як Азербайджан програв попередню війну за Карабах? Гадаю, що фахівці це знають точно і в деталях, а от наш загал, який здатний забути слова і дії політика за кілька років ба навіть місяців, може запросто позабути і ці події майже 30-річної давнини. Тим більш, в далекій країні, коли своїх проблем було валом. Цей допис саме для тих, хто мало цікавився.
Опишу стисло і просто. Один з видатних польових командирів в розпал війни оголосив, що "ворог - прямо в Баку", підняв добровольці батальони з фронту і пішов на столицю. На своєму шляху він знимав поганих губернаторів та призначав своїх хлопців, захоплював міста, які зустрічали його з відкритими дверима. Демократичний президент Азербайджану (відомий своїми націоналістичними та антимосковськими поглядами) фактчно капитулював та передав владу Гейдару Алієву - колишньому голові КГБ АзССР, першому секретарю компартії, а на той момент голові Нахичеванської автономії.
Алієв "примирив" мятежного генерала з президентом, для чого попрохав призначити його спикером парламенту, а потім - і до відставки президента, чиї обов'язки він взяв на себе.
Весь цей час, підкреслюю, йшла війна.
І звичайно ж, Вірменія не забула скористатися цім, захоплюючи Карабах село за селом та верховина за верховниною. І не тільки Карабах, а й землі навколо, як всі тепер вже в курсі.
Президент втік та оселився у себе в рідному селі, але Алієв-старший все ж таки провів референдум з визнання недовіри втікачеві, засудивши весь політчний курс попередника.
Потім він став новим президентом.
А мятежний генерал - його прем'єр-міністром.
Пару слів про того генерала-добровольця. Він був "большой друг Москви".
Алієв - також (в ЦК, а тим більш у КГБ, "колишніх не буває").
Тим часом вірмени наступали і наступали. Контранступи провалювалися.
Алієв звинуватив армію "попередників" в небоєздатності, розпустив добровольці загони (які симпатизували хоча б частково попереднику).
А вірмени все наступали.
Тим часом Алієв увів Азербайджан до СНГ та сподівався на допомогу від Московії.
Але в самій Московії стався путч, штурм парламента, переворот - коротше різко стало не до Закавказзя.
І тільки тоді Алієв, бачучи безпорадність РФ, яка - здавалося - й сама ось-ось розвалиться - розвернув свою державу на західну орієнтацію.
Тим часом "мятежний генерал" організував два путчи одразу як курс Алієва перестав бути прямо проросійським - все ті ж гасла, ворог у Баку, нас продали вірменам.
Двічі в Баку були справжні озброєні бої поліції з армією (поліція за мятежників, армія за Алієва)
Вірмени продовжували закріплення позицій.
Азербайджан тепер був надійно в СНГ.
Мир було підписано на умовах Вірменії.
У всьому - за офіційною доктриною - винні попередники.
Попередники належали до демократичного та націоналістичного табору.
Відтак ці два напрями в політиці та умах цілого покоління були прирівнені до невдах і зрадників.
Час описаних подій: 1993-95.
Ну що, пригадали? Десь таке чули, але забулося, так?
=====
Алі Татар-заде
8 хв · Доступність:Публічно
я дуже радий за Іріну Фаріон, яка вступила до КПСС "коли це вже не було настільки модно" і з метою розвалити її зсередини. Надихнений цім взірцем, подумую тепер вступити до партії "Єдіная Росія", хоча в принципі в нас в окупації є ще КПРФ і навіть партія Грача. Або до Юнармії, її треба розвалити також. Якщо всі так робитимуть, як ми з пані Іриною, то в Москви не буде жодних шансів! Хто не вірить нам з нею - спитайте в Винниченка, який вступив в КПУ, а також Любченка, Скрипника, Чубаря, інших достойників. Тепер я розумію, принаймні, нащо вони туди перлись та чому скінчили так незвичайно.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2624366.html.
Journal information