Артур Харитонов
🗡 Повна підтримка Лукашенка, «рука України та США», «інтервенція НАТО»: як у КНР висвітлюються протести у Білорусі
Читати китайську пропаганду, орієнтовану на внутрішнього споживача, - ще більш огидно, ніж читати російські смітники. Однак, в мовах нової Холодної війни та глобальної залежності Білорусі від підтримки Компартії Китаю, впевнений, що українцям важливо знати, що і як.
Спробую пояснити лаконічно.
1. Оскільки незалежних медіа на території материкового Китаю нема, однак вдавати свободу слова треба, Компартія працює через власні гібридні соцмережі (Sohu, Sina, Weibo тощо). Агентура веде різні канали під «непалєвними іменами» з кількістю підписників від 1 до 100 мільйонів і більше. Саме звідти вилазить найбільш сміттєвий контент, який і формує політичну свідомість китайської маси.
2. Білорусь – це частина Росії та її інтересів, «маленький жорсткий брат». З десятків переглянутих мною статей ніде не згадується сувернітет білоруського народу. Білоруси подаються як маніпулятивні об’єкти, які під керівництвом Заходу вирішили повалити надійного партнера КНР – Лукашенка. Нема й жодної згадки про масштабну політичну корупцію, репресії та поліцейську жорстокість.
Єдина згадка про волю народу – у дуже «вирвиоко» пості про «величний мітинг на підтримку Лукашенка»: там і Лєнін, і дєди воєвалі і все-все.
3. Сам Лукашенко подається як «сильний господарник», який утримував порядок у державі, захищаючи її від кольорових революцій. Для КНР він є переможцем виборів і легітимним президентом, проти якого діє Вашингтон. При цьому, абсолютно не приховується повна залежність режиму Лукашенка від Кремля та Пекіна, що, звісно, подається як перевага та перемога.
4. Революцію пробудження у Білорусі називають «геополітичною війною між США та НАТО і Росією та КНР». Присутні характерні популістичні категорії «ми – вони».
5. Білорусь розглядається як об’єкт, що знаходиться на межі інтересів Росії та Китаю. «Білорусь – важливий вузол Шовкового шляху, який КНР може втратити через США». Найбільш бридке, що я бачив: «Чи гідна Білорусь військових перемог Росії (прим.: в Україні) 2014 року – невідомо».
6. Активно розглядається й «ризик» інтервенції сил НАТО для захоплення влади у Білорусі. При цьому, висловлюються активні симпатії «російським героям та захисникам». Неодноразово повторюється, що Росія та КНР мають бути разом для подолання США.
7. Окреме місце відводиться Польщі, яка неочікувано перетворилася на наддержаву, яка «керувала» Майданом в Києві, «посилаючи снайперів». Як доказ наводиться «NEXTA», яка «ведеться польськими агентами».
8. Звісно, не обійшлося без Гонконгу: «режисери з США розігрують гонконгський сценарій».
9. Про Україну. Тут усе залежить від підходів. За першим, України «не існує», це буфер, яким керує НАТО (ну подобається їм згадувати про НАТО) та США; Майдан у Києві був організований західними спецслужбами, олігархами та військовими (???), тут, короче, все провалено. За другим, існує «рука України», яка на рівні з НАТО, США та ЄС веде боротьбу проти Росії.
Однак, найбільш поширений погляд з КНР – перший. Бо України для них нема.
Це є лиш поверхневий огляд китайської «медіа» сфери для загального розуміння картини.
При цьому, офіційний Пекін уже закликав Захід «не втручатися у ситуацію в Білорусі», що вже говорить за себе. Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2530261.html.
Journal information