Віталька...
Біль країни, біль батальйона, мій власний біль нарешті.
А знаєте, що посилює цей біль, коли в неволі рідна тобі людина? - а те, що нещодавно ВПЕРШЕ за шість років від смерті італійського журналіста під Слов'янськом
ВПЕРШЕ за три роки по арешту Віталія Марківа в Італії
нарешті було проведено слідчий експеримент.
Вперше - нашими службами. Про італійські я взагалі мовчу. Там нічого не проводилось від слова взагалі - ані групою обвинувачення, ані групою захисту.
І не питайте в мене, коли було заведено нарешті кримінальну справу (другу, бо перша одразу пішла під сукно) по вбитих під Слов'янськом журналістах. Не питайте, бо мені буде страшно казати, а вам чути. Що це сталось нещодавно, ви вже зрозуміли.
Хто продав Італійця?
Хто продав Віталія Марківа?
Хто забив на справу доведення непричетності його до тієї смерті?
Хто цей негідник, хто?
О, не будемо шукати імен власних.
Нехлюйство ім'я йому.
Байдужість ім'я їй.
Але я знаю головне - ми не забули. Не забули друзі й рідні, не забули ви, хто знає Вітальку і ті, хто взнав про нього лише з новин.
Ми всі не забули, бо не можна забувати про своїх.
Тут два репортажа. Ой, яка я рада, що на третьому році по арешту наші журналісти нарешті прокинулись і кинулись висвітлювати тему Марківа. Я така рада, бо знаю - був період, коли будь-яке (принаймні моє) прохання дати матеріал про Марківа зустрічало мовчазний опір.
(там в першому інтерв'ю по ділу говорить
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olga Tokariuk (Olga Tokariuk десь з 14 хвилини)https://dn.suspilne.media/episode/
тут другий сюжет
(господи, я піарю ТРК Україна, Віталько, бачить бог, це лише заради тебе))) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2394729.html.
Journal information