Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova. Я завжди з тугою згадувала чотирнадцятий і частину п'ятнадцятого

Diana Makarova
Я завжди з тугою згадувала чотирнадцятий і частину п'ятнадцятого. Здавалося б - там були страшенні бої, за той час ми стільки втратили реально кращих з нас. Ми втратили там різних з нас насправді. І біль, що переповнював наші серця і душі, здавалось нам, одного разу вибухом знесе нас зсередини, з тих самих душ і сердець.
А з тугою...
Ми завжди з тугою згадуємо чотирнадцятий і певний час п'ятнадцятого. Ми говоримо про це між собою, і серця наші й душі стискає крижана рука морозу і гаряча хвиля вдячності. За те, що він був, чотирнадцятий. І певний час п'ятнадцятого.
За себе - того, яким ти в ньому був.
За тих, хто дав нам честь йти з ними поряд - рівно до тієї секунди, коли вони злітали на небо.
І все ж з тугою...
Кожного літа, десь від середини і до кінця, навколо починається нагнітання - о, ми чекаємо на ескалацію, а, нє, ось ми самі підемо на ескалацію.
Я так вже до цього звикла, що навіть не дуже звертаю увагу на ці очікування. Звичайний передосінній синдром, відголосок літа чотирнадцятого, що печаткою проштампував наші серця і душі.
Але цього передосіння щось якось аж занадто.
Щось якось звідусіль йде нагнітання - про що? Та про одне й те ж саме. Про зігнані на край кордону з Україною колони танків, про літаки, що прогрівають мотори на російських аеродромах, про шалені хвилі оцього специфічного, ненависного, жаб'ячого одностроя, що затопили полігони навколо України.
Чи буде знову велика ескалація? Ой боже, та звичайно, буде. Про це ми говоримо не рік, не два, не навіть три.
Але ця ескалація станеться рівно тоді, коли ми не очікуємо.
А чи можна не очікувати, перебуваючи постійно в очікуванні? - та запросто. Я вам відкрию секрет. Насправді усерйоз мало хто думає про повернення великих бойових дій. Насправді суспільство давно вже приспали.
Ми, волонтери та військові - думаємо.
І тоді туга за чотирнадцятим і частиною п'ятнадцятого якось раптово відступає. Бо розуміємо, що наш чотирнадцятий і наш п'ятнадцятий тут, поруч, руку простягни. І будь-якої миті наша туга може задовольнитись.
І кричи не кричи тоді - та я ж не того хотів!
І думай не думай тоді - але неминучим є сіє.
Але зі звичними цими думками про новий виток великих бойових дій ми вже навчились думати про все це спокійно. Як грохне - будемо робити свою справу, так, як ми робимо її і зараз, і всі минулі роки війни.
Чи вистоїмо ми проти навали? - боюсь, що без підмоги ні, не вистоїмо. Нам дали фору зробити власну армію, ми фору просрали.
Звичайно, підтягнуться і підуть в бій старики. Не всі, далеко не всі. Оті, що пишуть про зібрані наплічники, хто галасує біля мікрофонів, якраз навряд чи підуть. Триндіти - не мішки ворочати, а хто дійсно має готовність в душі, той про це мовчить.
... але, але, одна лиш думка не дає спокою.
Одне питання тривожить і хвилює.
Чи ті, хто хоч раз написав хвалєбну пєснь нашій непереможній армії. Нашій армії за зразками НАТО. Нашій озброєній до зубів армії з новими стандартами ставлення до солдата, ставлення до агресії ворога загалом...
Оті, хто не хотів усі ці роки бачити правду, страшну правду - хто ховав голову під крило, хто шукав заспокоєння і знаходив його у пропагандистських роликах і бодрячковій брехні, хто з легкістю згоджувався, коли йому пояснювали, що наш відступ з Луганського аеропорта насправді є блискучою операцією з порятунку особового складу, а наш відступ з Дебальцево насправді є блискучою нашою тактичною і стратегічною перемогою, ура, товаврістчі!..
Оці дристуни, які бажали лише одного - заспокойте нас! Збрешіть нам, ми повіримо, лише скажіть, що все добре - і їм казали, що все добре, і вони вірили і заспокоювались, заспокоювались...
Вони не просто заспокоювались, вони включали агресію проти тих, хто намагався казати правду.
Не смійте нас розчаровувати! Ми лише щойно заспокоїлись! Навіщо ви нам розповідаєте оці страшилки! У нас найкраща у Європі армія! Ми он яку блискучу перемогу здобули в Дебальцево! Що, відступ? Ну, так, блискучий переможний відступ, а шо не так?
І затикали, затикали роти усім, хто намагався хоч щось сказати, хоч якось попередити, що просираємо ж фору. Що розкрадаємо й без того знесилену армію. І не давали звернути увагу на те, що робиться десь далеко, там, на сході, а шо такоє, там перемоги за перемогами, а нам же так сказалииииииииии...
Чи зрозуміють вони всю глибину і ступінь своєї провини в час ескалації? Чи усвідомлять, що вони зробили? Чи збагнуть, як, прославляючи брехнею рідну армію - активно працювали вони проти своєї ж армії?
Навряд.
Вони знайдуть когось крайнього і звинуватять у всьому отого крайнього. Вони завжди так роблять. У них завжди знайдеться крайній, хто завгодно, але не самі вони.
... а щодо туги.
Що ж, може так бути, що все повернеться. От вам і туга. От я прийшла, їжте мене хоч ложкою, глядіть, не вдавіться кров'ю.
Я ваша війна.
Я дуже тонка й ранима насправді, знаєте. Я ображаюсь, коли про мене забувають. Тоді я нагадую про себе. Іноді дуже боляче нагадую. Іноді навіть підійшовши до вашого дому впритул. Бо знаєте, що мене дратує найбільше? Коли на мене дивляться крізь рожеві окуляри. Я цього не прощаю.
... ех, перебрати б інтернет і знайти б поіменно всіх, хто захльобувався радісною піною, доводячи нам високу істину про великі перемоги - Луганський відступ, Дебальцевський відступ, Донецький відступ... Про найкращу у Європі армію. Про найміцніше спорядження і підняте озброєння.
Гадаю, такий список не завадив би. Щоб мордою цих дрисливих оптимістів, мордою. У війну.
Так, щоб розбились рожеві окуляри.
А далі і нічого. Нехай живуть. Я ж не кровожерлива.
На відміну від моєї старої ворогині, моєї подруги, мого супутника шести плюс років - ВІЙНИ...
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2474148.html.
Tags: ато, донбасс, коллективное х%№ло, крим, медведчук, порошенко, прдоны, х%№ло
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments