Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

дуже сира, проте вкрай оригінальна періодизація "Українських визвольних змагань"

Алі Татар-заде
у голові крутиться дуже сира, проте вкрай оригінальна періодизація "Українських визвольних змагань".
Викладу її тут, повністю вразливу для критики - оскільки розробляти її науково не матиму ані часу ані наполегливості.
Періодизація ця поділяється на хвилі Українізації з відповідними стадіями під'йому-кризи-спаду.
І-ша Українізація.
З весни 1917 року починається стихійна українізація окремих громад та військових підрозділів (вплоть до рот) по всій імперії та воюючому фронту.
Ц.Рада спробувала очолити і організувати цей процес.
Більшість спроб так і залишилось проєктами - чи з провини ЦР, чи попри її намагання, чи "стали планети", як люблять часто пояснювати українці всі свої стратегічні проколи.
Драматичний фінал І-го етапу - нашестя Мурав'ова в 1918, коли більшість українізованих полків, при чому самі "піонерські" з них, оголосили нейтралітет або іншим способом не дали відсіч цій армії матросів і пролетарів.
ІІ-га Українізація.
Строго по науці, переважно кабінетній, переважно навіть всупереч власним переконанням, її проводив Скоропадський.
Це торкнулося і науки, мистецтва, і насамперед армії.
Українізація носила поверхневий і декоративний характер, - особливо з точки зору українця, якому або все, або нічого, і "краще навіть нічого ніж таке знущання".
З точки зору бюрократа ж, це був єдиний природний процес.
Драматичний провал ІІ-го етапу - це поворот Скоропадського до народжуючогося білого руху, повстання Директорії з національними та соціальними гаслами, на боці гетьмана залишились лише упороті українофоби (абсолютна більшість з яких потім була викреслена з подальших подій - меншість потрапила в білу армію).
ІІІ-я Українізація.
Директорія не мала нічого вже окрім символічної влади, міфологічної легитимності і якоїсь ледь не містичної легенди про свою тотожність з Україною.
В таких умовах багато раніше байдужих, вузькомислячих чи вагаючихся спільнот почали стихійно українізуватися.
(Тоді як інші остаточно впевнились у своєй мізантропії, часним випадком якої - тут і тепер - стала українофобія).
Загони людей, які покуштували й посмакували і білих і красних і зелених (противсіхів) і чорних (проти-всіх-противсіхів) почали хоча б формально причисляти себе до УНР.
Навіть упороті на поч. 1918 року махновські українофобські загони почали помітно українізуватися.
Нарешті, в пошуках опори і мимикрії навіть Совіти почали мімікрувати під українську владу (для чого викликали собі Винниченка, вели переговори з розчарованими маргіналами, зманювали собі Грушевського, заводили Галревкоми і ЧУГА етс.)
Цей період плавно перетікає в останню,
ІV-ту Українізацію,
вже суто радянську.
На уроці українського досвіду (але зовсім не на основі "ленінской національной політики", "сталінского геніального ученія про нац.вопрос" етс) Совіти запустили механизм всесоюзної Коренизації.
Якщо порівняти із сьогоденням, то це як авторитарні режими імітують вільну пресу та вільні вибори, і при цьому вельми успішно досягають послаблення тиску західних демократій.
Цей період завершено наприкінці 1930-х, після серії геноцидів і при підготовці Совітів до нової Світової війни.
Tags: история, україна
Subscribe

promo don_katalan Грудень 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments