Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Вячеслав Ільченко. За межами писемної історії

В рамках теста Нового Інтерфейса(тм), який з 1 вересня стане обовʼязковим для Фейсбука, викладаю чернетку другої частини свого "первісно-історичного циклу". Все одно треба перевірити, як постити лонгріди.
-- За межами писемної історії --
Писемність - одночасно і бич і благословіння археології. Прадавні памʼятки писемності дозволяють до певного ступеню побачити давній світ очима їх мешканців. Зрозуміти, як було збудоване їх суспільство, яким було їх життя, які їх хвилювали проблеми та мрії - і головне, як вони мислили.
Але що робити, якщо писемності немає? В світі чимало не лише неписьменних народів, а й чимало видів писемності, ключа до яких ми не маємо, а отже, не можемо прочитати. І все, величезний пласт історії для нас залишається закритим, аж поки ми ключика не підберемо, або не знайдемо словника. Шампольону, який розгадав таємницю єгипетських ієрогліфів, пощастило - він знайшов такий словник у вигляді Розеттського Каменя. А для численних інших памʼяток їх попросту нема, в основному, в силу ізоляції народу, або - секретного чи навіть сакрального (священого) характеру писемності. Більше того, судячи з деяких "незручних" археологічних знахідок, писемність люди винайшли значно раніше за неолітичну революцію, тобто, задовго до винайдення сільського господарства - просто велетенський пласт цих письмен ми або не розуміємо, або просто іще не знайшли.
Ой, ви правда думали, що археологія давно "закінчилась" і на долю нових поколінь не випаде археологічних таємниць? Окстіться, ми знаємо дуже мало навіть про уже доволі добре відомі прадавні людські поселення. Наприклад, уже згадане в минулому пості поселення Чатал-Гуюк знайдене було в 1958 році. А на сьогодні розкопано не більше 5% велетенського поселення розміром до 20 гектарів, причому, якщо врахувати, що там цілих 18 археологічних шарів - то насправді й того менше.
Або ось новітня (серйозно) археологічна знахідка - в 1961 р. в румунському містечку Тертерія були знайдені три дуже крихкі таблички із письменами. Науковці вирішили, що це якісь стародавні шифроблокноти (такі були, ага - взагалі історія криптографії сягає 4 тис. до н. е.) і здали їх в музейний архів. А уже в двадцять першому столітті виявилось, що таблички ці знайшли в культурному шарі віком 5500 років до н. е.. І якщо це не фальшивка (а таке може бути - таблички надзвичайно крихкі і науковці сумніваються, що такі реально могли вціліти за сім тисяч років), то цілком можливо, що це один із найперших зразків писемності в світі, старшим є хіба що тільки шумерський клинопис. Ключа до тертерійських табличок немає, тільки припущення, що вони якимсь чином стосуються іще кількох подібних табличок - знайдених в Градешніці (Болгарія) та в Діспіліо (північна Греція).
А за минулі два роки взагалі відкрили два величезних прадавніх міста - одне в Іраку (III тис. до н. е.), а інше в Ізраїлі (VII тис. до н. е.), обидва обіцяють роботи на десятиріччя вперед.
Є подібна археологічна скарбниця і на території України - Камʼяна Могила. Розташована вона неподалік від селища Мирне, що в Запорізькій області, і представляє собою лабіринт гротів та печер, чиї стіни густо пописані петрогліфами - наскельними написами. Всього на сьогодні знайдено 87 окремих гротів, із яких 65 містять написи або зображення. Так ось найдавнішу памʼятку там знайшли тільки в 2016 році - це були шмати пісчаника із вирізьбленим зображенням змії, які датуються - страшно сказати - 7500 або навіть 8300 р. до н. е. До петрогліфів Камʼяної Могили ключа немає в принципі - чільна їх частина взагалі унікальна. Що найбільш прискорбно, нею практично не займаються, адже історія в Україні, особливо давня, фінансується по принципу "нэ трэба".
Все це показує, що історія простирається далеко за межі відомих і зрозумілих нам писемних свідчень. І судячи із усього, походження держави та державності уходить своїм корінням саме туди - в епоху "за межами писемності" і більше того, навіть далеко за межі неолітичної революції.
Досліджувати цю епоху надзвичайно складно і переважна більшість наших сучасних знань про той період - моделювання і навіть дофантазовування. Ось чому археологія неоліту та палеоліту іще називається інтерпретативною, тобто, археологи разом із різногалузевими спеціалістами намагаються "угадати", що відбувалось в ті далекі часи і якими тоді були люди. І ось тут виникає головна проблема - антропоморфізм.
Ви можете задати питання - а причому тут антропоморфізм? В чому проблема наділяти давніх людей людськими же рисами? Адже вони були люди, а не прибульці з Марсу.
В тому і справа, що давні люди, судячи із усього, сильно відрізнялись від нас - причому не лише в плані більшої фізичної розвиненості, а й архітектури мозку і самого принципу мислення. А наскільки саме - ми достеменно не знаємо. А тому, намагаючись угадати, яким було їх буття, ми несвідомо впадаємо в антропоморфізм другого роду - наділяємо рисами сучасних людей тих, хто жив тисячі та десятки тисяч років тому. При цьому ми їх або надто ідеалізуємо - особливо якщо йдеться про великі цивілізації - або навпаки, сильно примітивізуємо.
І навіть більше, якщо ми спробуємо перенести на стародавніх людей риси сучасних нам диких племен - а на Землі досі є народи, які зберегли культуру камʼяного та бронзового століть - це все одно буде впаданням в антропоморфізм. Адже навіть дикі племена протягом останніх тисячоліть також еволюціонували і загалом, подібні до цивілізованих людей. Це доказує історія "останніх номадів", австралійського маленького племені пінтупі, яке не контактувало з цивілізацією аж до 1984 р. Практично всі вони легко інтегрувались в австралійське суспільство, а брати Тьяпалтьяррі з нього навіть стали відомими художниками в стилі етнічного примітивізму (причому їх творчість таки варта уваги) - так що їх мислення цілком подібне до нашого.
Одним із класичних прикладів такого антропоморфізму є поширене у навколофілософських колах (зокрема, ним активно зловживає Юваль Ной Харарі) уявлення, що первісні мисливці-збирачі були розумніші і розвиненіші за хліборобів. А й дійсно, кубатура мозку сучасної людини варіює від 1200 до 1425 куб. см. А кубатура мозку "класичних кроманьйонців" (тобто, людей, знайдених в печері Кро-Маньйон, які вважаються предками сучасних європейців) досягала 1800 куб. см. Ну не може ж бути зовсім пустим такий величезний мозок, правда?
Пустим звичайно не може. А от архітектурно іншим - скільки завгодно. Можна навіть сказати, що сучасний Homo Sapiens - це зовсім не той Homo Sapiens, який мешкав на Землі десятки і сотні тисяч років тому. Їх поєднує лише біологічна та анатомічна подібність, на 99%. Причому 1% - це в основному зміни мозку, який активно еволюціонував і продовжує еволюціонувати нині.
В цьому місці одразу треба зробити посилання на праці видатного сучасного антрополога С. В. Дробишевського, чиїми лекціями я користувався. Із його висновками можна погоджуватись чи не погоджуватись, але окрім них він наводить величезний масив антропологічних даних - на базі яких можна робити власні судження.
Так от, якщо глянути на зведену в таблицю кубатуру людського мозку за епохами, то стане яскраво видно - мінялась вона абсолютно нерівномірно. Наприклад, мінатогавська людина, яка жила 17 тис. років тому і була предком автохтонного населення островів Рюкю, мала кубатуру мозку від 1100 до 1300 куб. см. Землеробства мінатогавці не знали, а займались збиральництвом і рибальством. Але такі самі збирачі з африканського Олдувая, які жили в той же часовий проміжок, мали більше 1500 куб. см.
Взагалі, прямої корреляції обсягу мозку із збиральництвом чи землеробством немає. Є лише емпірично побудований графік, згідно якого протягом майже 2 млн. років мозок людини неухильно збільшувався, від всього 400-500 куб. см. до майже втроє більших обʼємів. А приблизно 25 тис. років тому почав повільно зменшуватись, поки кубатура не зафіксувалась в сучасних межах уже в писемну епоху.
А неолітична (землеробська) революція, якщо брати найширші рамки і зробити максимум натяжок, відбулась всього 10-12 тис. років тому. Виходить, що зменшуватись людський мозок почав задовго до винайдення землеробства, а отже, слід шукати якусь іншу причину.
Цією та іншими проблемами, повʼязаними із мисленням прадавньої людини, займається особлива наука - палеонейрологія. Наука неточна, тому що мозок не зберігається - це мʼякі нервові тканини, які розкладаються всього за пару років. А раптово замерзлих чи окаменілих рештків так мало, що по ним не побудуєш адекватну картинку. Тому науковці вивчають ендокрани - відбитки на внутрішній стороні черепа. Вони не дозволяють визначити щільність тканин мозку та їх будову, зате показують макроструктуру мозку - поділ його на різні зони.
Найбільш близьким до сучасного був мозок у неандертальців та у людей верхнього палеоліта, які іноді поєднують в поняття "анатомічно сучасної людини" або "неоантропа". Біологічно вони були подібними на 99,5% і навіть могли схрещуватись між собою, бо мали спільного предка. Генетичні дослідження показують, що порядка 2% генів сучасної людини походять від неандертальців, причому у деяких стародавніх народностей цей відсоток може доходити до 7-9%.
Жили неоантропи якраз безпосередньо в період збільшення обʼєму мозку (130 - 25 тис. років тому). Від нашого структура їх мозку відрізнялась двома важливими особливостями:
- сильно розвинені підкоркові центри контролю за емоціями та памʼяттю;
- сильно розвинута зорова зона, яка відповідає за миттєве візуальне сприйняття.
Виходить, феномени ейдетичної (абсолютної) памʼяті, миттєвого пригадування і навіть інтуїтивного рахунку - все це атавізми, які дістались нам від наших первісних предків. Суспільство, в якому всі мають такі здібності, повинно було мати зовсім іншу організацію, кардинально відмінну від нашого. І все-таки, в ньому був якийсь внутрішній недолік, достатньо значний, щоб цією доріжкою еволюція не пішла. І сталось це задовго до того, як люди винайшли землеробство та одомашнили перших тварин.
--- Продовження не буде, на жаль.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2534496.html.
Tags: анализ, история
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment