Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Вбивство Гонгадзе і "касетний скандал" у контексті новітньої історії України

Oleksii Stepura

Сьогодні вже мало хто згадує про справу Гонгадзе і записи Мельниченка. Хоча, очевидно, що саме касетний скандал вирішальним чином вплинув на майбутнє України, створивши передумови для всіх подальших катаклізмів. Основним його наслідком стала неспроможність Кучми передати владу спадкоємцю на президентських виборах 2004 року. Відсутність тоді консолідованого кандидата, який влаштовував би і Захід, і Схід країни, призвела до розпалювання протистояння в українському суспільстві за регіонально-ідеологічними ознаками. Саме це було метою Путіна та його агентів впливу, які давно й послідовно працювали на розкол і дестабілізацію України.
Після оприлюднення Морозом в кінці листопада 2000 року записів Мельниченка Україна вступила у тривалий період політичної турбулентності. Всупереч планам Кучми, який розраховував спокійно панувати другий термін, а потім – передати владу гідному наступнику. Найімовірніше, ним мав стати керівник МВС Юрій Кравченко. Принаймні Кучма планував призначити його наступним Прем’єр-міністром після відставки уряду Ющенка. Ця посада означала найкращий стартовий майданчик для участі в майбутніх президентських виборах. Про зіткнення між Януковичем і Ющенком, яке пізніше роз’єднало країну, тоді навіть не йшлося. Якби не касетний скандал, Кучма не допустив би такого розвитку подій.
Відомо, що Кучма із Кравченком дотримувалися схожих поглядів на подальший розвиток і спосіб управління країною. Передусім вони прагнули контролювати олігархів, які швидко посилювали свій політичний вплив. Також декларувалася боротьба з корупцією в державних структурах, депутатському корпусі та судах. Методи роботи Кучми і Кравченка виглядали авторитарними, але, як засвідчив подальший досвід, інші в Україні не спрацювали. Навести лад у країні міг лише поліцейський режим, і Кравченко був ідеальною кандидатурою на його очільника. Звичайно за таких обставин про розвиток демократії і громадянського суспільства не могло бути й мови. Проте Кравченко ніколи не допустив би розколу країни на Захід і Схід, і це – найголовніше.
Прогнозованим наслідком касетного скандалу стала ізоляція Кучми на Заході. Після звинувачень у причетності до вбивства журналіста з ним припинили обговорювати питання європейської та євроатлантичної інтеграції України. Натомість посилився дипломатичний і економічний тиск з боку Москви, а Кучма втратив здатність йому протистояти. Ще до касетного скандалу Путін поставив перед ним питання руба про розрахунки за газ. Почалися розмови про залучення України до інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Мер Москви Лужков регулярно нагадував про російські Крим і Севастополь.
Через лічені тижні після оприлюднення записів Мельниченка, а саме 22 грудня 2000 року, Кучма здійснив поїздку в Москву і Санкт-Петербург. Путін назвав цей візит знаковим і закликав до поглиблення економічної та політичної співпраці між Росією та Україною. Зокрема він наполягав на негайному підписанні документів у газовій сфері. Йшлося про визначення майбутнього української газотранспортної системи, яку Кремль давно хотів прибрати до рук. І це лише один приклад стратегічних питань, які Кучмі доводилося вирішувати під час касетного скандалу.
Опинившись під тиском внутрішньої опозиції, Москви і Заходу, Кучма шукав допомоги звідусіль і отримав її передусім від Медведчука та «донецького клану». Лояльними до Президента залишились і більшість національно-демократичних сил, що обумовило поразку акції «Україна без Кучми». У складній ситуації лідер держави був вимушений прислухатися до олігархів. Унаслідок цього їхні позиції посилились, а силовиків – послабились, хоча Кучма завжди прагнув протилежного.
Після звільнення з посади Прем’єр-міністра вголос заявив про свої політичні амбіції Віктор Ющенко, на якого робили ставку американці. У березні 2002 року його блок «Наша Україна» виграв парламентські вибори. Перемогу вдалося здобути не лише на Заході і в Києві, але й у центральних та північних областях України. Так звана «партія влади» (блок «За Єдину Україну») пройшла у Верховну Раду виключно завдяки сприянню «донецького клану». Більшість голосів блок отримав на Донбасі, хоча формально його очолював Володимир Литвин. Зрештою він став спікером парламенту, де сяк-так сформували більшість без участі «Нашої України».
Захід остаточно відвернувся від Кучми після звинувачень у продажу «Кольчуг» до Іраку. Світова преса подавала його в той час як диктатора і злочинця, ледь не рівня сербського лідера Мілошевича. За таких обставин Президент України пішов на зближення з Росією. У травні 2002 року під час зустрічі з Путіним у Сочі було оголошено про набуття Україною статусу спостерігача в Євразійському економічному співтоваристві. Кучма тоді уточнив, що у перспективі йдеться про повноправне членство у цій організації. Такі дії суперечили задекларованому раніше курсу на зближення України з Євросоюзом. 9 червня 2002 року Кучма і Путін оголосили у Санкт-Петербурзі про намір створити консорціум (спільне російсько-українське підприємство) з управління і розвитку газотранспортної системи України. Після цього 13 червня 2002 року Президент України підписав указ про призначення Віктора Медведчука Головою своєї Адміністрації. Так, фактично першою особою в оточенні Кучми став відвертий агент Москви. Подальший розвиток подій в Україні був значною мірою обумовлений його інтригами.
У листопаді 2002 року Кучма здійснив чи не останню спробу відновити діалог із Заходом. Він несподівано й без запрошення з’явився на саміті НАТО в Празі. Лідери провідних країн Альянсу проігнорували там його присутність. Попри це, українській делегації вдалося затвердити важливий План дій Україна – НАТО. Це доводило, що Кучма опирався тиску Путіну й намагався зберегти незалежний курс у зовнішній політиці.
У внутрішній політиці для Кучми настав час визначатися зі сценарієм майбутніх президентських виборів. Власної, гідної кандидатури спадкоємця в нього вже не було, але Медведчук запропонував вихід: перетворити Україну на парламентсько-президентську республіку. За умови внесення змін до Конституції Кучма міг теоретично залишитися при владі, обравшись на третій термін або ж як Прем’єр-міністр. Президента вдалося переконати у необхідності політичної реформи на тлі посилення позицій «донецьких». Щоб задовольнити їхні апетити (і зіштовхнути з Ющенком), на посаду Прем’єр-міністра був призначений Віктор Янукович. Це рішення виявилося фатальним для подальшої історії України. З переїздом донецького губернатора в Київ почався незворотний відлік часу до кривавих подій 2014 року.
Антиукраїнська кампанія на Донбасі також, за великим рахунком, стала наслідком касетного скандалу. Ще під час парламентських виборів 2002 року Ющенка подавали там як націоналіста, бандерівця, який ненавидить російськомовних і хоче продати країну американцям. Такий спосіб агітації впровадили російські політтехнологи, які працювали на Медведчука і «партію влади». Саме тоді був визначений сценарій майбутніх виборів Президента в 2004 році: протистояння між Ющенком і Януковичем при експлуатації теми розколу країни і за масштабної підтримки Заходом і Росією своїх фаворитів.
У 2003 році Путін за посередництва Медведчука продовжив схиляти Кучму до своїх інтеграційних проектів і, зрештою, досяг бажаного – було оголошено про створення Єдиного економічного простору за участі Росії, України, Білорусі й Казахстану. Однак Верховна Рада не поспішала втілювати цей амбітний план у життя, що викликало роздратування в Кремлі. Відтак восени 2003 року була спровокована криза в Криму навколо острова Тузла, до якого почали будувати дамбу з російського боку. Конфлікт вдалося врегулювати лише завдяки вчасному втручанню і жорсткій позиції Києва. «Тузлинська криза» довела готовність Путіна до агресивних дій проти України, але на це не звернули належної уваги.
На початку 2004 року Кучма з Медведчуком зосередилися на проштовхуванні через парламент змін до Конституції. Процес виявився нелегким: його приховано саботували «донецькі», сподіваючись провести в Президенти Януковича, і відверто – «Наша Україна». Прихильником політичної реформи і союзником Медведчука виступав Мороз, але це не допомогло. У квітні 2004 року Верховна Рада відхилила зміни до Конституції – для ухвалення рішення не вистачило сімох голосів. Врешті-решт, довірившись Медведчуку, Кучма опинився біля розбитого корита. Кандидатури наступника в нього не було, а до старту передвиборчої кампанії залишалося обмаль часу. За таких обставин довелося висувати представника влади з найвищим рейтингом – Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Події фактично розгорталися за московським сценарієм, адже Путіну були вигідні як обрання проросійського кандидата, так і дестабілізація України внаслідок його зіткнення з Ющенком.
Саме в цей час Кучма остаточно схилився до співпраці з Кремлем. Напередодні виборчої кампанії, в липні 2004 року, він вилучив із Військової доктрини України тезу про мету вступу до НАТО і ЄС. Це рішення означало повну зміну пріоритетів у зовнішній політиці. Трохи пізніше Кучма разом з очільниками Росії, Білорусі й Казахстану затвердив перелік документів у рамках створення Єдиного економічного простору. За таких обставин вибори Президента в листопаді 2004 року набували вирішального значення для майбутнього України. Це усвідомлювали у штабі Ющенка, і гасла його кампанії радикалізувалися. Щоб мобілізувати електорат на Заході й у Центрі України, там взяли на озброєння національну ідею. Табір Януковича відповів на це агітацією, спрямованою на південно-східного виборця. По телебаченню почала транслюватися реклама про «три сорти українців», а Ющенка стали звинувачувати у зв’язках із «нацистами». Протистояння остаточно загострилося після історії з отруєнням діоксином. Обидві сторони вже відверто ліпили з політичного опонента образ ворога, нацьковуючи своїх прихильників. Так створювалися всі передумови для громадянського протистояння в Україні.
За результатам виборів в листопаді 2004 року Центрвиборчком оголосив про обрання Президентом України Януковича. У відповідь Ющенко заявив про фальсифікації та закликав своїх прихильників до протестів. Так у Києві зібрався «помаранчевий» Майдан, який на відміну від акції «Україна без Кучми» став по-справжньому масовим. Столиця, а також облради і міськради Центру і Заходу України не визнали перемогу Януковича. Вирішальною для долі революції стала відмова Кучми застосувати силу проти демонстрантів. Під тиском Майдану Верховний Суд України визнав факт фальсифікацій на виборах і призначив переголосування другого туру. Усвідомивши поразку, прихильники Януковича зібралися на з’їзд у Сєвєродонецьку, де пригрозили відокремленням областей Півдня і Сходу від України. Нашу державу врятував тоді переговорний процес між кандидатами в Президенти за міжнародного посередництва і, хоч як парадоксально, політична реформа Медведчука. Янукович погодився на переголосування, а фракція Ющенка у відповідь підтримала зміни до Конституції, що передбачали перетворення України на парламентсько-президентську республіку.
Знайдений у грудні 2004 року компроміс влаштував політичні еліти й дозволив на якийсь час зупинити розкол у суспільстві. Путін був вимушений змиритися з приходом до влади Ющенка і став вичікувати нагоду для реваншу. Як виявилося, мирний розвиток України тривав недовго. Рівно через дев’ять років Кремль, Янукович і Медведчук спільними зусиллями знову довели країну до масштабної кризи. Вирішити її у цивілізований спосіб на цей раз не вдалося. На відміну від Помаранчевої революції, Євромайдан завершився великою кров’ю та втратою територіальної цілісності України.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2576361.html.
Tags: история, майдан, медведчук, рассея, україна, х%№ло, янукович
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment