після уроків юна маленька ельфійкикиня підійшла до вчителя, коли інші ельфійчики та ельфкині вже розійшлися.
— Вчителю, на уроці ви побіж згадали східних ельфів. Чому про них ніде немає ніякої інформації?
— Се дуже сумна історія, Ельфгільдо. Тому ми ніколи не розказуємо її дітлахам.
— А мені розкажете?
— Ну добре. Справа в тому, що вони вважають себе ельфами, але розмовляють ороцькою мовою.
— Темною Говіркою??
— Так, Ельфгільдо. Тому ми про них не дуже любимо згадувати. Це понуряє нас у глибокий сум. І не тільки діток.
— Але як це можливо? У ельфів жеж такий багатий вибір! Скільки говірок: Квендерин, Аварин, Лемберин, Ельдарин, Ваньярин, Нолдорин, Телерин! Нандорин! Сильварин! Ількорин, Фалатрин, Ліндарин! В кінці кінців, Голдогрин - мова гномів, грубовата але дуже виразна!
— Отож, Ельфгільдочко, в тому і справа. Вони знати не знають наші дванадцять говірок, а чешуть на Чорній Мові Середзем’я.
— Навіщо, Вчителю?
— Кажуть, їм так зручно.
— Як це може бути зручно?
— Щоби всі їх розуміли. І люди, і ельфи, і орки...
— Але щоб всі розуміли - існує Вестрон! ну або Валарин, та той дуже складний. А Вестрон знають усі!
— А їм не потрібно щоб їх розуміли усі.
— Але ж ви кажете, Вчителю, що вони кажуть...
— Так, вони кажуть, але вони так не думають.
— А що вони собі думають?
— Якщо їх добре притиснути, то починають казати, “а яка різниця, якою мовою”.
— Тобто вони знають будь-які мови?
— Зовсім ні! Вони знають тільки мову орків.
Похнюплена, Ельфгільдочка йшла додому.
На душі в неї оселився неспокій, хоча вона ще не могла знати, звідкиля ця непозбувна небентега.
По вулиці її перехопив молодший братик.
У руцях в його красувався новий палантирофон.
— Дивись! тут такі цікаві нові додатки! - вигукував він, намагаючись якось розрадити. Адже йому було боляче бачити сум в своєї сестри.
— Що за додатки?
— Там різні, от самий популярний - “Дев’ять Перснів”. У нього можна гратися аж з Нуменором!
— Я не розумію тут навіть літер, а слів не можу розібрати.
— О! то ти просто не в темі. У них мова сервісу ... не ельфійська.
— І не людська, - зауважила Ельфгільда. - Та й руни якісь чорнуваті...
— То фішка дізайну! А мова в них зветь ся Йазик Правди.
— Ти хочеш сказати, що вивчив іншу мову? Ніколи не помічала за тобою таких здібностей, братику. У тебе і з синдарином були складнощі.
— А цей простий! Дивись як я вмію:
Аш Назг Дур Батулук! Гим Чара Катулук!
— Який жахливий на звук.
— Зате як він чудово римується! Вірші можна скласти за кільки хвилин!
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2514088.html.
Journal information