Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

про лінгвістику і політику на прикладі вірменської мови та писемності

Алі Татар-заде
про лінгвістику і політику на прикладі вірменської мови та писемності.
Історично склався розбіг всіх вірменських діалектів на дві величезні групи - західну і східну. Перша охопила групи діалектів, які перебували під турецькими Османами, друга - які перебували під іранськими Шахами. З рубіжа ХVІІІ-ХІХ столітть Східна група набула також поширення під руськими Романовими, створені перші твори на - як її спочатку звали - нововірменській мові.
Через сто літ, під час Совітів, східна група стала офіційною держ.мовою Вірмен.ССР,
при чому у 20-ті проведена “модернізація” нововірменського правопису, яка за знайомою схемою відривала вірменські твори давнини від нової орфографії, а також насичувала її російськими кальками.
Західна група стала переважно мовою Спюрк’у (діаспори), хоча низка місцевих діалектів за граматикою і фонетикою також належить скоріше до неї.
Західна група зберегла середньовічний правопис, близький до давньовірменської, та більше архаїзмів.
Також слід зазначити, що давньовірменська є мовою літургії обох вірменських церков - монофизитської та католицької.
Ще під час Хрестових походів західна група була насичена романизмами - через близькі стосунки Кілікійського царства із французькими й італійськими хрестоносцями.
Подальший розвиток мови поглибив цей процес - як через великий Спюрк у Франції, так і через вплив французької на світову літ-ру певного часу, в тому числі її популярність у Османщині та наявність італо-французів в Середньовічному Криму.
Після оголошення Незалежності Вірменії (1991) вірменська діаспора плекала надії на відродження Західної варіації мови - роздавалися голоси навіть за повернення її як офіційної, або хочаб як рівноправної.
Підтримувала такі настрої і Церква, оскільки західний правопис ближчий до літургійного.
Цьому додавало підгрунтя, що природна мова вірменів Карабаху якраз відноситься до Західної групи (тому що їхні пращури - переселенці з Османщини а не Шахчини).
Отут і з’являється політика.
Перспектива запровадити на окупованій в Азербайджані Карабаській Верховині Західний варіант, відмінний від державного Вірменії, становила загрозу “Єдиній Вірменії” та гаслу “Карабах - це Вірменія”.
Тим більш що біженці з Азербайджану, вірмени які осіли в Карабаху після Першої війни 1990-х, були переважно носіями східного діалекту або й просто кажучи совітської системи, побудованої на східній групі.
Виникла ситуація, що діаспора (Спюрк) та корінна Вірменія тепер розмовляють різними мовами (в тому числі використовують різнй правопис).
Розбіжність можна описати стисло так: на вухо діалекти Спюрку та Вірменії суттєво різняться, аж до малозрозумілості; однак на письмі, яке існувало до Совітів, тексти були цілком взаємозрозумілі
Тепер же, протягом останніх ста років, західновірменські та старовірменські тексти були штучно переведені на новий правопис, та, за деякими свідченнями користувачів, ці тексти втратили свій шарм та аутентичність.
Зокрема, з’явились нові літери і щезлі старі, а ті що зберіглися - почали обізначати різні звуки (частіше за все плутанина поміж дзвінкими і глухими в східній та західній вірменській).
Також мова Спюрку (західна) поширена на північ від Кавказу - вона була в Криму до двох депортацій (1778, 1944),
а тепер існує по всьому “Южному федеральному округу” РФ
і характеризується тюркизмами, яких набула під час існування вірмено-кипчацької мови (ХVІ-ХVІІ ст.)
а також романизмами, додатково набутими, можливо, під час сумісного проживання в Криму із генуезцями (ХІІІ-ХV).
Але “північний” напрямок експансії зовсім не цікавить сучасну Вірменію, а тільки східний (Азербайджан) та трохи південний (Туреччина).
В той же час регіон Самцхеті-Джавахеті в Грузії, де також велика кількість вірмен, також належить до Західної групи вірменської.
Про останній трохи цікавих фактів.
Як відомо, майже ніхто не зве вірмен та Вірменію її автентичною самноазвою (‘Гаї, ‘Гаястан), і 99% екзонимів звучать як “ормен / армен / ермен”.
Однак три кавказькі народи - грузини, осетини та аварці - звуть вірменів та Вірменію відповідно сомехепи - Сомхеті, соміхи - Соміхистон, ціамгіял - Ціамух.
У всіх трьох варіантах (при чому кожний відноситься до різної мовної родини!) передано давній топоним Са-Месхеті (Самцхеті) і який буквально означує “Месхетинці”, “Мусхи”, “Фригійці” на різних стадіях ототожнення.
дякую за увагу.


- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2632313.html.
Tags: история, кавказ, левые
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments