Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

у день кримськотатарського прапору хочу навести одну "забуту перемогу"

Алі Татар-заде
у день кримськотатарського прапору хочу навести одну "забуту перемогу", спільну перемогу українських і кримських вояків, в місті Олександрівськ - Запоріжжя. Одну з таких забутих перемог, які так не люблять наші всі - історики, публіцисти, режисери, баталісти етс. Чухати Крути люблять значно більше. Крути - це прямо от точка прикладення всіх сил, тут ми побачимо і ентузіастів, і руйнівників міфів, і людей над схваткою. А варто притягнути перемогу - тобі скажуть "ну і шо, все одне ж нам відомо що в кінці кінців красниє перемогли"
Алі Татар-заде
27 березня 2018 р.
Забуті перемоги.
Кримці з українцями проти червоних росіянців.
У 20-х числах грудня 1917 на вулицях Олександрівська (сучасне Запоріжжя) розгорнулась битва поміж червоними матросами з Севастополя, з одного боку, та українськими гайдамаками і кримськотатарськими ескадронцями – з другого.
При цьому багаточисельні донські казаки, що їхали містом додому, в бої не втручалися – хоча саме під приводом боротьби з ними, «біло-казаками», росіянські «красні матроси» і вдерлись в місто.
На жаль, під час сторічного ювілею я хоч і вів вже рубрику «#сто_років_тому», та не мав детального опису цих подій!
І дуже шкодував про це.
Адже символічним мені здавалося, що перші бої з червоними матросами з Українського боку були переможними,
і що це була спільна бойова операція війська УНР та ескадронів щойно оголошеної КНР.
Але бракувало подробиць.
Ось які фрагментики у мене були тоді.
.
____________________
.
І. Сабрі Айвазов.
«Тюремні записи. Собственноручные показания, 1930, ОГПУ»
ГЛАВА XXVI. ПЕРВОЕ СТОЛКНОВЕНИЕ С БОЛЬШЕВИКАМИ
«Пешая часть Крымского конного полка возвращалась с фронта, когда на дороге в Александровск (Украина) столкнулась с большевистскими частями, которые требовали разоружения эскадронцев.
На этой почве между ними произошло вооружённое столкновение.
Согласно заключённому договору между Крымским ЦМИК и Украинской Радой, украинские отряды пришли на помощь эскадронцам и воевали вместе с ними против большевиков и заставили их отступить.
Прах одного убитого эскадронца привезли в Симферополь и устроили ему торжественные похороны с целью возбудить против большевиков вражду.
На похоронах присутствовали главные руководители КрымЦМИК Сейдаметов и Челебиев, которые выступали с горячими речами против большевиков.»
.
ІІ. Хроники Истпарта.
21 грудня (вірогідно, старим стилем) 1917.
«На Михайловском военном кладбище состоялись похороны четырех красногвардейцев, убитых под г. Александровском.
В этот день все увеселительные учреждения города по решению ВРК были закрыты».
.
____________________
.
Зустрічалися також поодинокі коротенькі згадки про похорон матросів, які загинули під Олександрівськом від рук «білих», називалися вбивцями то українці, то білоказаки.
(Як побачимо нижче, білоказаки до цього відношення не мали; більше того, вони не втрутилися в бій на вулицях і вокзалі Запоріжжя, навіть коли червоні братушки в них стріляли – мабуть, вірно оцінили ситуацію, що тут русские воюють зі всякими там нерусскими).
Отже, уявіть собі мою радість змішану зі здивуванням, коли я знайшов опис подій в Олександрівську в останні дні 1917 року – і не в будь-кого, а в Гаврили Гордієнка – майбутнього славного вояки УНР, ад’ютанта отамана «Чорна Хмара».
А на момент спогадів він ще школяр-старшокласник, який страшенно мріє воювати, фанатіє від битв та рветься в бої, які у нього вже не за горами.
Втім, далі – слово самому Гаврилові Гордієнку.
.
____________________
.
ІІІ. Гаврило Гордієнко.
«Під щитом Марса»
(Спогади)
.
