я б зараз підвів наших журналістів всім цехом до вірменських, а потім до азербайджанських сайтів (навіть таких як нац. редакція "Радіо свобода") і попрохав: а ну покажіть хоч одну публікацію тамошнього вітчизняного журналіста, де б він цитував - хоча б опосереднено - думку ворога, тезу ворога, не кажучи вже самого ворога.
Нуль. повний нуль. І нічого, живуть якось, не замукали муки совісті та журналістські стандарти.
А все тому, що ці держави (на жаль але правда) - справді вороги, і вони знають це, всі знають, всі усвідоміли що в них війна на тему "хто кого", без ілюзій та навіть мрій.
А ви можете перевірити. Але не знайдете такого, ніде. Що в "диктатурі Азербайджану", що в "демократичній Вірменії".
Це, між іншим, єдине в чому нам слід брати - ні, навіть не приклад, - а готовий прогноз на найближчі 30 років. Собі. Як би ми не юлили, не самонавіювали, а буде саме так. Вся ця пліснява із "почему до сіх пор война" просто щезне з часом. І залишиться тільки війна.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2594549.html.
Journal information