ще одна цікава складова битви за Карабах - я б назвав її "геоінформаційною".
1. Сторони звуть по-різному одні й ті самі населені (та не надто населені) пункти. Здавалося б, все просто - азербайджанці надають в коміюніке перевагу тюркським і мусульманським топонімам, а вірменські - вірменським або нейтральним. У них справді пройшла хвиля пеерйменувань, частина яких є новоділом, частина - перекладом, а частина - поновленням історичної спадщини.
Але я помітив, чи мені здається що так, - що азерб.сторона продумує, яку назву з двох подавати, і з якої нагоди. Якщо назва знакова для вірмен, то її можна оголосити і вірменською - щось типу спроби деморалізації (наприклад Гадрут).
Для внутрішнього вжитку - теж, якщо раніше з цім селом чи висотою пов'язаний якийсь бій (це як би сказати українцю, що "наші війська відвоювали територію ДАП", гадаю).
З іншого боку, самі вірмени Карабаху, хоч і "локалізували" практично 100% назв вірменською (навіть якщо це потребує зміну пари літер), - часто продовжують користуватися азербайджанськими назвами в побуті.
Особливо цім відрізняються ... некорінні вірмени.
Тобто цілі поселення, наприклад, ливанських вірменів, курдів, айсорів ітп. Як і прийнято в багатьох давніх культурах, - якщо відома назва, то заміняють її новим топонимом неохоче і лише в окремих випадках.
Ця ж категорія, до слова, цікава і тим, що підсвідомо слідують іншій традиції - вже геть забутій для сучасного "городскога" мишлення. А саме - неохоче селяться на руїнах, краще побудуватися поруч на пустирі, та ще й наглядати могили, які знаходяться поруч (фактично, в логіці Карабаської війни - могили противника).
2. Маніпуляції з назвами в тактичному контексті.
Азербайджанці, як мені вглядає, мають десь в обозі грамотного картографа. І психолога.
Села (руїни), які по ідеї давно вже в тилу наступаючої армії, оголошуються "взятими під контроль" чи "звільненими" з паузою в кілька днів, а те й тижнів.
Як правило, ці оголошення робляться у дні, коли реальними завоюваннями похвалитись не можна.
(для прикладу - це якби після штурму Донецька потім по одному-два повідомляти, що взято також Заперевальне, Павлоградське, Лідіївка, П'ятихатки і тд.)
Дух вони підіймають, це раз. Заповнюють лакуну, це два.
Дезорієнтують противника, це три : вони можуть, зачувши назву, вжахнути туди артилерією - тож краще б вони дізналися про це, коли там немає живої сили, в яку б поцілили.
Останні дні вірменська сторона теж пробує себе в психологічному використанні географічних назв.
Називається відомий населений пункт, по суті який знаходиться скоріше в тилу ніж у фронта, - і оголошується в небезпеці, а потім - чи одразу ж - таким, що від нього успішно відбито "діверсійні групи противника". Готова перемога малими витратами, з інформаційним визиском.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2639620.html.
Journal information