Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · ЗАСМАЧИТИ...

(текст присв'ячується моєму улюбленому герою - дяді Васі-комбайнеру з сусіднього села)
... "Всі кажуть, що люблять тендітних брюнеток, музику Дебюссі, брют і устриці з артишоками. Насправді всі люблять повних блондинок, музику Чайковського, самогонку і картоплю з ковбасою"
(епіграф) ...

... а от вам ще одна історія.
До цього Дня Незалежності я кілька разів зустріла картиночку, де вітання зі святим для нас днем викладене салом.
Історію закінчено.
Що там вже розжовувати? До речі, цю картиночку посилали люди, які обурювались Вєркою Сердючкою на концерті до Дня Незалежності.
... а цю історію мені розповіли, а я вже вам.
Історія давня, але без сумніву правдива - бо таке важко вигадати, таке трапляється лише в житті.
... поїхали якось чоловіки до відрядження - з України в Росію. Діло було ще, здається, за часів СРСР, кордон умовний, але дуже примітний. Всі, мабуть, знають цю разючу різницю між українським селом і русской деревней.
Україна - села уздовж траси, білені хати, добротні паркани, палісадники, повні квітів. За хатою сад, потім довжелезний огород, потім лани. Колодязь на вулиці, вода цілюща, пий, перехожий, тілько відро потім навісь на гак.
Росія - деревні розлітаються поодаль від трас, снулі хатини, покошені паркани.
Ну, я сама не бачила, в Росії жодного разу не була, але так часто розповідали про цю разючу різницю різні люди, що можна вже й повірити.
Їдуть наші чоловіченьки, аж ніч, і треба десь ночувати. Ночувати довелось у досить пристойній хатині, господиня теж привітна. Подала на вечерю суп. Питає:
- Вам засмачити?
Один чоловік відмовився, мать, щось знав. А другий зиркнув на нецікавий супчик, вода, в якій плаваєть поодинокі овочі, і таки попросив ЗАСМАЧИТИ.
Господиня почистила пару зубчиків часника, вкинула їх до рота, пожувала і акуратно виплюнула гостю в тарілку.
... е, стоп, стоп.
Куди це ви побігли? А, тошнить? Розумію...
Ладно, мені тут стануть казати, що такого не може бути. Може. Я й сама пам'ятаю схожу історію, коли в одній з хат (до речі, вже українських) - нас запросили до столу, поставили тарілки, аж раптом, побачивши недомиті плями на одній з тарілок, плюнули в неї і протерли полою спідниці.
Засмачили теж, ага. Я від вечері відмовилась, ясно.
Але історії про засмачити я вірю. В селах - воно всяко буває. Та й не лише в селах.
Так от. Я насправді про смак.
Смак - це щось таке, що пояснити важко.
Смак - це не сумочка від Шанель і не сукня від Діор.
Смак - це не дизайн від Хаппен і не архітектура від Дроздова.
Смак - це доречність.
Концерт до Дня Незалежності - це було вкрай доречно.
Труси Могилевської і Сердючка - недоречно.
Недоречність обурила.
Чомусь людей не обурювала присутність Данилка в комісії з відбору наших представників на Євробачення. А от на сцені на День Незалежності обурила. Мабуть, впала остання крапля, чи що. Ну, тут як для кого. Для мене остання крапля по Данилку впала саме щодо Євробачення.
Ну, ок. Встановили. Данилко і Могилевська - це було про несмак. Несмак, виведений на високий щабель концерта до Дня Незалежності. Мовляв, ми згоджуємось знати й розуміти, що оці Вінники та Данилки подобаються величезній кількості народу нашої країни. Але не в такий день.
А дяді Васі комбайнеру - саме ок. В такий день, так. І дядя Вася має право на цей день, тому що дядя Вася-комбайнер свого часу ходив на референдум і проголосував за незалежність нашої країни. І, до речі, дядя Вася допомагає фронту, щедро виносячи закрутки зі свого погреба. І ридав дядя Вася на похороні сусідського Кольки, якого привезли з АТО в закритій домовині. Ридав дядя Вася і проклинав клятих мо...пііііііііііііііііііі...
Тож давайте підсадимо дядю Васю на правильну музику!
Давайте примусимо дядю Васю слухати хороший український рок!
Та ще й з піснями на правильну тематику.
Що нам скаже на це дядя Вася?
Правильно:
- Піііііііііііііііі... - корочє, пошле він нас і буде правий.
Бо дядя Вася не про смак. Він про комбайн, про жінку свою Гальку, про онучків ненаглядних і хвацьке вибивання асфальту закаблуками під Вєрку Сердючку після третьої стпоки самогонки від баби Мані - гуру самогоноваріння всього району.
Я хочу сказати не про те, що Данилко - вау-вау, класно, що виступив. І навіть не про Вінника, чиїх пісень я не змогла дослухати жодної.
Я хочу сказати, що Україна - не Париж. Ми з вами не з Букінгемського палацу. І людей, які не проводять тонку грань між доречно-недоречно, тут сила-силенна. І я, припустімо, зневажаю Данилка за те, що він паплюжить своїм шароварством саму ідею українства - але я поважаю комбайнера дядю Васю. От поважаю я його, і все тут! І пофіг мені при цьому, яку музику він вважає правильною.
... тепер ще одна історія.
Колись був перший фестиваль "Пісні народжені в АТО" - ну, подія. Фейсбук наповнювався стрімами з цього фестиваля, і не хочеш, а глянеш. І глянула я на свою голову один стрім. Якраз коли виступала одна співоча волонтерочка.
Волонтерочка вийшла на сцену у платтячку, яке нагадувало комбінацію. Коротеньке й досить прозоре було платтячко. Волонтерочка заспівала якусь душевну пісню про Україну і про героїв, що боронять. Як і годиться. Тобто, пісня була доречною. Але волонтерочка виконувала цю пісню, так шалено вертячи попкою - досить ладною, до речі, попкою - і так вилізаючи цицьками й без того голісінького платтячка, що я виключила звук. І одразу все стало на місця. Чого ж неясно? Ось дівуля у сценічних шатах. Ось вона співає про шльопки, тобто, про "візьми мене зразу, візьми мене всю, і тут же, на сцені візьми мене, о так!" І все доречно.
А потім камера шугонула до залу. Там була купа вояків. І я згадала, що це ж фестиваль про пісні, народжені в АТО - то звідки ж оці судомні вихляння? Звідки оце звабливе, написане на обличчі "Візьми мене зразу, візьми мене всю"?
Тобто, це було недоречним. І це був несмак.
Зал аплодував.
Що ж, Україна - не Париж. Та й ми з вами не з Букінгемського палацу.
... а ось вам ще одна історія.
Переглядаючи фото з Маршу до Дня Незалежності, я побачила кількох волонтерок, що приперлись на цей захід, вдягнені у вечірні сукні.
На цьому історія закінчується.
Хоча от дядя Вася, мій улюблений комбайнер, вирячив би очі на ці фото і сказав би:
- Яка краля... Які цицьки...
і повністю одобрям.
А я вся така наче з Букінгемського палацу, скривилась і пирхнула:
- Фі дон, який конфуз-с... Який жахливий несмак!
Прямо як одна з трьох сестер Чехова, яка приймає до сімейної вечері майбутню невістку і, з жахом округлюючи очі, шепоче:
- Милочка, но на вас зеленый пояс!
- А что, разве это не принято? - белькоче перелякана майбутня невістка, те ще стерво, як потім виявилось. - Или это плохая примета?
- Да нет... Но зеленый пояс к розовому платью... Знаете ли...
(до речі, теж не терплю поєднання рожевого й зеленого, фі-дон, якой конфуз-с...)
Але вони три сестри Чєхова, їм можна, а ми не Париж, знаєте. І ми таки не з Букінгемського палацу.
Тож про смак - несмак. Тобто, доречність-недоречність.
Для мене (а я ж пишу про себе, так, і жодним чином не нав'язую вам свою думку) оця волонтерочка, з таким жахливим несмаком вилізша на сцену пісень, народжених в АТО, у стилі "Візьми мене зразу, візьми мене всю" - дорівнює Сердючці, що вистрибувала на сцені до Дня Незалежності.
Для мене Могілевська зі своїми, тепер вже навіки знаменитими трусами - дорівнює Софії Федині зі святими військовими шевронами, начепленими на піхву. І обидві вони, і Федина, і Могилевська, для мене дорівнюють отому вітанню з Днем Незалежності, викладеному салом.
Для мене зелений пояс до рожевої сукні дорівнює волоссю, розпущеному по коміру військового кітеля, і нарощених, викоханих, покритих шелаком, кігтиках в руцях берегині в погонах, що тримає автомат, позуючи на камеру.
Для мене медалі, вивішені на футболку, дорівнюють отому зайчику на фоні плаката "Свободу Віталію Марківу!"
Я вам зізнаюсь чесно - я по життю йду як по мінному полю. Дуже вразлива я натура, ну, дуже. Прямо пошти як дядя Вася-комбайнер, коли йому сказати, що Пінк Флойд - краще ніж Вєрка Сердючка. Бо отак наткнешся на автомат в руках з отакенним манікюром - і тоді ніч не спиш, все думаєш, як же вона його чистить, той автомат?
Але ну що ти зробиш, коли ми не Париж?
І святе поняття СМАК ми часто заміняємо поняттям ЗАСМАЧИТИ, випльовуючи розжуваний часник в тарілку гостя. А то й свою тарілку.
І ЗАСМАЧУЄМО ми дуже часто, незважаючи на стиль життя, рівень патріотизма, а також географічне положення.
... "- Молодой человек, где вы шили ваш костюм?
- В Париже.
- А это далеко от нашей Жмеринки?
- О, две тысячи километров!
- Надо же. Такая глушь, а как шьют!"
)пост-епіграф( ...
насправді текст присв'ячую Glory Grand
Тому що мій текст. Кому хочу - тому й присв'ячую.
всі фото взято з інтернету





















- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2543661.html.
Tags: дебилы, зеленский, леді діана, піар, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments