Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Кіндзіро Ніномія

Вячеслав Ільченко
23 хв. · Доступність:Публічно
Тільки зараз - коли відбуваються партійні конференції, на яких висуваються сотні і тисячі кандидатів до місцевих рад - реально починаються вибори. І ось до них я приготував цікаву історичну розвідку, значно глибшу, ніж здається на перший погляд.
Спочатку імʼя: Сонтоку (Кіндзіро) Ніномія. Воно важливе, бо було забуте майже 50 років, і тільки в 2018 році знову повернулось до шкільних підручників, хоча японці завжди його звали "великий Кіндзіро". Для Японії він - приблизно такого самого рангу постать, що й Адам Сміт для західної економічної науки. Титан, тобто. Між іншим, він і в реальності був здоровилом - при зрості в 182 см. серед невисоких назагал японців він вважався гігантом.
Народився Кіндзіро в епоху Едо - в 1787 році - в маленькому селі Каяма, що в провінції Сагамі. Давно уже немає того села, воно стало частиною міста Одавара, але в історії воно залишило свій слід двічі. Вперше - коли було повністю знищене в 1791 році унікальною навіть для Японії серією жахливих штормів, через які річка Сакава вийшла з берегів і знесла всі села на своєму шляху. І вдруге - коли це село стало чи єдиним в провінції Сагамі, яке змогло відновитись після практично повного знищення. Причиною останнього став Кіндзіро.
Серед біженців із села Каяма була родина Кіндзіро Ріемона, батька Ніномії. Це була людина фантастичної упертості. Майже 5 років він витратив на відновлення своєї маленької родинної ферми після потопу. Здавалось б, всього півтора гектара, але для Ріемона своя земля була дорожче всього - і це його фактично і вбило, він надірвався. Невдовзі померла і його жінка, залишивши Ніномію в 16 років сиротою. Земля, яка була так важлива для його батька, пішла з молотка, а сам Кіндзіро був переданий під опіку своєму дядьку Сонтоку.
Як і всі в родині Кіндзіро, дядько Ніномії був дрібним фермером, орендарем у дайме (феодала) Одавара. Хлопця тут же приставили до роботи в полі, але той повсякчас думав про те, як би йому здійснити мрію батька і відновити своє село. Він почав самотужки учитись. В епоху, коли для селянина в Японії практично не було перспектив, та й перший-ліпший самурай міг зрубати голову просто щоб перевірити заточку меча - це була практично безперспективна справа, бо єдиним соціальним ліфтом були екзамени на дрібні посади в бакуфу, а рівень освіченості для цього вимагався дуже некислий.
Більшість цим шляхом ніколи не ходили. Дуже важко працювати вдень, а ввечері і вночі учитись. А от Ніномія, успадкувавши від батька епічну упертість, саме так і зробив. Вдень він працював у полі, а ввечері учився.
Економіку для себе він "відкрив" випадково. Дядько Ніномії запопав його за "вечірнім навчанням" і сказав, що лампове масло дороге і він не потерпить транжирства на чорнильну науку. Тоді Ніномія пішов до місцевого чиновника, який відповідав за земельні ділянки, і спитав у нього, чи немає у нього нічийної землі. Чиновник виявився непоганою людиною - і віддав йому маленький клапоть землі, який належав померлому селянину. Ніномія сів і порахував, що краще виростити на цьому клапті. Найдорожчою тоді була нахогана - це такий вид ріпака (рапса), який в Японії використовували на всіх етапах роста, а отже, його можна було продати двічі - молоді побіги окремо, а олію із зрілих рослин окремо. Його й посіяв Ніномія. Отриманого ним прибутку вистачило, щоб купити лампового масла на цілий рік.
Після цього випадку Ніномія назавжди "захворів" економікою. В 20 років він повернувся в рідне село Каяма і почав відновлювати батьківську ферму. Всього за чотири роки він викупив назад всю батькову землю, а його ферма стала настільки процвітаючою, що люди почали повертатись в Каяму і знову піднімати господарство. Ніномія їм допомагав із розрахунками, що краще виростити і де краще продати - і зрештою привернув увагу самого Хатторі Дзюробея, головного управляючого помістям Одавара. Цей самий Дзюробей не тільки був далеким нащадком великого Хатторі Хандзо (був такий великий ніндзя), а й дуже хитрою людиною. Для селянського сина отримати освіту було справою неможливою, але Дзюробей знайшов вихід - він приставив Ніномію до своїх трьох синів, які учились у найкращих учителів, і таким чином селянський син зміг отримати класичну конфуціанську освіту, достатню для вступа на посаду.
Однак іще не закінчивши навчання, Ніномія розробив на замовлення Хатторі унікальну для свого часу штуку - фонд взаємодопомоги ("годзьоко"). Всі бажаючі могли робити в цей фонд невеличкі внески, а при необхідності взяти з нього велику суму в кредит, із невеликим відсотком. Фонд Ніномія придумав виключно для службовців Одавари, які - на відміну від селян - у випадку катастрофи буквально опинялись голими на вулиці, але уже в 1820 році дайме Одавара узаконив його фонд і дозволив брати в ньому участь всім, навіть самураям. Це вважається одним із найперших прикладів державної системи соціального страхування.
Князя Одавара звали Окубо Тададзане і належав він до великої родини Окубо, яка володіла багатьма землями. Так от, коли Ніномія здав екзамени і мав вступати на посаду, князь неочікувано втрутився і призначив його... управляючим округом Сакураматі, який належав одному із його родичів. Для тодішніх часів випадок двічі унікальний - ще нікого після екзаменів на таку високу посаду не призначали, і тим паче не призначали селянських синів. Але у випадку Сакураматі вибору практично не було - економіка там була повністю знищена природнім катаклізмом, а у Ніномії був досвід відновлення села Каяма. Так що самурайські бюрократи були змушені проковтнути це призначення, до того ж могутньому князю Одавара мало хто насмілювався суперечити.
В 1823 р. Кіндзіро Ніномія приїхав в Сакураматі... і був шокований тамтими реаліями. Більшість полів були попросту закинуті, а селяни, вибачте, останніх пацюків доїдали від голодухи. Він тут же взявся до роботи. Дайме запропонував йому грошову допомогу, але Ніномія мав свій унікальний план відновлення економіки - заснований на співробітництві та солідарності селян. Для цього він скористався тим, що тепер називається кредитуванням під врожай. Власним коштом (щоб продемонструвати свою солідарність із селянами) Ніномія закупив найкраще насіння і необхідний реманент і... роздав селянам, які найбільше прагнули працювати, в обмін на зобовʼязання віддати йому певний відсоток від врожаю (а вже де його найкраще продати, Ніномія знав).
Результат навіть перевершив його сподівання. Селяни, відчувши, що новоприсланий чиновник разом із ними вкладається у відновлення, взялись за роботу з таким завзяттям - що уже за кілька років кількість полів та врожайність підскочила вдвічі. Більше того, Сакураматі вилізло із депресивного стану і навіть стало допомагати сусідам - в 1830 році в Японії бахнув справжнісінький масовий голод, так от в цей час саме завдяки рису з Сакураматі сусідні провінції не так сильно постраждали.
Після цього Кіндзіро визнали всі. За своє довге життя він відновив економіку близько 600 селищ, а його практичні записки зайняли цілих 36 томів убористого тексту, які вважаються засадничими в японській економіці і одним із перших прикладів цілісного економічного вчення.
В основу свого вчення Ніномія поклав чотири базових принципи:
- Сісей. Чесність та щирість.
- Кінро. Завзятість (хоча краще перекласти це слово як "упертість").
- Бундо. Баланс між прибутками і видатками.
- Суйдзьо. Передача благ іншим.
Економічна діяльність, вважав Ніномія, приносить максимальний прибуток лише тоді, коли буде опиратись на такі якості як альтруїзм та стриманість. Цей девіз він назвав словом "хотоку" - економічною етикою.
Помер "великий Кіндзіро" в 1856 році, маючи статус майже святого. Серйозно, на сьогодні відомо принаймні 12 каплиць (дзіндзя), присвячених Ніномії. Їх було значно більше, бо Кіндзіро став частиною культа почитання імператора - імператору Мейдзі дуже припала до душі його теорія. Але після едикта "нінген-сенген" імператорський культ було заборонено, а разом із ним під заборону потрапив і Ніномія. Тільки в 2018 році його добре імʼя було відновлене і він знову зайняв своє заслужене місце в підручниках.
Ну, а тепер просто варто назвати духовних учнів Ніномії:
- Сібусава Ейті, один із перших японських промисловиків;
- Ясуда Дендзіро, "автор" японської банківської системи;
- Тойода Сакічі, засновник корпорації Toyota;
- Мацусіта Коносуке, засновник корпорації Panasonic.
Якщо будете в Японії, придивіться - біля багатьох школ ви побачите скульптуру хлопчика із вʼязанкою дров, який читає книжку. Це і є великий Кіндзіро.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2584333.html.
Tags: вибори, история, либертарианство, япония
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments