Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · ФАКІН ФОКІН

або
ПАСТОРАЛЬНИЙ ЕТЮД В ПРИСУТНОСТІ КОЛОНІАЛЬНОЇ БАРИШНІ У ШЛЯПЦІ, ПРИКРАШЕНІЙ СТРІЧКАМИ
Вчора була страшенно зайнята, думками літала до Італії, моніторила суд над Марківим, жила лише цим - і пропустила момент, коли треба було брудно вилаятись на адресу Вітольда Фокіна.
Існують теми мастхев.
Теми, які не можна пропускати.
І тема ̷в̷и̷с̷е̷р̷а̷ інсинуацій Вітольда Фокіна - з таких. Брудно вилаятись на його адресу в такому разі просто необхідно, і це треба зробити кожному!
Сьогодні зирк! - а на адресу Вітольда Фокіна вже брудно вилаялись всі, кому не лінь, навіть Аваков з Єрмаком. А я, хоч і з дєцтва за Авакова, як, впевнена, і всі ви, соромлюсь все ж співати з ним в одну дудку.
... "Ой, дудка моя, самогудка моя! В самогудку станеш дути - сльозам гірким не минути." (С)
Але на адресу Вітольда Фокіна просто необхідно брудно вилаятись. Тому починаю.
... "Її гарненьку голівку вінчав чарівний капелюшок, прикрашений пишними атласними стрічками. Стрічки символізували начебто те, що вони утримують капелюшок - хоча всім відомо, що капелюшки утримуються на волоссі за допомогою шпильок"
(цитата)
Фокін, як і Кравчук та ̷п̷р̷и̷м̷к̷н̷у̷в̷ш̷и̷й̷ ̷к̷ ̷н̷и̷м̷ ̷Ш̷е̷п̷и̷л̷о̷в̷ причетні до них інші котлетні маси - це і є оті стрічки, які начебто повинні всіх нас впевнити в тому, що вони утримують капелюшки на бідових наших голівоньках. Тобто, проводять мінські перемовини з Росією.
Насправді ці старі й молоді котлетні маси були і є маріонетками, які красиво сидять за переговорними столами і слухняно смикають ніжками й ручками. Маріонетки на переговорах вони, не більше. Вирішують ці нагальні (насправді ні, бо хто з нас ще вірить у мінські перемовини?) питання зовсім інші люди.
Чи були такими самими маріонетками свого часу Кучма, Медведчук та примкнувший до них Шуфрич? - так, однозначно, це були ті самі стрічки на капелюшку. Тоді як всім давно відомо, що капелюшки утримуються шпильками, а яка головна задача шпильок? Правильно. Лишатись невидимими.
Лишатись невидимими і смикати за ниточки - задача для спеціально обучених людей, і вони є, і ми тут про них не скажемо ні слова, хоча ми всі, понятно, з дєцтва за них.
Але від стрічок теж багато що залежить. Вони серйозні гравці, наші стрічки на капелюшку. Принаймні в справі подачі загального вигляду, в образі елегантності того, що відбувається.
Ну, от наприклад - уявімо, що до капелюшка кольору марун буде причеплено ніжно-білі стрічки. І що? І всьо. І пропав образ.
Це й саме це було зроблено у 14-му році, коли почались оці шатанія та ігри у "бачу-не-бачу"
- Де російська агресія, товаришу Муженко?
- Та нема там російської агресії. - відповідав товариш совдеповський єнерал Муженко.
https://www.facebook.com/NikolayKolesnyk/posts/2764162990514860
йдуть питання далі.
- Товаришу міністре, а як щодо окупації Росією України?
- Ну, яка окупація? - відповідає товариш міністр. - Мова йде про ефективний контроль Росії на тимчасово неконтрольованих територіях.
https://www.pravda.com.ua/articles/2017/01/26/7133512/
Так повисли білі стрічки на капелюшку кольору марун. Так і звелись у подиву брови на аристократичних чолах завсігдатаїв салонів старушенції Європи. Не кажучи вже про ковбойський посвист офігенія молодички Америки, її меланхолійної подруги Канади - а безшабашна і трішечки безтурботна Австралія плюнула на землю і хвацько розтерла плювок овечим чобітком.
І всі ці світові салони можна зрозуміти.
І всі вони висловлювали мовчазний подив (а іноді навіть не мовчазний) такого роду - то як ми будемо вважати Росію агресором і окупантом України, якщо Україна сама так не вважає?
Що нині з нашим капелюшком?
Що відбувається з нещасним? Який кріпиться на наших бідовеньких голівоньках шпильками, звичайно ж, невидимими шпильками - але ж стрічки які! Ось в чому питання, блін, питань!
А нині й зовсім капець.
На смарагдовому капелюшку висять рожеві стрічки - ну, де це видано? Рожеві кольору деменції, кольору старчеських слюней - так і саме так я сприйняла деменцію... ой, перепрошую - інсинуацію Вітольда Фокіна.
Тому тема мастхев, тому всі як один ми мусімо вимагати відставки Фокіна. Не справився. Не зміг робити хорошу міну при поганій грі.
А в тому, що гра з мінськими перемовинами є поганою, і п'єса ця невдала, вже давно, сподіваюсь, ніхто не сумнівається.
Така ж сама гра в "бачу-не-бачу"
Ми мали пул шпильок - ой, перепрошую, спеціально обучених людей, які впритул не бачили російської окупації України п'ять років. О, ні, вони красиво говорили і красиво стукали черевиком об міжнародні трибуни. А щодо офіційної назви війни війною - о, ні, тут всі сором'язливо затулялись атласними стрічками.
Ну, ок. Тепер ми маємо інші капелюшки, і вони теж несміливо постукують черевиками об трибуни - і тут же знову сором'язливо затуляються стрічками на капелюшку.
І ми ж самі слідуємо іхньому прикладу. Ну, дивіться, ось вам приклад.
Прибрати Вітольда Фокіна з переговорного процесу!
Ми обурені його ̷в̷и̷с̷е̷р̷о̷м̷ !
Танівапрос! Тепер вже ясно, що приберуть, слава богу. Але тут постає інше питання - а кого поставлять? Ну, кого можна поставити на роль бутафорських стрічок на капелюшку?
Когось такого ж самого, можливо, з краще підвішеним язиком, можливо, з меншими проявами деменції.
Ось, гляньте, на одкровення мого френда. Чудовий приклад "Як це відбувається у головах глядачів"
- Медведчук просто манипулировал своей ролью в освобождении пленных и только на этом поднялся во время Порошенко. Когда на кону сотни людей в заложниках, сами понимаете, что его трогать не будут, хотя было за что... - пише френд.
- какая игра? там сотни людей в плену были, а те отказывались с нами разговаривать без участия Медведчука. - додає він же.
https://www.facebook.com/max.pobokin/posts/3675400559186655
а в мене, ой, лишенько, вже просто сльози на очах за того бідолашного Медведчука. Ой, лишенько, бідося ж просто груддю кинувся на барикаду, ледь не поліг на тих перемовинах з Москвою.
Скажіть, це лише мені здається, чи френд намагається стиха відбілювати Медведчука?
Бо тут мова вже чітко йде про заміну стрічок на капелюшку. А давайте, мовляв, повернемо, як було? А давайте замість Фокіна та інших котлетних мас поставимо Медведчука? У нас же більше нікого нема, кагбе дає нам зрозуміти френд. У нас же на цім полі всього два наперстка - Фокін-Кравчук та Кучма-Медведчук. Тому давайте ж, давайте совати наперстки! Давайте, давайте ж підміняти перших другими і навпаки, а потім міняти їх місцями. Бо більше ж нікому, ви що, не бачите?
І я просто бачу, як стоїть на ярмарку пасторальна баришня (звісно, у капелюшку) - а перед нею хвацький Макс Побокін, подобєн Джефу Пітерсу, соває наперстки.
Ну, вгадай, баришня?
Кравчук-Фокін?
Медведчук-Кучма?
Кучма-Фокін?
Кравчук-Тищенко?
Медведчук-Медведчук?
колоніальна баришня ледь не ридає. Зжувала вже стрічки від капелюшка. Не знає прямо, з чого вибрати - але ж наперстка всього два. Агов, баришне! Прийди в себе!
А якщо придивитись - то тих наперстків і взагалі немає. Бо все вирішується не тут, на ярмарку, а у невидимих й маловідомих колах.
То, може, вихід в іншому?
То, може, нафіг ті стрічки?
То, може, нафіг цю бутафорію?
То, може, пора викинути на історичне звалище і Фокіна, і Медведчука, і Кравчука, і Кучму, і всіх тих, хто привів колись нашу країну до цієї війни?
І, може, пора нарешті назвати війну війною?
... тут пада тиша.
Тут присутні якось сором'язливо червоніють, всім стає незручно, неначе в аристократичному салоні хтось зненацька рішуче пукнув. Пукнув голосно, аж відлуння пішло під старезними стелями, відбилось від стін, вкритих гобеленами.
Машер, какоє воспітаніє...
Фі-дон, какой конфуз...
... а я виходжу, хлопаючи дверима, при цьому зловісно регочучи й тикаючи пальцями, щоб ніхто ж не здогадався, що то пукнула саме я - і йду до іншого свого френда Николай Колесник. Мені там треба текст перечитати. Там було щось ключове, щось важливе, щось те, за що я учепилась поглядом і вирішила обдумати потім.
Знайшла!
- Цей суспільний Фокін зростав всі роки війни. - пише френд.
Ось в чому сіль, братця. Ось в чому тема мастхев. Ось в чому головна шпилька, на якій тримається наш спільний капелюшок.
- Я вас туда не посилав! - лунає у маршрутках України.
- Та коли вже ця війна скінчиться? Задовбала нас вже ваша війна! - лунає на ринках і у високих салонах України.
"Автобус Крижопіль-Москва, відправляється..." - на всіх автостанціях України.
- А мій кум поїхав до Росії на заробітки. нічо так платять, я теж поїду. - на самобіржах України.
І скільки б ми не змінювали наперсточників у якихось там перемовинах - доки суспільство не вичавить з себе оцього СУСПІЛЬНОГО ФОКІНА, доти і буде це лунати.
А що для цього треба?
Та хтозна. Насправді для цього потрібно багато факторів. Так почнемо хоч з першого.
Давайте нарешті назвемо війну війною.
Давайте спробуємо. Це насправді просто.
Але офіційно!
З усіма витікаючими...
(ой, жуються стрічки в переляку...)


- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2598450.html.
Tags: аваков, война, донбасс, история, коллективное х%№ло, леді діана, медведчук, порошенко, прдоны, х%№ло, шуфрич
Subscribe

  • мотивуюче мистецтво

    Алі Татар-заде · мотивуюче мистецтво Припустимо, вам треба поставити коротку і виразну пьєсу про Каіна та Авеля. На стадії втілення ви обираєте: чи…

  • А ВИ ЗНАЄТЕ?

    Михайло Кондаков Чому сучасні технології одночасно дозволяють виробляти банки для пива, які не розкладаються на звалищі за 100 років, і кузова…

  • Как Путин в Крыму гулял по воде

    В день славного возвращения в родную гавань жители Крыма просили камни с неба, но в итоге вышло даже лучше - вместо камней с неба упала долгожданная…

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment