колись роль інтернету для просунутих совітських кадрів виконував ... лєнін. Ось як це працювало.
Припустимо, ви - раціоналізатор, придумали новий спосіб безболісного чавіння вишні, щоб кістки виймалися. а вишня ціла. Ну, вас пошлють - скажуть, що радянський хлоп прожує і з кістками, він же не буржуй.
А ви тоді - цитату з листа лєніна товарищкині Жанні Ля-Бурб: — «Дуже сподобались нам з Н.К. ваші пиріжки з вишнями, а особливо що вони без кісток. Вірю, що в світлім майбутньому всі французькі робочі їстимуть такі якісні пиріжки». І з цім - прямо в обком. Там всі всруться і поставлять вашу рацуху на найближчу п'ятирічку.
Для цього існували спеціальні збірки творів лєніна, при чому предметний вказівник - наприклад, слово "вишня, том 124, ст.15" - видавався тільки партработнікам.
Взагалі, такі знавці лєнінопедії були на вагу золота.
В той час як трудовий люд купував ленінський собрсоч для прикрашання бібліотеки або для розтопки дач, спеціальні люди вчили на пам'ять цю макулатуру, стаючи непереможними в будь-якій суперечці.
Їх ще звали "начьотчікі", це слово старовинне і раніше означало людину, яка знає наізусть талмуд або старовірську біблію.
Зараз же інтернет грає ту саму роль в баталіях, коли людині важливо не дізнатись, як воно було, а перемогти в довгій дискусії.
Недаремно легендарним кремлівським тролям постачають "важниє ссилкі" в довісок до кожної тези. Ну, і співвітчизники наші не кульгають - йдучи на політичну битву, запасаються згідно інструкції лінками, джифками, мотиваторами і відеороліками. Щоби потроху діставати їх з рукава, повільно і безжально нищучи опонента.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2395289.html.
Journal information