А ми сьогодні знову продовжуємо розмовляти про перехідні процеси в державах. Ми знову будемо говорити тільки і виключно про Україну, причому про речі, які навіть нашими активними громадянами не осмислюються і навіть не аналізуються. І в тому числі, чому не осмислюються. Хоча на перший погляд пост - про Білорусь.
Знову ж таки, питання питань - навіщо і для кого я пишу? Теорія перехідних процесів мені особисто, в цілому, зрозуміла і ясна. Я знаю, чому Майдан в 2014 році не досяг своїх цілей. Я знаю, чому в Україні будь-які демократичні лідери після вступу на посаду зненацька починають будувати із себе Єдиного Громадянина. Я знаю, що є джерелом субʼєктності, і чому в Україні народ - судячи з усього - добровільно від неї відмовився. Про це я писав, страшно сказати, ще вісім років тому. Навіть якщо десь у мене немає струнких і точних формулювань, щоб сходу в підручник, але загальна механіка мені зрозуміла.
А спонукає мене писати, либонь, моя стрічка. Там повно патетичних закликів "не втручатись у внутрішню справу білорусів", "білоруси, апомнітєсь, нє будьтє інструмєнтом в руках закуліси", "Лукашенко боронить країну від путінців та соросят" - і навіть "вспомнітє о Каддафі!". А сьогодні вранці прочитав "сочну аналітику", що незалежність Білорусі врятувала якась "оккультно-політична західна група" (ну зрозуміло, Іллюмінати) та Китай - а білорусам треба тепер тільки перестати протестувати і очікувати результату домовленостей.
В будь-якому випадку білорусам рекомендують (рекомендують, Карл!) припинити протести і очікувати результатів домовленостей. У іншому випадку їм погрожують АдЪом та Україною. Серйозно, я прочитав багато постів на тему "в Білорусі заводи і фабрики, а в Україні землю продали - і все це тому, що ми протестували і майданили". Я навіть помітив серед українців типово російські (донедавна) маркерчики - розповіді про "дерьмократію" і про те, що "революції треба вчасно дати в морду". Аж духом Глебушки Павловського засмерділо, який бігав коридорами Верховної Ради в 2004 році і вимагав, щоб всі перестали бути ссикунами і дали Майдану в морду.
Ви правда вважаєте, що все це не є втручанням у внутрішні білоруські справи? Один із моїх попередніх постів, наприклад, прямим текстом назвали "експортом революції", а як назвати оте, що я вище перелічив? "Експортом диктатури"? "Експортом несубʼєктності"?
Неважко помітити, що всі ці люди по факту відмовляють білорусам в праві на відновлення субʼєктності - і наполегливо рекомендують їм чекати, чи станеться Кінець Світу, а чи Прийде Спаситель. Самим же білорусам відмовляється в праві вибирати. Їм "зверхньо" (з позиції досвіду, само собою) залишається тільки один "правильний вибір" - Олександр Ригоравич, який тільки один і є гарантом незалежності, а без нього країну продадуть, розкрадуть і владу захоплять соросята.
Скажіть, а чим це відрізняється від того, як мислять себе північні корейці - як придаток до Єдиного Громадянина? Тільки то самі уже північні корейці так себе мислять, а тут таке мислення пропонується і пропагується "вільними" українцями. Більше того, постулюється, що долю Білорусі уже навіть не Лукашенко вирішує - а Китай та "оккультно-фінансова група". Тобто, за логікою вітчизняних новоявлених лукашистів навіть Лукашенко уже не є гарантом суверенітета, а його гарантують якісь складні домовленості у верхах. А варто їм домовитись трохи інакше - і все, наступить Кінець Світу, АдЪ та Україна. Тому треба сидіти тихо і молитись Ктулху і Котху, Йогу-Сотхотху, щоб Прийшов Спаситель.
І ось тут неочікувано виявляється, що говорячи про Білорусь - ми просто таким чином говоримо про Україну, але уникаючи травматичного для нас осмислення подій як 2004-2005 років, так і подій 2013-2014 років. Туди ми зазирати панічно боїмося, бо тоді випливе кілька цікавих речей, які можуть свідчити про те, що в 2005 та в 2014 роках українці - проявивши буквально чудо субʼєктності - зненацька злякались цієї субʼєктності, і покірно стали інструментом в приході до влади спочатку Порошенка (як результата розпису влади у Відні), а потім і Зеленського (як складної схеми медіафренії).
Про це свідчить цікава підробиця. Адже якщо ми зараз "рекомендуємо" білорусам не протестувати і "припинити майданити на печеньки Сороса", то робимо це на підставі досвіду, правильно? А який-такий у нас досвід? Правильно, Майдан. Після якого обовʼязково прийде Порошенко, а за ним Зеленський і наступить розруха. Іншого перехідного періода ми не розглядаємо і навіть не хочемо (ні, все-таки мабуть не сміємо) теоретизувати про якісь інші варіанти.
Слідуючи далі травматичному досвіду, ми підсвідомо хочемо переграти події хоча б 2013 року, використовуючи білорусів як свій "аватар". Щоб вони не "майданили", а сумлінно очікували, коли Янукович цивілізовано піде. Він же обіцяв вільні вибори 2012 року, та й взагалі, при Януковичі не так погано жилося. А що Юля в тюрмі - так то така її доля була, і взагалі - треба було не програвати "тупому гопнику" (про те, що Янукович украв перемогу, ми навіть думку від себе женемо - а то доведеться самим собі відповідати на питання, чому іще в 2010 році дозволили себе використати як інструмент узурпації влади).
Після чого слід допустити, що Лукашенко - це Янукович, а Тіхановська - це Турчинов (Порошенко, або Яценюк). І тут виявляється, що Лукашенка із Януковичем порівнювати не можна, Бацька - це штучний товар, таких більше не роблять, він навіть Путіна перегравав... в общем, він Єдиний Громадянин Білорусі, гарант незалежності, джерело субʼєктності і так далі.
Звідси і думка, яку я уже прочитав у багатьох аналітиків - що в Україні прихильників Лукашенка більше, ніж в самій Білорусі, і тут можна уже навіть підкріплення для ОМОНа набирати - судячи по яростності коментів, тут знайшлося багато бажаючих гамселити "соросятсько-дерьмократичних агентів, які не працюють, а майданять", чи принаймні вести "просвітницьку роботу" - на тему заводів, доріг, зрадницький Захід, піченьки Сороса та здобутки Каддафі.
Після чого виникає закономірне запитання - а чому тут "соросятсько-дерьмократичних агентів" не місять? Ах, бо це означає майданити, тільки з іншого боку - а ми "люди рабочіє"? А може, штука попроще - українці себе уже потрошку мислять придатком до Єдиного Громадянина, проти якого протестувати не можна. Бо народ нічого не вирішує, і нам треба мовчати, чекати рішення Субʼєктів і молитись, щоб не наступив Кінець Світу? А щоб від себе ці проклятущі запитання відігнати, ми пильно вглядаємось в Білорусь і про себе молимось - ну хоч би білоруси не виявились субʼєктними, хоч би підтвердились наші глибоко травматичні думки - або щоб за протестами знайшлись "вуха" Сороса чи Путіна, або щоб Лукашенко переміг і білоруси мудро вибрали терпіння, або щоб після падіння Лукашенка (а то і таке може статися) нічого не змінилось і Прийшов Спаситель, обовʼязково із диктаторськими повноваженнями.
Тоді ми із полегшенням видихнемо і заспокоїмось. Ми не епічні тормоза, субʼєктність не віддавали в обмін то на "зупинку війни, проголосувавши за Порошенка", то в обмін на "жижиталізацію та зробити всіх разом". Ми - норм-м-мальниє! Сидимо в казані, терпимо, а хто спробує вискочити, того хвать - і назад, сиди, не рипайся. А то буде гірше, нас покарають і відберуть те, що іще лишилось.
А тим, хто все-таки хоче розібратись в перехідних процесах, які відбуваються в різних державних устроях, я хотів би задати одне простеньке питання. Відповідь на нього значно складніше, ніж ви думаєте. Готові?
- Чому втік Янукович? Адже уже була досягнута домовленість Субʼєктів і навіть завірена іноземними послами та "оккультно-фінансовими групами", за якою Янукович "цивілізовано уходив" через рік.
Свою відповідь я дам потім і навіть не буду давати натяків. Взагалі-то, я уже все написав, просто треба скласти кілька елементів докупи.
=========
Юрий Бутусов
17 год ·
Что спасло Революцию Достоинства от уничтожения? На фото - оружие Майдана (так говорят). Когда 18-20 февраля милиция в Киеве пыталась разогнать протестующих обстреливая их из гладкоствольных ружей усиленными патронами, которые наносили тяжелые травмы, некоторые наши граждане начали (по слухам) применять в ответ вот такого рода изделия. Это обрез обычного охотничьего ружья 12 калибра. Также как и ружья милиции, выстрелы из такого гладкоствольного оружия не идентифицируются. В ходе штурма Майдана 18-го февраля примерно в 22.30-23.00, благодаря массированному применению свето-шумовых гранат и обстрелу из ружей, спецназ милиции, внутренние войска и спецназ СБУ прорвали последнюю баррикада у Дома профсоюзов, и штурмовавшие силовики были в ста метрах от сцены. Но выстрелы на поражение из темноты, которые маскировались применением различной пиротехники, нанесли огнестрельные ранения целой группе атакующих, и в панике спецназ и внутренние войска были вынуждены отступить. В плен был захвачен командир роты "Беркута", которого, перепугавшись, бросили подчиненные - такие самоуверенные перед штурмом (майдановцы благородно сохранили всем пленным "беркутам" жизни и здоровье). Да, были очень важны все мы, кто стоял в толпе, кто помогал, кто действовал. Но только применение огнестрельного оружия позволило защитникам Майдана 18-20-го февраля отразить милицейский террор. 18-го февраля в ходе штурма баррикад у Дома профсоюзов было убито огнестрелом и гранатами 14 майдановцев, ответным огнем убито 9 милиционеров и солдат внутренних войск.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2517237.html.
Journal information