Коли я малим хлопцем зачитувався в літературі про оборону Севастополя, то я дуже заздрив тодішнім севастопольським хлопцям і в душі бажав і собі, щоб і в нашому місті відбувалися бої!
Мабуть не я єдиний був таким дурним хлопцем!
І от моє рідне місто дочекалося війни й боїв на вулицях.
Коли в грудні місяці 1917 року генерал Корнілов вирвався з Биховської в'язниці й прорвався на Дін організувати Добровольчу Армію, то якась кількість чорноморських моряків, може, дві-три сотні рушили в напрямку Курська переймати його.
Перейняти його вони не перейняли й тому сердиті поверталися назад у Севастополь.
Українська влада в місті рішила перейняти матросів і обезброїти їх, бож невільно по Україні швендяти будь-кому та ще озброєному.
В місті тоді була якась невелика кількість українського війська, яке всі називали гайдамаками, хоч би вони й не мали цієї назви в офіційній назві своєї частини.
Частина гайдамаків на паротязі поїхала назустріч матросам до станції (роз'їзду) Мокра сім верстов від міста.
Матроси прибули вже до станції Янцево десять верстов від міста.
Гайдамаки домагалися скласти зброю, тоді їх перепустять до Севастополя.
Матроси упросилися пустити делегацію від них до трудящих міста Олександрівська.
В Народному Домі на Пушкинській площі відбувся мітінг, як тоді називали всяке віче, на якому представники української влади домагалися від матросів скласти зброю, тоді їх пропустять до Севастополя,
а матроси упросилися, щоб їх пропустити із зброєю, бо, мовляв, ганьба буде їм перед товаришами, що вернулися обезброєні.
Українська влада пристала й на такі умови,
але, коли я вертався з Народного Дому, то вже на Соборній вулиці зустрів відділ матросів, які машерували в місто.
Себто не додержали слова!
Вони вже були проїхали Південний Двірець, але якийсь із активістів під'юдив їх і вони вернулися в місто.
Бій був уночі і на другий день 26 грудня (н. ст.).
Вночі матроси ішли глибоким залізничним ровом з двірця Південного на двірець Катерининський, а з поперечного через залізницю насипу їх зустріли вогнем Гайдамаки й Вільні Козаки, серед яких був і мій клясний товариш Іван Федорів, який мешкав на Слобідці й тим самим був у зоні української влади,
тоді як я на Калантирці опинився в зоні посідання матросів і пізніше міг тільки заздрити йому, що він уже міг і вистрелити пару разів, а може й забив якого матроса, бо серед матросів була якась кількість забитих і ранених, але їх усіх матроси забрали з собою.
В місті бої були в оточенню будинку, в якому містився совет.
З українського боку приймали участь у боях три панцерні авта, на одному з них за кулеметом сидів поручник Веселовський, брат мого товариша по семінарії.
.
По-українському боці приймали участь і півсотня кримських козаків, які стояли в місті й виявили не абияку хоробрість, стріляючи стоячи посеред вулиці.
У татар був один вояк ранений в руку.
Серед цивілів, які приймали участь по стороні матросів, було убитих семеро й якась частина ранених.
Серед українських вояків убитих не було, а могло бути декілька ранених.
Коли рознеслася чутка, що на поміч в Олександрівськ прибувають Гайдамаки з Катеринослава, то матроси забралися й від'їхали в Севастопіль.
В цих днях через місто по Катерининській залізниці їхали ешелон за ешелоном у регулярних одногодинових інтервалах з фронту донські козаки.
На припрошення української влади помогти їм у бої проти матросів, вони не пристали до такої розваги, хоч матроси й вистрілили на них із своїх двох трицалевих гармат, може, з десяток шрапнельних набоїв!
Перший із тих набоїв уже був мій, якого я вигріб власноручно із землі й наповнив його шрапнельними кульками, яких легко було назбирати, бо лежав неглибокий сніг й видно було куди впала кулька.
І тоді й ще більше пізніше я дивувався такій залізничній організації, що у повоєнній і в революційній розрусі, могла так регулярно відправляти аж так багато ешелонів, бо пройшло їх пару десятків.
До Різдвяних Свят вся донська армія була вже дома!
Tags: #сто_років_тому, история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments