Випадок з нещодавним програшем боксера Василя Ломаченка, до речі, лише зайвий раз підтверджує давно відому національну закономірність: українець, який нехтує своїм походженням та батьківщиною, принижуючи їх на користь балалайні, ба навіть відмовляється від свого коріння, завжди погано закінчує.
Всі, мабуть, якщо не читали відомий за радянських часів роман "Педагогічна поема", то, принаймні, знають, ким був його автор, Антон Макаренко (1888-1939), всесвітньо відомий радянський педагог. Він здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920–1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова).
Методи Макаренка цілком відповідали кардинальним революційним змінам в країні, і взагалі були цілком в дусі "молодого будівельника комунізму". Так що не дивно, що, почавши їх запровадження в середовищі малолітніх злочинців, та отримавши в тому позитивний результат, Антон Семенович забажав поширити свій досвід на всіх радянських дітей, і в кар'єрному відношенні саме це його, рештою, і погубило. Але не тільки це.
Етнічний українець, уродженець Сумщини, свого професійного та письменницького успіху Антон Семенович досягнув виключно в Україні, але за своєю свідомістю завжди відчував та вважав себе росіянином.
Молодший брат педагога, Віталій (офіцер Царської армії, який емігрував до Франції в 1920 році) в своїй книзі "Мой брат Антон Семенович" констатував: "… несмотря на своё украинское происхождение Антон был 100 % русским". Сам Макаренко в 1932 році, в листі до Максима Горького, писав таке: "...И ещё одно — мне надоела Украина, ибо я всегда был просто русским человеком, а Москву люблю".
На шляху до Москви з 1-го липня 1935 року видатний радянський педагог почав працювати в Києві, в центральному апараті НКВС ("НКВД") УСРС, на посаді помічника начальника відділу трудових колоній. Носив форму НКВС, мав табельну зброю.
До улюбленої Москви Макаренко дістався в березні 1937 року (де займався виключно публіцистичною діяльністю та виступами на усіляких педагогічних збіговиськах). Щоб вмерти там за підозрілих обставин в вагоні приміського потягу через два роки, 1-го квітня 1939-го, у віці лише 51 року.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2623542.html.
Journal information