Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Це був рубіж для багатьох. Я пам'ятаю, як я побачила, почула цей рубіж.

Diana Makarova
Літо 15-го, кінець, серпень...
Це був рубіж для багатьох. Я пам'ятаю, як я побачила, почула цей рубіж.
Ми стояли на дорозі, що веде до Пєсок, десь у районі між Нетайловим та Первомайськом. Ми там мали зустрітись з хлопцями двох різних підрозділів. Одні вискакували з Авдіївки, другі з Водяного. Нам далі треба було гнати на Пєскі.
Ми зустрілись на дорозі, ми стояли такою військово-цивільною купкою, ми говорили як завжди, ділили волонтерські підгони...
... і всі ми були якимись потеряними, у всіх на обличчях було так, неначе ми до чогось прислухаємось, ми іноді тривожно озирались. І кожен з нас не міг зрозуміти, що ж відбувається, чому ми такі неспокійні. Ми ж з ними з усіма раніше зустрічались, це ставалось в перервах між боями, але ж ми всі тоді були спокійними і жодної тривожності, хоча гуло й стріляло звідусіль й по всьому, але це було звичним і зрозумілим.
А зараз бою не було.
Не було бою.
Стояла тиша - така безмежна тиша, якої не чула ця дорога вже давно. І, переляканим цією тишею, оглушливим самозабвенним хором співали птахи. Вони співали так, що ми не могли говорити тихо, ми тоді б не почули одне одного. Вони співали в лісополосах, в степу, обабіч шляху. Вони кричали аж - так вони тоді співали.
Ми ошелешено слухали той спів - неначе слухачі в концертному залі, для яких надто довго грав симфонічний оркестр, іноді, лише іноді переключаючись на соло кулемета, на струнну групу стрілкових, а загалом - все tutti, все разом, і щоб орган, і навіть щоб челеста, яка взагалі витягується з запасника лише коли Фея Драже виконує свій танок. Що там, прийшли сопілка й домра? Приповз саксофон? Давай до нас, давай, у нашому оркестрі все згодиться...
... і раптом акапела хору. І тиша, жодного інструмента, і лише хор, лише голоси. Цього можна злякатись, я запевняю
- Ви чуєте, як співають птахи? - сказала я.
- Перемир'я. - відповіли мені.
У кожного в цій війні свої рубежі, свої кордони пам'яті. Для мене першим кордоном був той, коли в степу, десь недалеко від Донецька, стояли ми і слухали птахів. Які співали так шалено, неначе надолужували весну - ні, дві весни, два літа й осінь.
Пташиний вік короткий. Пташка мусить співати. Інакше їй не жити, пташці.
І як же страшно було нам тоді від цього співу - вірніше, від цієї тиші, коли ти вибитий зі звичного оркестрового супроводу, коли не знаєш, чим усе закінчиться, і розумієш десь в глибині душі й у глибині свого змовклого органу - нічого доброго нам це не дасть.
Я й досі скидуюсь тривожно, коли раптом, шалено спурхнувши на гілки, десь починають різко й оглушливо співати птахи.
#sailer
#листи_з_фронту_ФОНД_ДМ
фото Костя Андрійович



Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2487015.html.
Tags: #sailer, #листи_з_фронту_ФОНД_ДМфото, ато, история, леді діана, луг%андония, піар, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments