якщо мене читали б біларуси, які зараз борються у Біларусі, я б їм дав кілька порад.
Але вони не читають, тому я звернуся до українців.
Ми вже знаємо, що як не крути, а національну революцію не зробиш без націоналістів. Всіляких при чому - і "страшних", і націонал-демократів, і тихих інтелігентів з дулею в кишені, які пошепки говорять своєю, а не російською.
Отже нам треба дбати, допомагати, щоби біларуські націоналісти ВСІХ мастей отримали більший вплив в біларуському русі як такому.
Щоби їхній голос звучав частіше ніж голос вати, що би вони не несли.
Щоби їхня думка ставала спочатку відомою, а потім - може бути й авторитетною.
Є багато способів допомогти, але починати все одне з одного кроку.
Зараз багато жартиків про безвольних, мирних біларусів.
Це сприяння московитському міфу про три "брацкіх народа", в якому старший брат співає "Вставай", другий - "розпрягайте коні", третій - "а я лягу прилягу".
А от ніфіга.
Не треба культивувати модель, в якій Росіянець є лідером і зверхнім братушкой, ніяк.
Протести, які нам чимсь не до вподоби, що йдуть не так, не тим темпом і гаслами - вони очолюються, організуються групами, переважно далекими від націоналізму.
Звідси два виходи: або приєднатися до московитів в зубоскальстві!
або допомогти біларуським націоналістам всім, чим можемо.
В тому числі - біларуській еміграції, в тому числі - кришталевій, типу уряду БНР у вигнанні.
Це і наш суто гуманітарний інтерес (хочеться, щоби наш сусід жив добре, а отже не ліз до нас і ми до них)
і сугубо шкірний: хочеться, щоб його земля не розгорнулась на плацдарм ще одної гибридної (чи негибридної) війни проти нас же самих.
А таке може бути, і це слід враховувати.
З націоналістами, особливо з нац-демами, нам буде домовитись легше за все.
Треба просто простягнути їм руку в скрутний час.
Вивести їх в лідери думки, в лідери у політиці.
Заодне "звірити годинники" за певними принциповими питаннями.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2572934.html.
Journal information