Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · ДОНБАС, ЯКИЙ МИ ЗНАЙШЛИ

Продовження. Початок тут https://don-katalan.livejournal.com/2585564.html
Кілька днів тому - велика заявка.
Заявка від бригади, в якої традиційно мало волонтерів. Бригада нерозпіарена, та ще й принижена своїм же командуванням. Свого часу.
Але бригада чесно воює. Як може, так і воює, а може вона непогано. От тільки їй би допомогти трохи...
Я читаю ту заявку - там лише будівельних матеріалів на відбудову нового ВОПу. Я зітхаю, підраховую наші фінанси і набираю номер.
Я дзвоню своєму Донбасу, тому, який я знайшла ще влітку чотирнадцятого, тому, який крокує поруч з нами всі ці роки. Тому самому Донбасу, який чекав на звільнення так, як, мабуть, і ми того не чекали.
Я завжди, коли непереливки, дзвоню тому нашому Донбасу.
- Дивись, який список. Ти зможеш замовити хоча б по залізу?
(в них там по залізу це трохи дешевше)
- Я зможу, але...
- Ми оплатимо. - безпомилково вгадую я це "але"
(зазвичай сплачують ці проблеми вони, але буває так, що але...)
- Так, прийдеться вам. Бо я тут поспрашував у пацанів, ну, всі на мелі. І в нас з грошима останнім часом сутужно.
- Та ти замов, боярін, я гроші знайду. - сумно всміхаюсь я.
(у всіх з грошима сутужно, але коли для армії, для фронта - і розіб'юсь, в борги залізу, але гроші завжди знайду)
Учора дзвінок з Донбасу
- Так, все замовлене прийшло, куди й кому висилати?
я надсилаю адреси, я звично раджусь, кому що, кому скільки скоб, скільки цвяхів:
- А отой будує два нових бліндажі, і два старих йому відремонтувати, і кухню, цей командир завжди дбає про добротну кухню. Вишли оте усе на нього. І скільки сплачувати, на які рахунки?
- Не треба сплачувати. - кажуть мені. - Ми тут з пацанами поговорили, пацани скинулись.
Не знаю.
Не знаю, що сказати. Прошу передати мою особисту подяку тим пацанам. Когось там я знаю, з кимось просто здоровкаюсь кивком, коли буваю там проїздом. Когось і в очі не бачила.
Ті пацани зовсім не знають військових, для яких вони знову й знову скинулись, не зважаючи, що з грошима сутужно.
А може, знають. Можливо, вони їх бачили, мельком, коли ті в'їжджали до звільнених міст та містечок Донбасу - брудними, закіптюженими пилюкою літа чотирнадцятого року - але з посмішками на обличчях.
Військові пацани. А знаєте - вам знову допоміг Донбас. Отой Донбас, який ви свого часу звільнили, той самий, що вірить у вас, незважаючи ні на що.
Пацани Донбасу. Я вдячна вам.
Я вдячна вам навіть не за те, що ви знову сплатили скоби, цвяхи та труби для буржуйок - хоча за це у першу чергу, так. Але я вдячна вам за те, що я знайшла вас.
Це мій Донбас.
І я нікому його не віддам.
І ви не віддавайте.
Він того вартий.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2568515.html.
Tags: ато, донбасс, леді діана, піар, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments