Якби мене запитали, яку саме головну проблему я вбачаю в світовому масштабі...
... я відповів би двома словами: криза довіри.
Довіри взагалі до всього. Людина, на жаль, не є вітрувіанським ідеалом - вона не може самостійно осягнути все і забезпечити собі абсолютно все своїми силами та знаннями. Відтак вона просто змушена покладатись на колективну памʼять і колективне знання.
І ось із останнім у нас відбувається страшна ерозія.
Донедавна думали, що справа в грошах. Треба, мовляв, просто все перевести в грошові відносини, і "магія контракта" зробить чужу памʼять точною, а чужі знання - достовірними. Чим більші гроші платиш, тим точніші та якісніші послуги отримуєш.
Забули тільки, що все це стояло у свій час на потужній "західній трудовій етиці", яка буквально возводила порушення контракта в ранг гріха.
А тепер, скільки б ви не платили, вас завжди будуть намагатись намахати, обдурити, або й просто підсунути халтуру.
Наприклад, ціни на комірне у нас підвищились в рази, а чи відчув хтось хоча б двократне підвищення якості обслуговування? Дзуськи.
Контракт у нас виконують тільки лохи, а справжні успішні люди після заключення контракту уже шукають, як позручніше розірвати його і кинути контрагента. От я прочитав за банкрутство мегазастройщика "Укрбуд" - це ж класика жанру, 25 зон застройки повисли в повітрі, а разом із ними гроші інвесторів. І це ж не виключення, а правило - достатньо згадати "Еліта-Центр", яка стала притчею во язицех...
А інформаційний простір - це взагалі щось непристойне. По факту споживач інформації платить за те, що йому згодовують заздалегідь складені темники, які... кгхм... не описують реальність, а фабрикують її. Особисто мене від стопіццотого згадування "каубальних коунтрагхдтів" та "сивочолого гетьмана" уже тошнить. Як і від бравурних реляцій нинішньої влади, які до реальності мають відношення ще менше, ніж фільми кіностудії Asylum.
Зрештою, люди не тупі. Які б вони не були барани, але довго їх дурити не можна. Але якщо дурити їх постійно і дурити їх всюди, виникає "криза довіри". Коли люди перестають довіряти взагалі нікому і намагаються замкнутись в власних чотирьох стінах, щоб нічого не знати, нічого не бажати понад техмінімум для виживання.
Після чого владу в країні захоплюють шахраї та пройдисвіти, і на цьому історія країни закінчується.
Такі от сумні думки у мене після прочитання новин на кінець літа, дорогий фейсбучок.
Сподіваюсь, осінь принесе нам свої плоди і вони нас не розчарують.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2552251.html.
Journal information