Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Руські князі чомусь не женилися на вдовицях

Алі Татар-заде
пізньої весни 1151 року, якби ми були ув околицях Києва, там де протікала річка Рута, - побачили б авантюрну сцену. Стрункий джигіт пробирається в вежу, у якій сидить красна жінка. Може, він забирається плетеною мотузкою нагору, а потім відчайдушно свистить - і разом з жінкою падає на коня, який слухняно підбіг до низу. розпрягаючи другого коня, пара уноситься в далечину. Назустріч місяцю.
Ну, може все було не так, але зараз про вчинок жінки. Ми, здається, не знаємо її на ім'я, тільки по-батькові - Всеволодівна. (або по чоловікові - тоді це також було - Володимерша)
Це княгиня з роду волинських князів, онука Мономаха.
Вона втекла з коханим - половецьким ханом Башкортом
(його ім'я - "голова вовків" або "вовча голова" - за здивним збігом є епоним майбутнього народу Башкирів).
Вчинок цей цікавий тим, що він безумовно романтичний.
Князі Русі-України спокійно видавали своїх сестер і доньок за половців, тут нема нічого екзотичного.
Але цей шлюб прямо протирічив їхнім правилам.
Тому що Всеволодівна тільки що овдовіла - її чоловік загинув у битві.
Західні королі, південі імператори, північні конунги, східні хани й еміри спокійно женилися на царствених вдовах та спокійно ж видавали своїх овдовілих доньок, сестер, мачух і навіть матерів у другий шлюб, якщо цьому сприяли якісь міркування.
А руські князі чомусь мали на це строге табу.
Вони самі не женилися на вдовицях і не давали своїм вдовицям вийти заміж удруге.
Пояснень цьому немає рівно ніяких.
Біблійні принципи цьому не перешкоджають. Звичайне право - теж.
Залишається шукати це в якомусь забобоні.
Єдиним князем, який оженивсь на вдовиці, був Володимир, той що хреститель.
Він вбив свого брата Ярополка та взяв собі за дружину його вдову. Та так хутко, що коли вона народила сина, то ніхто достеменно не знав, чий він син - Володимира чи Ярополка.
Можливо, справа в постаті цього сина-пасинка: його звали Святополк і прозваний він Окаяним, засуджений як братовбивця і ледь не геній злочинців своєї епохи.
І серед руських князів, а може і більш широкої верстви - наприклад бояр, купців, гриднів? - мабуть запанувала жахлива пересторога, що вдові ніяк не можна вийти заміж повторно.
(хоча один князь взагалі, було, відібрав дружину від живого чоловіка, та ще й попа - але це "не вдовиця").
Для самого половецького князя це не було так принципово - ця забобона була, здається, тільки на Русі-Україні до появи монголів.
Він потім дбав про всіх родичів своєї коханої, що свідчить, що в них була справжня любов.
А от сміливий поступок дівчини, незнаної на ім'я, так і залишився романтичним випадком, гідним того щоб літописар заніс його на скрижалі.
До речі, в придане вона прихватила чашу свого покійного чоловіка.
Принаймні цю чашу знайшли аж в Сарай-Берке, тобто місті заснованому на половецьких землях через більше століття по тому - скоріш за все, її передавали хани нащадкам, поки скарбницю і все половецьке царство не дісталось монголам.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2392928.html.
Tags: история, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments