Москві. Де він тинявся цей час держслужба РФ не уточнює, принаймні я таких деталей не знайшов.

Ну і нарешті найцікавіше з розпізнаванням. При входженні до територіальних вод, земель та повітря якоїсь країни літак має повідомити про те, хто він є - якщо це літак цієї країни, то він несе на борту систему розпізнавання "свій-чужий". У України та Росії згідно договорів двадцятирічної давнини ця система діє за одним стандартом. Але літак досить потужної авіакомпанії летів з системою розпізнавання "свій-чужий" застарілої системи "Кремній-2М", експлуатація якої була заборонена в Росії ще за сім років до катастрофи. Більше того - навіть вона не була увімкнена, хоча згідно того ж російського законодавства має автоматично вмикатись за 400 км до входження в повітряний простір РФ. Тому навіть якби він і був збитий якоюсь ракетою - то це була б вина виключно екіпажу та компанії-власника, а навіть не військових служб РФ чи, тим паче, України. Власне тому, швидше за все, Генеральна прокуратура РФ і відмовила у відкритті кримінальної справи з цього приводу.

Типовий закид №3 - "Україна винна, бо так визначила міждержавна авіаційна комісія".

В цьому твердженні деяка правда є. Справа знову в фантомних болях, які відчували наші очільники після розвалу СРСР і через які вони намагались ліпити докупи те, що вже розбилося безповоротно. Зокрема був створений так званий Міждержавний авіаційний комітет - один з наддержавних органів СНД. Йому були передані всі повноваження стосовно розслідувань причин катастроф літаків, котрі належали країнам-колишнім членам СРСР, при цьому сам МАК знаходився в Москві і складався з російських членів трохи менше, аніж повністю. Його діяльність в цій справі - чудова ілюстрація того результату, який отримують бажаючі увійти в структури, котрі очолює РФ. Це якщо навіть не брати до уваги те, що МАК далеко не безгрішний - приклади його помилок наведені у відповідній статті. Та тут головне навіть не це - сам по собі МАК не може з'ясовувати будь-чию вину з відповідними наслідками, оскільки не є судовою інстанцією, а провину, як відомо, у нас встановлює лише суд. Це просто експертна комісія і не більше - вона робить висновки про причини катастрофи і розробляє рекомендації для служб цивільної авіації, як подібних катастроф уникнути в майбутньому.

Ну і тепер найцікавіше - звіту МАК ніхто не бачив, принаймні я його знайти не зміг, на відміну від української експертизи. Одразу ж після виникнення ідеї про українську ракету була створена не комісія МАК, а так звана "Государственная комиссия по расследованию обстоятельств катастрофы самолета Ту-154". Очолив її тодішній секретар Ради Безпеки РФ Володимир Рушайло, а в комісію увійшли військові чини РФ та, в тому числі, голова МАК Тетяна Анодіна. Саме ця комісія розслідувала катастрофу і робила висновки, що ними тепер розмахує компанія "S7", як нині називається компанія "Сибір". Отже, остаточно провина України поки що так ніким і не встановлена. Що стосується комісії МАК - то вона була створена як "технічна комісія", але майже нічого не зробила. Навіть на сторінці розслідування МАК, якої тепер "чомусь" не існує (дякуємо "Архіву інтернету", звідки її можна витягти) остаточні висновки вказані авторства Державної комісії. Чому так - в наступному пункті

Типовий закид №4 - "Україна винна, рештки її ракети знайшли в літаку".

В цьому твердженні цікавого ще більше, аніж у перших. Варто почати хоча б з того, що літак так і не було знайдено. Все, що знайшли - шматок кабіни, кілька дрібних уламків, півдесятка сумок та майже двадцять мертвих тіл з восьмидесяти пасажирів і членів екіпажу. Цього було настільки мало, що "технічна комісія МАК" обмежилась лише аналізом матеріалів наземних служб і на цьому своє існування припинила - не було на чому будувати експертизу. Саме цим пояснюється надшвидке проведення розслідування - всього за 25 днів Україну зробили винною, при тому що навіть не мали матеріальних доказів для цього. Як заявила російська сторона, підняти літак неможливо, оскільки він лежить в агресивному середовищі дна Чорного моря на глибині більше двох кілометрів, занурений в шестиметровий шар мулу. Щоправда залишається незрозумілим, чому при обстеженні всього-лише через два дні після катастрофи за допомогою глибоководного апарата "Тритор" квадрату дна зі стороною в 5 кілометрів так нічого знайти і не змогли - не лише "чорних ящиків", а й взагалі самого літака. Не знайшли чи не захотіли? Риторичне питання

Таким чином комісія лишилась ні з чим - літака не існувало. З тих шматків, які були зібрані, витягли, здається, зо п'ять металевих кульок, які прив'язали до ракети (від неї теж чомусь нічого не лишилось, хоча корпус ракети всього-лише десь так разів в 15 менший за весь літак). Справа в тім, що ракета комплексу С-200 вражає літак практично за найвідомішим принципом терористичних бомб - підриває вибуховий заряд, який викидає в напрямку вибуху більше 30 000 металевих кульок діаметром близько сантиметра. Кульки звичайні, від кулькових підшипників - технічний стандарт виробництва той самий. Але тут виникають деякі проблеми з тим, що ці кульки за всіма ознаками не могли належати вибуховому заряду ракети. Бо для цього вони мають бути: однакового розміру, однакового ступеню розмагніченості, однакових слідів залишків вибухової речовини, яка їх відправила у політ, і мати, відповідно, однаковий напрямок цього польоту. Знайдені кульки не відповідають жодній з цих вимог. Точніше напрямок може й відповідає, та він практично протилежний тому, на якому наголошує російська сторона - не згори і зверху до середини, а з салону - назовні. При цьому нагадаю - кількість кульок більше 30 000, літак має бути нашпигований ними, як качка дробом. При цьому на кульках нема гексогену, який становить основну частину вибухового заряду. Тобто по факту у росіян нема жодного доказу, що десь там в районі катастрофи була українська ракета.

Коли нема доказів, їх потрібно вигадати. І їх вигадують - цілими пачками, не знаєш, який спочатку і взяти. Почнемо зі старту ракети.

Типовий закид №5 - "Українці підсвічували відразу три цілі(як варіант - не ту ціль/спочатку одну, потім іншу і т.ін.), тому ракета влучила в літак та інші технічні закиди".

Як може кожен пересвідчитися в описі систем класу С-200 - ця система є одноканальною. В перекладі на звичайну мову це значить, що зенітна система С-200 може стежити лише за однією ціллю. Крапка. Всі інсинуації типу "вони спостерігали за трьома цілями" - маячня для тих, кому ліньки зазирнути в специфікації комплексу.
Щодо "переключення" на іншу ціль - тут складніше, бо треба хоч приблизно уявляти, як діють такі комплекси. Найпростіше собі буде уявити знаменитий ігровий автомат радянських часів "Морський бій" - пливе ціль, її треба підбити торпедою, випущенною з випереджанням, в точку перед ціллю, щоб вони могли "зустрітися". Тут кожному має стати зрозуміло, якою дурнею виглядає твердження росіян про те, що ракета "наздогнала літак і вибухнула у нього над хвостом в напрямку корпуса. Так діють ракети класу "повітря-повітря", які використовують літаки-перехоплювачі - вони справді посилаються навздогін цілі і переслідують її до враження. Наземні ЗРК діють за принципом перехоплення мішені "на півдороги" - тому їх точка удару, як у торпед, знаходиться збоку від корпуса, перпендикулярно до мішені під кутом в 90 градусів.

Відмінність у ЗРК С-200 від торпед того автомата одна - снаряд не випускається за принципом "вилетів і все", його можна скеровувати в потрібну точку, адже мішень може змінювати напрямок руху відразу в трьох площинах. Коригування траекторії перехоплення відбувається напівавтоматично - наземний локатор підсвічує ціль своїм випромінюванням, а система наведення ракети вже націлюється на відбитий мішенню сигнал, як на звук ехо. Є "підсвітка" - ракета летить автоматично коригуючись, аби перехопити мішень по траекторії польоту, нема - вона якийсь час намагається знайти сигнал, після чого самоліквідується. У випадку цих стрільб ракета одразу після старту втратила ціль (як підтвердили експерименти - заплуталась поміж відбитим сигналом від мішені і його дзеркальним ехом від поверхні води), після чого комплекс було вимкнено(це занесено в сувору звітність - картку проведення стрільб), а ракета була відправлена на самознищення.

Вважати, як стверджує російська сторона, що ракета не знайшла заданої цілі, яка була в кількох десятках кілометрів, і пішла навздогін літаку, котрий летів майже в 300 кілометрах - це те саме, що уявити, ніби собака, якій кинули палку, не знайшла її на площадці в Ірпіні і сама захотіла побігти до Києва, щоб там вкусити слона в зоопарку. При цьому треба зауважити, що ракета - не собака, має обмежений запас палива. У випадку ракети 5В28 палива в ній на 102 секунди польоту, що дає дальність активного польоту 173 з хвостиком кілометри (1700 м/с*102 с). Летить вона по балістиці - параболою, при цьому швидкість після вимкнення маршевого двигуна падає собі по балістичній траекторії в море, тож вона фізично не могла долетіти до літака, котрий летів за 280 км від старту. Не кажучи вже про абсурдність траекторії у висновках російської комісії - ніби ракета падала, як має бути, коли паливо закінчилося, а потім різко повернула і полетіла наздоганяти ніким не підсвічений літак, живлячи двигун святим духом.

Такі цікаві дурниці було написано в звіті з однієї причини - цей звіт підганявся під задану картину. Оскільки ракету теж знайти не вдалося, то російська комісія взяла один із радарних записів про "невідомий об'єкт" за одну точку траекторії, місце старту - за іншу і проклала між ними пряму лінію, а щоб вона збігалась з місцем катастрофи - зробили в кінці "маленький гачечок", в результаті чого ракета у них полетіла не лише проти своїх технічних даних, а й проти законів фізики - бо швидкість на різних участках вийшла різною. Ну і нарешті вже дуже специфічні технічні деталі - у цілі є параметри: в першу чергу траекторія руху, у комплексу підсвітки є теж свої параметри: в першу чергу ширина захоплення. З цих параметрів випливає повна неможливість захоплення ЗРК літака - по-перше між ним і планером, яким є безпілотник, що його використовували за мішень, велетенська різниця в картині, яку "бачить" локатор, по-друге - у них були різні напрямки руху і по-третє - кут між ними виходив за межі технічних параметрів комплексу. Це десь так, якби припустити, що в замкову шпарину можна бачити, як в дверний "глазок" - на 180 градусів.

Деталі цього всього можна почитати в заявах сторони захисту та експертизі. Поки що ж у мене все.
Якщо комусь пригодиться - добре. Якщо є зауваження і виправлення - пишіть, відкоригую. Є якісь нові закиди чи дані - кидайте, доповню.
Бо коли нашим державникам це до лампочки, то потрібно хоча б самим честь країни захищати. Хоча б перед проплаченими/упередженими/дурними журналістами.
Tags: катастрофа, рассея, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments