Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Мемуари. Спроба вичленити певний архисюжет

Алі Татар-заде ·
начитавшись вже з сотню мемуарів про події сторічної давнини - а всі вони так чи інакше військові мемуари, навіть коли автор цівільний, бо всюди йшла війна, - спробую вичленити певний архисюжет. Таких "арок" кілька, але я зупинюся на цьому.
Якщо автор - військовий невисокого рангу, то каже, що сам він пійшов в армію ідейно й добровільно (справді, навіть пригоди про те, як він туди прорвався, додаються). Його сослуживці хороші хлопці, непогано воюють. Іноді проявляють дива хоробрості, кмітливості, відваги (вони складають більшість споминів, їх легко та приємно читати).
А от старший офіцерський склад - командири автора - це чортішо. Буває, навіть часто, що безспосередній командир автора - молодець, близький з солдатами, все вірно розуміє, своя людина. Але інші - його колеги та хто повище - вже не люди а якісь недоразумєнія. Перелік смертних гріхів, потім показується що вони і привели армію (неважливо яку - ту, в якій мемуарист) до кінцевої поразки. Перемоги траплялися скоріше всупереч полковникам і генералам, ніж завдяки їм. Офіцери й ці перемоги негайно промінювали на поразки.
Якщо автор - високий військовий чин, картина світу змінюється.
Сам він, ясна річ, в армії і добровільно, і давно - як правило, ще до початку революцій. Свої солдати і молодші офіцери - золото, розуміють співслова, молодші братття, хоробрі.
Але вони гинуть, або їх переводять в інші частини, доводиться набирати нових, а те й прищлють одразу цілий батальон непоімі кого, наприклад військовополонених, чи новобранців, чи навпаки заядлих дезертирів-мародерів, які вже не майже такі ж уроди, як і противник.
Та не вони проміняли перемоги на поразки - з ними автор доволі легко справляється, більшість виховує і перековує в нормальних хлопців.
А от штабисти!
от де зло.
Вони сидять переважно по тилах, займаються там невідомо чим. У них вся влада, всі ресурси, вся інформація і всі можливості.
Вони віддають безглузді накази, що їх він, як командир, часто виконує з комом у горлі. А те й взагалі раз на рік грубо порушує, сміливо йде під трибунал, де його милують, бо всі захищають його проти штабних крис.
Якщо автор - штабист, тиловик, або й взагалі стратег, наприклад головнокомандувач чи хоча б комдив, командарм.
Серед колег, які його оточують - він самий розумний, всі його цінують, є деякі порозумніше, але не такі хоробрі, як він; або навпаки, похоробріше і потупіше, і неясно, що вони забули в штабі, їх би на передову.
Всі вони дають мудрі совіти верховним лідерам.
Лідери описані як люди приємні, контактні і авторитетні, вдумливі і здатні приймати важкі рішення.
Але іноді наш герой відвернеться, чи то в командировку поїхав, чи донька захворіла, чи в самого щось заболіло, - не встиг оговтатись, як лідерові вже нарадили всілякої дурні, а той виконав, і - війна програна.
Проте лідери - це незло, а якщо і зло то "необхідне і найменше".
Гірше всіх - польові командири. Оті всі полковники і генерали, іноді й понижче чином.
Вони нароблять всякої маячні на ввірених їм ділянках. То наступають, коли їм велено чітко стояти і не стріляти у відповідь, не видаючи положення. То втікають, коли їм чітко було сказано, стояти до кінця.
Вони час від часу вриваються в штаб, ногою вибиваючи двері, скандалять, контуженими хриплими голосами кричать про те що треба всіх повішати, повивести зрадників зі штабу.
Одним словом, неадеквати.
Якщо автор - цивільний фахівець, партійний політик, або й просто міщанин.
Він живе в каламутті, яке постійно кидає його поміж стратами: то ледь не приконче пьяний або навіжений солдат, то ледь не розстріляють через дрібничку - подумаєш, перейшов фронт і без документів.
То його мобілізують до армії, але не в той полк, не в тій формі чи не на ту посаду, і він вимушений прохати знайомих якось врятувати, що ті і роблять.
Такі автори часто згадують, що в тилах повно публіки, якій саме місце б на фронті, замість того ж вони там зайаються дріб'язком, пиють, куражать, зображають важливу діяльність, а те й саботажнічають.
Натомість сам автор завжди має важливу причину, чому він цівільний та немобілізований. Іноді бездушні люди - особливо такі як полкові командири, але трапляються і бездушні штабисти - не розуміють всієї величі тайної місії, яку автор звалив сам на себе. І не тільки відмовляються допмагати - тобто пропустити куди треба, надати супровідні папіри - але й підозрюють його, автора, в шпигунстві або дезертирстві.
На щастя, в автора є високі покровителі, які розуміють важливість його місії або хоча б цінність його життя, і він виживає.
Автор часто критикує лідерів, штаб і тил, діючу армію і народ, який йому трапляється. Деякі критикують навіть противника, який теж міг би краще воювати.
Автора постійно вислуховують вдумливі, розумні співбесідники, яких мало, але йому на них везе.
Однак далі справа не йде через косність мислення, і всі його ідеї, які могли б раз і назавжди якщо не припинити війну, то хоча б очистити цілий фронт, - пропадають втунє.
Якщо автор - лідер.
Його оточує сіра маса хороших, але не дуже далеких людей. Єдина цнота, яку можна реально пощупати - це особиста відданість авторові. Все інше на практиці виявляється дутим. Особливо в таких, хто його, автора, критикує.
Він зустрічає чимало розумних штабистів (власне, він їх і набрав - відшукав звідусиль, деяких навіть витяг з повної дупи). Вони часто радять йому цікаві речі. Але їм бракує маштабу мислення. Стратегії, навіть тактики.
Проте на противагу їм, серед командирів на фронті трапляються притомні, розумні командири. Їх би в штаб, але вони чомусь на фронті - ну повинен же хтось і воювати, врешті решт. Як правило, ці розумні фронтовики швидко вмирають, і їм на зміну приходить чортішо. Анкета ніби хороша, але на ділі виявляється так собі людина. Іноді й бунтує, та ще винуватить автора у всіх негараздах на фронті.
Проте свої люде в лідера не головне зло.
По-перше, є інші лідери. З різних причин - роздуті непомірно амбиції (яких начисто позбавлений сам автор), звичайна тупість, таємна зрада, опортунизм - а як правило, все це в комплекті - цім людям вдається хоч і нечасто, але дуже влучно і несподівано обірвати найкращі ініціативи автора.
По-друге, в лідера є особистий ворог - преса. Вона здатна угледіти диявольські козні навіть в самому людяному вчинку автора, а таких вчинків у нього багато. Вона підігріває сумнів, сіє паніку, а спробуй її тронь - здіймає такий галас, що реагують аж західні союзники.
До слова, про західних союзників. Явно це не говориться, але вони - приховане зло. Ніби на нашій стороні, але вічно лізуть у наші справи, радять не те що їх питали, а допомогу дають - сволоти - не тим, що в них попрохали, а тим, чого самим не шкода.
Нарешті, є мемуари маленьких людей. Цім словом необов'язково (навіть я б сказав взагалі не обов'язково) звемо селян та міщан, бідняків та жебраків. Це можуть бути графи, артисти, інженери, журналісти.
Їх відрізняє те, що вони по-житейські мудри і бачать наскрізь людей, а саме - що всі навколо нехороші, всі партії і сили недостатньо корисні, а переважно і взагалі небезпечні та злочинні.
Такі автори по-житейські мудро, трохи хвилюючись, залишаються жити при будь-якій зміні влади, а щоденники сповнені подробиць про те, як захворіла рідна тітка, мати, дружина чи донька, що сина ледь не моблізували (ледь відбили!), тата чи самого автора арештували і трохи не розстріляли.
У них багато побутових подробиць - як довго не було води, їжи, цукру, солі, дров, повара, прислуги, грошей, нормального кола спілкування (всі кудись ділися) - і ми розуміємо, що справжні страждання вони не на фронті, вони у глибокому тилі.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2564616.html.
Tags: анализ, история, піар, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments