Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

А дійсно, цікаво дєвкі пляшут

Антон Санченко
Історія справжнього одеського успіху - вчасно звалити до Москви. Пам'ятаю, як здивувала мене свого часу така собі Евеліна Бльоданс з Масок, яка в розпал популярності Маски-шоу все кинула і звалила в першопрестольну. Всенародна українська любов, спецоперації податкової міліції на твою честь називають, а ти їм ручкою - і на Ординку чи куди там.
А потім став думати - а дійсно, всі ж їхні одеські кумири стали такими, коли звалили. Манька Облігація там чи Карцев-Ільченко. Жванецький опять же. Всі творці одеського міфу - Катаєви-Петрови й Ільфи, Бабелі-Багрицькі-Паустовські-Олеші. І, пробачте, Лоліта з Цекалом - всі стали їм цікавими після того, як їм поставили знак держприйомки Москва чи Петербург. Тобто, місцевий культурний простір вони вже від себе звільнили.
А останнім часом завдяки діяльності Довженко центра став зрозумілий масштаб українських людських і матеріальних вливань в цю кіностудію в "наші 20-ті". Чи не весь український авангард чесно відпрацював сценаристами, режисерами, художниками, операторами в Одесі. В кого не плюнь - Довженко, Семенко, Яновський, Шкурупій, Вертов тощо. Таке ось ВУКФУ.
І це саме в той час, коли вся ця Юго-Западная школа російської літератури повним складом переселялася в московський журнал Гудок і починала вигадувати придуркувату мову, якою начебто розмовляли в Одесі, бо журнал був сатиричний.
І все - творці міфу про блатну Одесу-маму. І повне забуття українського ренесансу і внеску в ту ж кіностудію, якою заслужено пишалися, але не тому, що Дзига Вертов, а тому що Михаїл Боярський приїздив на сивому мерині по спуску Кангуна. А хто такий Михайль Семенко більшість одеситів не чуло досі.
Я чому так прискіпуюсь до Одеси - це чи не єдине наше місто, яке увійшло до російської культури осібно, спромоглось на літературну школу, внесок в кіно тощо. Навіть Київ на це не спромігся. І якщо навіть в них так все було безнадійно, як в чехівських трьох сестер, то гордим дніпропетровцям і харків'янам тільки й залишалося бубоніти:
- В Москву!
- В Москву!
- В Москву!
=====
Коментарі
Dmytro Vid Ivanovyny
Та воно то так, але трошечки не так, - як говарівал один відомий персонаж українського походження. Це і Антон Палич підтвердить, який родом майже з "Одеси", тільки азовської ("Я родился в живописном украинском городе Таганроге"), і якому так само довелося з їхати до Москви. Воно-то, звісно, гарно сказав українофоб Бродський "Если выпало в империи родиться, лучше жить в провинции у моря", але кар'єру в провінції ніяк не зробиш. І Одеси це стосується у повній мірі. Наш класик Микола Костомаров, наприклад писав (і не українською) після відвідин Одеси і роботи в місцевому університеті: "Здесь все гоняется за личною выгодой, все прежде всего думают о наполнении своего кармана". Великий Мечніков на цю ж тему після кількох років роботи в тому ж виші: "при мысли об Одессе у меня всегда всплывает очень горькое чувство,
и мне становится тяжело и неприязно". І зовсім стороннє і аж ніяк не українофобське відчуття атмосфери міста ще одним викладачем Одеського універу, згодом відомим професором права Московського ун-ту О.Павловим: "Ею могли дышать и наслаждаться только еврей, поляк, немец, грек, и, пожалуй, хохол, сроднившийся со своим положением «хлопца» у этих «панующих»
национальностей". Зрештою, увесь пафос картання українців за бажання добитися успіху через столицю імперії буде справедливим лише в тому випадку, коли ми точно знатимемо контекст ситуації, який ніколи не буває чорно-білим. І варто періодично згадувати - хто був першим учнем (цитуючи казанського єврея Шварца, який зробив кар'єру в Ленінграді). Всі нині живі наші класики підтвердять, що переважну частину справжнього українського кіно могли зарубати на виході та покласти на полицю місцеві чинуші в Києві швидше, аніж у Москві. Або не пустити на екрани те, що вже йшло в прокаті по всьому союзу - наприклад, хрестоматійна історія заборони ЦК КПУ до показу "Гаража" Рязанова. Так що, як каже одеський єврей і народний артист України Жванецький - треба "тщательнєє". Наприклад, розповідаючи про український ренесанс в Одесі сто років тому, варто поцікавитись - а чи є він зараз, на 30-му році незалежності? Спитаймо у одесита Козленка, який робив у рідному місті питомо українську справу - йому заважали московські воші чи українські гниди?


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2614761.html.
Tags: дебилы, история, одесса, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments