Згорів майже увесь відділ стародруків – від 500 до 600 тисяч книг, рукописів та літописів — ціле середньовіччя, майже вся домосковська доба.
Саме так сов'єти нищили українську ідентичність, українську культуру щоб виховувати манкуртів, які вважають, що культура - це неважливо (важлива лише економіка), чи що російська культура більш давня та розвинена порівняно із українською.
Підпал відділу україніки державної бібліотеки 1964 року
1964, 24 травня – вночі у Києві від підпалу загорілася Державна публічна бібліотека Академії наук УРСР (нині Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). Полум’я знищило практично увесь відділ україніки та стародруки – від 500 до 600 тисяч книг та рукописів
Підпал здійснив співробітник бібліотеки Віктор Погружальський. На суді він зізнався, що з вечора залишився на роботі, там поспав, а під ранок знищив свої документи й підпалив книги у декількох місцях. Коли здійнялася пожежа, й свідки викликали пожежників, ті швидко загасити полум'я не змогли. Бо в усьому районі не було води через аварію на водопроводі. Ліквідували пожежу лише 25 травня, а за деякими свідченнями лише 26-го.
Зі 150 пожежників понад 10 отримали фосфорне отруєння. Це дало підстави припускати, що підпал був ретельно спланований радянською владою, а виконавець справи Погружальський використав не просто сірники, а фосфорні шашки.
Євген Сверстюк того ж 1964-го року написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", в якому звинуватив у знищенні безцінних фондів бібліотеки тодішню "антиукраїнську владу". Так, за одну добу в полум'ї були знищені цінні джерела з історії України "домосковської доби, ціле наше середньовіччя пішло з димом", - писала Оксана Забужко.
Український інститут національної памʼяті
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2390591.html.
Journal information