Рядки пролистуються, роки летять - але біль не вщухає. І я знову й знову перечитую цей список.
Цей список мені здається все ж невірним, і я йду його перевіряти. Я йду до Книги, якій вірю найбільше. Чомусь. Можливо, тому що ця Книга стала нерозлучною зі мною в роки війни.
Ні, усе вірно. Книга дає 712 загиблих.
https://memorybook.org.ua/indexfile/statmonth.htm
В серпні 2014-го.
Страшному серпні 2014-го...
1 серпня – 13 загиблих
2 серпня – 6 загиблих
3 серпня – 5 загиблих
4 серпня – 6 загиблих
5 серпня – 15 загиблих
6 серпня – 21 загиблий
7 серпня – 20 загиблих
8 серпня – 11 загиблих
9 серпня – 9 загиблих
10 серпня – 19 загиблих
11 серпня – 7 загиблих
12 серпня – 34 загиблих
13 серпня – 21 загиблий
14 серпня – 17 загиблих
15 серпня – 3 загиблих
16 серпня – 28 загиблих
17 серпня – 21 загиблий
18 серпня – 7 загиблих
19 серпня – 9 загиблих
20 серпня – 14 загиблих
21 серпня – 19 загиблих
22 серпня – 7 загиблих
23 серпня – 14 загиблих
24 серпня – 27 Загиблих
25 серпня – 23 загиблих
26 серпня –6 загиблих
28 серпня – 33 загиблих
29 серпня – 235 загиблих (кілька десятків зниклих безвісті)
30 серпня – 6 загиблих
31 серпня – 34 загиблих
Загальна кількість загиблих – 711 (СІМСОТ ОДИНАДЦЯТЬ) бійців і офіцерів. Це майже стільки, скільки загинуло за 2017, 2018 і 2019 роки разом взяті. Поранених в ті дні взагалі ніхто не рахував...
Мені, яка тоді варилась в гущі цього всього - зараз навіть не віриться в цю цифру. Можливо, тому що тоді було не до охвата всих втрат, а ще, можливо, тому що досі вірити тяжко. А ще, можливо, і тому що навчились звично перевіряти будь-яку інформацію. Але таки ні, інформація вірна...
І ще одне...
Біль роздмухується ще більше чомусь тоді, коли згадується парад. Пробачте, всі, хто був на тому параді. Не звинувачую, не ви у тому винні, мабуть. Вам тоді це було потрібно, мабуть.
Але чому, чому завжди, як згадуєш чорний серпень 2014-го - в очах стоїть той клятий парад?
Нічого не можу з собою вдіяти, пробачте ще раз.
Не господиня я своєму болю...
Тримайте, хлопці, мої соняшники.
Я їх зростила цього року сама - розбита війною, прикута до одужання, серце без фронту в друзки, клята пам'ять добиває розбите серце.
Тримайте, хлопці, мої соняшники і мій полин. Що я можу ще? Вам вже нічого і не треба.
Крім наших соняхів.
Крім нашої пам'яті...
- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2529438.html.
Journal information