ще до окупації один "істінорускій" (майбутній кримнаш) у мене на очах покепкував зі знайомого українця, коли ми всі (тобто і я, і вони обидва, і ще купа народу) прийшли на офіційний захід з роковин Голодомору:
- Ой, я відєл такую смішную картінку в інтирнєтє, толстий такой пузатий казак стаіт, Ющєнка єму мідаль дайот, і подпісь - награждєніє жертв галадамора.
Помню, бо відтягував українця, який ледь не прибив того посреді всього дійства, ледь не перед оркестром. Відтягував, але дуже його розумів і сам був би - але ж ми культурниє.
(Істінорускій потім вибачався, але дуже не щіро - "Да, прізнаю, шутка нєскалька ніумєсна ... но смішная жи").
Так от, щоб ви не думали що це виключення, що нам попався поганий істінорускій.
(Між іншим, це був культурнєйший чєлавєк, інтелігент в 3,14 поколінні, сам з раскулачених, коли не бреше)
Є інший народ, який московська влада довела до Голодомору.
У казахів він зветься Голощьокіндик - від прізвища Голощьокіна, ну, з фамілії ясно що не казах.
Так от, в істінорускіх у Казахстані добре розвинений юмор з приводу "так називаємой" казахской голодовки.
Зі сміхом в своїй компанії (тобто, якщо поблизу нема казаха, який начистить писок) вони розповідають, що казахи були ну дуже, дуже прожерливі.
І що вони ненормально їли, і від того страждали. І що від того вони були страшенно вонючі і розносили епідемії
(це від здорової обильної пищі, ясно? - епідемії)
На повному серйозі, і в жарт.
Жарт часто маскувався під пустотливо-безобидний, а без зайвих вух ставав знущальним.
Над казахами потішалися також, що їх "двічі переіменували" (хто перейменував - істінорускі забували пригадати).
Ну хіба мовляв не смішно, був киргиз, потім казак, а помер казахом.
Нещасному казаху приписувались жалісні фрази, в яких він самоупосліджується, це проізноситься зі знущальним пародійним акцентом "погано говорящего по-рускі" (хоча казахи чешуть по-літературному рускому краще за носія)
- Бил киргис - піл кумис, стал казах - савсєм зачах.
- Бил киргис - пил кумис, стал казак - прапал курсак
(курсак - шлунок, пузо).
Уявний "хороший казах" має при таких жартах сміятися з ввічливості.
Але таких "хороших" дуже мало, тому що старі люди знають - ці вірші істінорускіє зачитували їм якраз у 30-ті, тобто під час голодомору.
Істінорускіє люблять розповідати, також, що зараз казахи "похорошели", сталі красиві, чисті, акуратні, шкіра в них посвітлішала, очі стали не такі вузькі,
і все це, мовляв, завдяки совітській власті, а також блаатворному впливу руской цівілізації.
Якщо прямо спитати - особливо про зовнішність - невже ви кажете про метисацію, - відкидають це, як расизм, і ховаються за фразою: "опилєніє".
В цій колонизаторській людожерській міфології казах красивий - тому що "потьорся" об рускіх,
казах успішний - тому що це рускіє принесли йому світло і навчили їсти за столом
казах здоровий - тому що його врятували голодовкою (раніше жер за раз барана і одразу помирав),
казах розумний - ну ясно, рускіє навчили в школі, етс.
Я навмисно не розбавляю ці фарби, не щажу нерви, щоби все ставало на свої місця.
Тому коли ви чуєте якийсь стереотип - пригадайте, ЧИЙ він насправді.
Чи не є це імперський пейоратип, розвинений навмисно для виправдання утисків певного етносу.
===
Sergiy Petrov
Для кращого усвідомлення масштабу трагедії в Казахстані наведу цифри. В порівнянні з Голодомором.
Згідно з переписами 26-39 років (тобто станом на 39й по зрівнянню з 26м) українців в УРСР стало на 2% більше. Казахів в КазРСР стало менше на 37%. При цьому "безгеноцидні" нації в межах своїх нацреспублік (наприклад русскіє, армянє) дали приріст 20-40%
Доп.
В абсолютних цифрах: чисельність українців була близька 23млн, чисельність казахів: 3,7млн в 1926 і 2,3млн в 1939.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2386035.html.
Journal information