Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Alex Melan · «НЕБАЙКА# ФІАСКО ІДЕОЛОГА

Був колись, на стику часів Шелеста - Щербицького, типу ідеолог Валентин Маланчук. За сьогоднішніми мірками його б охрестили могильщиком усього українського, насамперед культури – літератури, преси, кіно, театру та ін. До Києва Маланчука перевели зі Львова. Розповідали, що його батька – секретаря райкому в Хмельницькій області повоєнних років – «закатували «бандерівці».
Боротьба з «українським буржуазним націоналізмом» була стихією Маланчука. Якось знайомий мистецтвознавець, напередодні захисту докторської дисертації, підготував до друку розгорнуте дослідження про тодішній український поетичний кінематограф. Параджанов, Осика, Іллєнко, Миколайчук, «Тіні…», «Білий птах…». Усі книги й монографії стосовно культури без візи Маланчука видавництва не приймали. Тож видавництва скеровували гранки до ЦК, помічник їх сортував, готував невеличкі відгуки-рецензії і передавав на візу секретареві
Автор мав добрі стосунки з його помічником – обидва колись славно трудилися на ниві комсомолу. З ініціативи Маланчука жоден рукопис у галузі ідеології не ставав книжкою, поки секретар особисто його не прогляне чи прочитає і завізує.Тожі видавництва направляли гранки до ЦК. Помічник їх сортував, писав невеличкі відгуки і передавав на візу секретареві.
Маланчук читав усе (!) і виносив вердикт. Мій знайомий зустрівся з помічником, згадали молодість, випили коньячку, і той попросив помічника пришвидшити рецензію, не маринувати книжку. За тижнів два чи три помічник зателефонував авторові і повідомив, що «шеф» прочитав, правок небагато, так що заходь, мовляв, надвечір з коньяком.
І знову аони гарно поспілкувалися, автор отримав рукопис, недбало його перегорнув, і в доброму гуморі відбув запізно додому.
На ранок розгорнув рукопис з надією якомога швидше опрацювати правки, щоб вчасно передати його у видавництво. Передня частина починалася словами: «Український національний кінематограф…» Слово «національний» секретар підкреслив двома червоними рисками, а потім і зовсім викреслив чорнилом, а зверху крупно написав: «інтернаціональний» – тут і скрізь далі!»
Спантеличений автор просидів хвилин сорок, ніяк не втямивши, як таке може бути: «український інтернаціональний кінематограф». Потім зателефонував дружбану до ЦК. Той, з самого ранку заклопотаний, та й голова, якщо чесно, трохи не варила після вчорашнього.
- Ти роби так, як він написав. Решта не твоя справа. Дивись, щоб усі його правки були внесені, він володіє феноменальною пам»яттю, надто ж - на свої зауваження!
Зрозуміло, книжка так і не дісталася видавництва, і знайомий «остепенився» через десятиліття, вже коли не було ні Маланчука, ні Щербицького, ні українського національного кінематографа. Захистився він іншої тематики.
Тепер - щодо «феноменальних» здібностей Маланчука. Він справді працював, як віл. Щодня, наприклад, обов»язково клацав дві сторінки машинопису. Хоч дощ, хоч сніг, хоч каміння на голову – а свої дві сторінки віддай! І щороку у нього виходила книжка. І не десь, а в Москві, у «Политиздате». Вважалося, що там у нього волохата рука, та й з КГБ СРСР він був на короткій нозі. Називали, зокрема, імена його могутніх покровителів - Суслова і Федорчука.
Маланчук, по суті, перетворив ідеологію на свою вотчину..
Останньою краплею і приводом до відставки Маланчука стали «чорні списки», котрі з його ініціативи було введено на телебаченні, радіо і в пресі. Люди, занесені в ці списки, фактично позбавлялися права на виступи в газетах, по радіо чи ТБ. Кажуть, такі списки – удосконалені існують і понині, їх надто полюбили олігархи, котрі нині контролюють весь інформпростір.
У партійних колах того часу ходило прислів»я: «Чим вище злітаєш, тим боляче падати». Пробив дзвін і для Маланчука. У квітні 1979 року на пленумі його звільняють від обов'язків секретаря ЦК КПУ. Готувалося питання в умовах посиленої секретності, знали дві-три особи – Щербицький, його перший помічник і друкарка з таємного машбюро, котра друкувала текст постанови в одному екземплярі, без копірки та ще й у вихідний день, увечері. І це, не дивлячись на те, що питання його звільнення Щербицький особисто погодив з Брежнєвим. І все ж Маланчук якимось незбагненним чином пронюхав. І коли на пленумі оголосили перерву, він зачинився в туалеті. Та співробітники КДБ з охорони Щербицького його витягли звідти і супроводили до зали.
… Якось з колегами з київської міської газети їхали тролейбусом в друкарню, що була тоді навпроти оперного театру. На зупинці зайшов чоловік, котрий привернув увагу тим, що не знав, як закомпостувати талона. Один з нас взяв у нього цього талона і вправно клацнув компостером. «О, как у вас хорошо выходит!» - сказав незнайомець. Коли вийшли з тролейбусу, один з наших газетних метрів запитав: «Не впізнали? Та це ж Маланчук. Людина ніколи тролейбуса не бачила, в членовозі все життя про- їздила…»
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2493171.html.
Tags: история, левые, піар, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment