окрім гарячих бойових дій, війна навколо Карабаху (навколо - в буквальному значенні) несе дуже знайомі нам риси тотальної, масової дезінформації та нанесення дошкульних інформаційних ударів в адресні аудиторії.
Незвичним для нас може бути хіба те, що обидві сторони використовують цю інформаційну зброю однаково інтенсивно (бо ми вже звикли що 7 років Україна тільки "обороняється", фактично відбиваючи атаки на власну аудиторію і не обробляючи ані третю сторону, ані тим більш населення противника - це робить тільки Росія, гра в одні ворота, українці ж знаходять виправдання від "ми ж не такі гади", "це було б нечемно", до "миженеможемо" та "а який від того прок").
В якості ілюстрації наведу повідомлення з обох боків про те, що на тому боці воюють переважно терористичні організації, визнані такими у всьому світі.
Вірменська сторона діє ефективніше - "новини" про те що серед азерйбайджанців "можуть бути" терористи із Сирії, потрапили навіть в Рейтерз та Гардіан.
Азербайджанська сторона каже, що в Карабах перекинуто бригади Роб.Партії Курдистану та "Таємної Армії" (АСАЛА) вірмен Сирії і Ливану і іранські проксі - проте її меседжі не проникли в західні аудиторії, а слугують для внутрішньої мобілізації а також для підстьогування Ердогана.
Випадковим успіхом Азербайджану є, що Іран сам "гучно заперечив" свою участь в конфлікті, фактично процитувавши на весь світ меседжи азербайджанців.
Таким чином, маючи перевагу в військовій площині (ініціатива), Азербайджан поступається Вірменії в інформаційному просторі.
В сумі накладення ціх векторів виходить нічия, але різною ціною.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2596409.html.
Journal information