Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Як комуняки Київ від фашистів в 1941 році захищали

Майже детективна історія з таємничою загибеллю, загадковим зникненням та десь приблизно 30 килограмами золота з київського Ощадбанку, які так ніколи і не були знайдені.
Сьогодні виповнюється 79 років з дня загибелі (нібито) всієї верхівки командування Південно-Західним фронтом, а саме - командувача фронтом, генерал-полковника КИРПОНОСА МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА (1891-1941); начальника штабу Південно-Західного фронту, генерал-майора ТУПІКОВА ВАСИЛЯ ІВАНОВИЧА (1901-1941) та члена Військової ради Південно-Західного фронту, Голови Верховної Ради УРСР (1938-1941) БУРМИСТЕНКА МИХАЙЛА ОЛЕКСІЙОВИЧА (1902-1941) - посаду якого під час оборони Києва простіше за все назвати, як такий собі "комісар фронту".
Всіх цих людей, окрім загальної для них (нібито) дати смерті, об'єднувала одна якість, яка, власне, і допомогла їм ще до війни досягти не аби якого кар'єрного успіху в радянській системі. А саме: всі вони обожнювали Сталіна і сліпо виконували будь-які його і партійні накази та доручення, всі активно брали участь у шельмуванні колег як «ворогів народу», повністю підтримуючи "генеральну лінію партії" та її злочини.
Нічого іншого ці три хлопака, від яких безпосередньо залежало життя тисяч військовослужбовців РСЧА та міліонів жителів України, робити не вміли. На їх власну біду та на біду Києва та України.
КИРПОНОС та ТУПІКОВ закінчили свого часу Військову академію ім.Фрунзе, але їхньої компетенції та досвіду явно не вистачало для захисту та утримання (за вимогою Сталіна - "за будь-яку ціну") Київського плацдарму. Весь практичний досвід військового фельдшера за першою освітою КИРПОНОСА, як полководця, складався з чотирьох місяців (грудень 1939-березень 1940) радянсько-фінської війни (був командуючим командиром 70-ї стрілкової дивизії).
Що стосується ТУПІКОВА, то він свою військову кар'єру починав в якості військового комісару батальону, потім - полка, і ще за 8 днів до його призначення начальником штабу Південно-Західного фронту (29-го червня 1941 року) знаходився в Берліні, в якості радянського військового аташе (встиг вилітити до Москви пізно ввечері 21-го червня, на останньому літаку "Аерофлоту") - карколомний зигзаг долі, який і сьогодні викликає щирий подив.
Ну, який штабист (до того ж, в найскрутніших умовах наступу фашистів) з професійного шпигуна?
Вся освіта БУРМИСТЕНКА (при тому, що на початок війни він вже три роки займав посаду голови уряду України) складалася з двох класів церковно-приходської школи, ще двох років навчання в Моршанській трудовій школі 2-го ступеню; двох місяців (вересень-жовтень 1923 року) "комуністичного вузу" в Петрограді та півтори року (грудень 1927-липень 1929) навчання в московському інституті журналістики.
Те, що з-під Києва та з Києва треба негайно виводити війська та евакуювати жителів, остаточно стало зрозуміло ще 10-го вересня, коли німці взяли столицю України в напівоточення, форсувавши Десну на ділянках на схід від Чернігова, Дніпро - біля Кременчука і на південний схід від міста.
Але Сталін і чути нічого не хотів про "бєгство", тож, його вірним і відданим учням не залишалося нічого іншого, як в три голоси запевняти "вождя", що "Київ не буде захопленим", "ніяких підстав для паничних настроїв немає" і такої ж іншої маячні, що не мала ніякого відношення до страшної дійсності, що погіршувалася кожного дня.
Вночі 14-го вересня начштабу ТУПІКОВ за власною ініціятивою, все ж таки, наважився відправити телеграму голові Генштабу, в якій відверто описав жахливу ситуацію, в якій знаходилися війська Південно-Західного фронту, закінчивши свою розповідь фразою, яка ввійшла в історію:
«Начало понятной вам катастрофы - дело пары дней».
Що цікаво - історикам відомо, що КИРПОНОС відмовився підписати цей "крик відчаю" свого штабиста, але й забороняти відправляти його не став. Зі спогадів Микити Хрущова також відомо, що навряд чи сам ТУПІКОВ наважився б на такий відчайдушний крок, якби не вживав тими страшними днями "міцні напої" конячими обсягами - причому алкоголь абсолютно не давався взнаки на його зовнішньому вигляді.
Вже наступного дня від голови Генштабу маршала Шапошникова очікувано прийшла відповідь, в якій він звинувачував ТУПІКОВА "в паникерстве". І того ж, 15-го вересня, німецькі війська замкнули коло навколо Києва - почалася трагедія бездарного "захисту" Київського плацдарму, яка коштувала життя 627,8 тисяч радянських вояків. За німецькими данними, до них в полон тоді потрапили 665 тисяч чоловік.
16-го вересня полковник Баграмян усно передав КИРПОНОСУ наказ щойно призначеного головнокомандуючого військами Південно-Західного напрямку маршала Тимошенка відводити війська від Києва. Цей наказ цілком відповідав ситуації, що склалася на фронті, але, перш за все, кар'єрист КИРПОНОС цілих ДВІ ДОБИ відмовлявся виконувати його, вимагаючи ПИСЬМОВОГО розпорядження.
Саме ці два дні стали вирішальними в трагічній долі Києва, в якому, за відсутністю влади, почалися заворушення - наказ від Ставки він отримав 18-го вересня, а 19-го німці ввійшли до міста з Подолу без найменшого опору, за свідченнями очевидців, "як до себе додому".
20-го вересня зведена колона штабів Південно-Західного фронту і 5-ї армії підійшла до хутора Дрюківщина Лохвицького району Полтавської області, за 15 км на південний захід від Лохвиці. Там вона була атакована головними силами німецької 3-ї танкової дивізії.
КИРПОНОС загинув в одній з рукопашних сутичок - його спочатку було поранено в ногу, а незабаром осколки міни зрешетили його груди, від чого він помер на місці.
ТУПІКОВА було вбито того ж дня, пізніше, під час спроби прориву з оточення, і немає сумніву, що вбили його свої ж. Тіло генерал-майора було знайдене місцевими селянами посеред кукурудзяного поля біля села (чи хутора) Овдієвка (десь в трьох километрах від місця загибелі КИРПОНОСА). Поруч з ним лежав планшет з повним набором військових мап та документів, його пістолет знаходився в кобурі. Смерть настала від пострілу в потилицю. Що здивувало навіть простих селян - навколо загиблого, та й взагалі на всьому полі не було жодних осколків мін, що надавало би можливість казати про випадкову смерть ТУПІКОВА від обстрілу фашистів.
Що цікаво - і КИРПОНОСА, і ТУПІКОВА німці перепоховали вже 24-го вересня в Києві, в Ботаничному саду, про що 28-го вересня 1941 року повідомила своїх читачів єдина україномовна газета "Українське слово", яка виходила в Києві під час фашистської окупації.
Питається, за яким бісом німцям було ховати безславних очільників Південно-Західного фронту?
А тому, що вони навмисне - живих або мертвих - їх шукали.
А шукали тому, що, за отриманою ними після окупації Києва інформацією, відступаючи разом з військами, КИРПОНОС, ТУПІКОВ та БУРМИСТЕНКО уносили з собою щось біля 30 кг золота з київського Ощадбанку. Воно, нібито, було розділене на три частини, і мало знайтися в когось з цих "добродіїв" - навіть у мертвих.
Але справа в тому, що третього з цього "триумвірату", комісара фронту БУРМИСТЕНКА, хоча і вважають загиблим 20-го вересня - разом з КИРПОНОСОМ та ТУПІКОВИМ, мертвим ніхто ніколи не бачив.
З книги спогадів Микити Хрущова «Время. Люди. Власть»:
«…Совершенно бесследно исчез Бурмистенко, секретарь ЦК КП(б) Украины и член Военного совета Юго-Западного фронта.
Мы предприняли очень много усилий, чтобы найти его следы. От людей из охраны Бурмистенко стало известно только одно: они ночевали последнюю ночь в копнах сена.
Вечером они заметили, как Бурмистенко уничтожал все документы, которые у него были, - рвал их и закапывал.
Зарылись в копны на ночь и расположились спать. Утром, когда они подошли к той копне, в которой ночевал Бурмистенко, его там не было. Потом они нашли закопанные им документы, включая удостоверение личности.
Секретные же документы он отправил со своим помощником Шуйским, и мы их получили. Мы думали, что он всё-таки выйдет из окружения. Много ведь генералов вышло, но Бурмистенко не появился».
Втім, як і 30 килограмів золота з київського Ощадбанку...
Руда пані
20 вересня 2019
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2583354.html.
Tags: история, київ, левые
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments