Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · НА ВІЙНІ ЯК НА ВІЙНІ

От ми посміюємось над уявленнями тила про фронт. Над тим, як вони бачать ту лінію, склавши докупи фільми про Другу Світову (і трохи Першу світову, частково громадянську) і російську фільмо-кашку про Афганістан та Чечню.
Вибухи, всюди вибухи, стрілкотня, постійно звучить кулемет, і над всим цим одинокі, але дуже нехолості постріли снайпера. Хоробрий командир стрибає на бруствер окопа і підіймає взвод в атаку, а ось вже приготувалась санітарка у брезентовій спідничці і гімнастьорці. Їй скоро повзти по полю і збирати поранених.
- Комісар, брось! - лунає надсадний крик.
- Бросаю! - з готовністю відповідає комісар, то-ість замполіт, то-ість зампорос.
- Та не мене, планшетку кидай! - кричить поранений.
Ну, десь так...
Тим часом наш фронт - поняття досить цивілізоване, навіть цивільне. Тут скрізь міста і села, так, прямо на ленті фронта, і тут же живуть люди, бігають діти, працюють магазини, осьочки везе вантаж Нова пошта, а ондечки помчали машини інкасації Ощадбанку, чия символіка так схожа на фронтові машини певної ротації, що зі сну й сплутати можна.
А ось, у кількох десятках метрів - так, йде війна, йде бій.
так і живемо, так і воюємо, а що робити?
І всі оці уявлення, цей когнітивний дисонанс двох різних картинок накладується на наші голови і вносить таку плутанину, що й виказати важко, і уявити складно.
Тим часом буває все настільки просто - настільки й страшно своєю простотою.
Закінчую складну преамбулу і починаю розповідати історію остигаючої крові у венах, історію братерства й товариства, вірності й самовідданності. Історію порятунку...
ПОРЯТУНОК РЯДОВИХ РАЙАНІВ
Дія відбувається на позиції в глухому селі Т.
Село Т, ще донедавна сіра зона, зараз проривом зайняте нашими військами (насправді ні - нам його віддали, а ми зайшли і взяли) - і оточене з трьох сторін сепарами. Умовно - сторони Д., Г., ЛФ (лінія фронта)
З нашої сторони під'їзди до села Т. - вкрай погана дорога, прострілювана стометрівка.
На позиції в селі Т. захворює боєць.
Суто соматика, але боєць жіночої статі, ці особи вміють терпіти довго мовчки, тому і не одразу кинулись. А вже коли кинулись - стало ясно, що треба терміново рятувати. Назвемо бійця Дашею.
Боєць Даша, схоже, підходила до стану, після якого вже йде "при смерті, нестабілізовується, зробити нічого не можемо, йдіть попрощайтесь, доки дише".
І побратими написали до мене в месенджер. Повідомлення було лаконічним і звучало як крик порятунку.
- Рвота, лежить, вже, схоже, обезвоженість, йде глибоке отруєння.
- Везіть до Бахмута, терміново, я домовлюсь! - заволала я, схопивши телефон.
Телефонного зв'язку у тих місцях майже не водиться, хоча інтернет бере уривками. Але в той день нам пощастило, і телефон відгукнувся.
Телефон відгукнувся відчаєм:
- Нам нічим везти! У нас немає машин на позиціях.
Проклинаючи всі ті моменти, коли ми пропонували цим бійцям:
- Давайте, передамо вам оцю машину. Вона, конешно, не джип, але вивезе. А там на джип стягнемось.
Але бійці були совісними і завжди відмовлялись, аргументуючи:
- Та везіть отим, що далі. Їм потрібніше.
Ми, звичайно, таку благородну відмову розшифровували правильно. Ми надто довго живемо на фронті, аби не почути в цих словах:
- Рібятки, ваша машина трішечки гівняна, ви ж самі розумієте. І ми більше часу будемо проводити під нею, ніж на ній. Так що давайте, мабуть, почекаємо, доки збереться на кращу машинку.
Зерно солі чи сіль правди у цих словах була. Машина була, звичайно, так собі - маємо що маємо - але вона, до речі, досі бігає у тих, кому дісталась. Бігає. Коли не стоїть, звичайно. А стоїть вона, скажімо чесно, часто. Так в тому підрозділі хоч міцні механіки. А в цьому дуже міцних механіків не спостерігалось, зате були міцні кулеметники. Suum cuique...
З тієї причини, чи з іншої, але бійчиня помирала і ради на те не було. І я, заволавши:
- АСАП! Логістика! - схопилась за телефонну трубу.
Вираз "АСАП-Логістика" звучить незрозуміло лише непосвяченим. А посвячені знають силу цього чарівного закляття.
- АСАП-Логістика? - спитала я в трубці у Ірина Мудрик
- Де, хто, що? - звично відповіла Іра.
І я почала докладати ситуацію, час від часу збиваючись на особистості. Ірина ситуацію оцінила миттєво і викрикнула ще одне чарівне закляття:
- Петрович!
і тут же відгукнувся Петрович. Це такий, що теж приходить на чарівне закляття. Петрович ситуацію оцінив миттєво і, доки я докладала, де саме відбувається вмирання бійця - він спокійно сказав ще одне закляття:
- Любчик!
а мені додав заспокійливо:
- Машина вже їде, не переживайте.
От посвячені одразу уявили картину, і ця картина навіть здалась їм буденною. Але вона й була буденною. Йшов буденний порятунок рядової Даші. Як і сотень (тисяч?) рядових до неї.
І ставились миттєво крапельниці в отій хаті, яка стоїть при бліндажах. Оті покинуті, занедбані хати, які займають наші підрозділи - хтось помилково вважає, що бліндажі риються при тих хатах. Так я вам відповім, що ні - насправді хати стоять при бліндажах. Отак, і не інакше.
А наша розповідь невпинно наближається до кульмінації.
Надходив новий день, і ще ніхто не знав, які випробування він готує.
Все почалось з того, що Даша знову вирішила вмирати. Нічого не допомогло, пішла рідина під шкіру, машини на позиції не було, як і раніше, телефонний зв'язок знову вирубило, людей не вистачало - а де їх вистачає в нашій армії?
Далі розповідь від побратимів:
"... їй стало гірше, вона вже майже не вставала. Ми вранці відстояли наряд, у сепарів десь почало горіти, ми пораділи, звісно, повернулись до крапельниць. Але ставало гірше й гірше..."
На цьому місці я вклинююсь зі своєю живою уявою і просто бачу й чую, як бійці в богом забутому селі, оточені з трьох сторін сепарами, хапаються за рацію і кричать чарівне закляття:
- АСАП! Петрович!
а це як Сивка-Бурка, стань переді мною, як лист перед травою, бо Петрович тут же кричить своє закляття:
- Аня! Любчик!
і ось вже мчить машина до порятунку рядового Райана, і ось вже вона глушить мотори.
- Проривались крізь пожежу! - кидають викликані чарівники і пірнають до хати, де лежить вмираючий боєць.
З чарівниками у машині примчав і донор крові. Готується пряме переливання крові прямо тут, на місці. Донор, звичайно, не був проти - так точно, треба так треба.
Переливання починається, процедура непроста, обидва, і паціент і донор, слабнуть просто на очах. Тим часом на єдиній нашій дорозі з цього села починається вже повна пожежа, все, село відрізане. Пожежа наближається до села. Включається радєйка, всі військові біжать з хати й стають до гасіння пожежі. Переливання крові в хаті продовжується.
Військові тим часом виносять зброю подалі від пожежі, тут загоряється вже сусідній ВОП, військові біжать на допомогу, гасять першу ділянку пожежі, другу, третю...
Повертаються до своєї позиції - вона уже палає. Військові влітають в хату, кричать:
- Хапайте хвору, виносьте донора, горимо!
Чарівники Аня та Любчик хапають ослаблених, виносять. Хвора бійчиня, мужня дівчина, ще навіть намагається йти, але ледве повзе. Тут виявляється, що в хаті лишились забутими документи. Військові кидаються крізь полум'я та дим, рятують документи, вкладають ослаблених хворих, машина відправляється до єдиної дороги, яка веде до нашої сторони фронта. Дорогою прориваються вже крізь полум'я.
Військові хапають ще одного, ослабленого від диму бійця Носкова, виносять його на руках, біжать через посадку, лишають на сусідньому ВОПі - і, о щастя, нарешті зустрічають пожежну машину.
Першу. Вона прорвалась теж крізь полум'я єдиної дороги.
Друга машина, заблукавши в диму, їде по напрямку до сепарів. Ледве спиняють.
Завісу!
Завісу милосердя над цією сценою!
... позиції гасили добу.
Боєць Даша вижила. Вижив донор, який пожертвував для Даші чималу частку своєї крові. Ослаблений боєць Носков, звичайно, вижив теж. Позиції відбудовуються. Врятована від вогню навіть хата, яка, звичайно, лише стоїть при бліндажах. Бліндажі - головні в цій сцені.
Насправді головним є навіть не те, що у бійця Даші, бійця Носкова, та навіть донора, віднині побратима Даші по крові - є по чотири лапи, по хвосту на кожного, і в кожного ж лукаві та серйозні морди.
Тут найважливішим є те, що своїх не кидають. Що б не було і що б не сталось у цій шаленій нашій війні, нині війні не лише обстрілів, а і війні пожеж.
А на війні як на війні, якою б зацивіленою чи гібридною, дивною і непередбачуваною вона не була.
І - да, забула сказати.
Логістика АСАП - я люблю вас!
фото - від неймовірного Алексей Ковалёв
фото з іншої позиції, іншого згарища. Горить фронт. Горить лінія. На війні як на війні.
портрети бійця Даші і солдата Носкова кину в коменти.
Glory Grand
Ірина Мудрик
Євдокія Романчич
Любомир Романчич
Олена Кравченко
===




- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2604599.html.
Tags: ато, война, донбасс, история, леді діана, піар, україна
Subscribe

  • на рівні дна

    Артур Харитонов Доки громадянське суспільство допомагало СБУ виконувати свої функції щодо Басти, у окупованій Ялті китайські співаки та інші…

  • Станислав Кукарека · Пра аналогии - 4

    Как я уже писал в предыдущих частях "успехи первых пятилеток" и прочая "индустриализация" происходили во многом на фоне (и благодаря) специфической…

  • Стає зрозумілим механізм ціноутворення в Нафтогазі

    Alexey Kucherenko Це фрагмент з інтерв’ю пана Коболєва. Стає зрозумілим механізм ціноутворення в Нафтогазі. Якщо слідувати такій логіці - «для…

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments