Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Правосуддя перехідного періоду для кримськотатарського народу. Частина друга

перша частина

Правосуддя перехідного періоду для кримськотатарського народу. Частина друга


Правосуддя перехідного періоду для кримськотатарського народу може і повинно мати два прояви. По-перше, воно має стати частиною загальної української стратегії пост-конфліктного та відновлювального правосуддя за наслідками революційних та воєнних подій. По-друге, щодо кримських татар необхідна окрема стратегія правосуддя перехідного періоду як для корінного народу. Про можливі напрямки цієї другої стратегії буде йти мова в цьому нарисі.

Про це пише кандидат юридичних наук Олексій Плотніков спеціально для ARC.

Будь-яка стратегія правосуддя перехідного періоду складається з правосуддя для порушників та справедливості для жертв. У випадку правосуддя перехідного періоду для корінних народів, відповідні заходи спрямовані переважно або повністю на відновлення справедливості для жертв. Робота з порушниками (покарання, люстрації, амністії, правда в обмін на прощення, тощо) ускладнена чи взагалі неможлива через віддаленість у часі між порушенням та заходами правосуддя, недосяжність, або невизначеність кола порушників. Тож зусилля слід концентрувати на відновленні порушених прав, подоланні наслідків порушення, гарантуванні їхнього не повторення.

Правосуддя перехідного періоду для корінних народів є чи не наймолодшим напрямком в рамках концепції transitional justice, тож зарано говорити про усталеність його методології. Однак, як уявляється, з практичного досвіду різних регіонів та ситуацій, можна виділити певні напрямки, щодо яких необхідно вести обговорення можливостей використання концепції правосуддя перехідного періоду для кримських татар. Таких напрямків можна виділити чотири: матеріальний; культурний; інтеграційний; символічний. Робота може відбуватися як окремо за кожним з цих напрямків, так і по всім, або деяким з них.

Матеріальний напрямок перехідного правосуддя для корінних народів отримав найбільший розвиток в країнах Латинської Америки. Б. Ізк’єрдо, суддя Спеціального суду миру (Jurisdicción Especial para la Paz) в Колумбії, вказує на особливий багатоаспектний зв’язок корінних народів з рідною землею, яким обґрунтовується їхнє право на саму землю та її природні ресурси. Природні об’єкти виступають живою частиною самосвідомості корінного народу, тож необхідно забезпечити можливість осіб з корінного народу підтримувати зв’язок з цими об’єктами, не створювати для нього перешкод і не руйнувати них [10]. У випадку кримських татар матеріальний план доповнюється питанням про реституції та компенсації, пов’язані з депортацією та поверненням народу на історичну батьківщину.

Культурний напрямок правосуддя перехідного періоду для корінного народу включає в себе заходи, спрямовані на відновлення повноцінного функціонування й розвитку культури народу, що зазнала шкоди внаслідок порушень минулого. Як правило, культурний напрямок правосуддя перехідного періоду проявляється в поверненні вивчення мови та культури корінного народу до шкіл (як це має місце в Канаді та Австралії), здійсненні символічних актів, що вказують на визнання значущості культури корінного народу.

Водночас, перехідне правосуддя в сфері культури для корінного народу не може концентруватися виключно навкруги відновлення та забезпечення функціонування цієї культури. Головним завданням таких заходів є подолання культурної відчуженості та нормалізація відносин між корінним народом та державою. Ситуація корінних народів не дозволяє повністю реанімувати їхню культуру такою, якою вона була до включення корінного народу до складу більшої держави. Більше того, часто корінний народ, як це відбувається і у випадку кримських татар, не утворює більшості на певній території, а його культура неминуче зазнає впливу з боку культури інших народів.

З таких умов спроба повернути колишній стан культури приречена на невдачу. Політика правосуддя перехідного періоду щодо культури корінного народу повинна бути спрямована на забезпечення рівності цієї культури з іншими впливовими культурами, уваги до досягнень цієї культури та їхнього подальшого розвитку в нових умовах. Наприклад, канадська Комісія правди відповідно до її мандату має право застосовувати методології інтердисциплінарного характеру, що ґрунтуються на соціальних науках, історичних, усних чи архівних знаннях. Це положення має на меті надати Комісії бачення проблем з точки зору традиційної культури корінного народу [12].

З культурним планом тісно пов’язаний інтеграційний напрямок правосуддя перехідного періоду для корінного народу. Фактично йдеться про один підхід до двох різних питань. Як традиційна культура корінного народу має розвиватися в нових умовах, так само й традиційні механізми самоуправління мають продовжити існування в умовах взаємодії з органами державної влади. Наявність й ефективність таких механізмів гарантує корінному народу політичне представництво, аби голос спільноти був почутий та мав значення при ухваленні будь-яких публічних рішень, що стосуються корінного народу.

Разом з тим, традиційні механізми самоуправління можуть слугувати провідниками державних політик відносно корінного народу. Запорукою цього є створення формальних відносин субординації та координації між органами державної влади й органами самоуправління корінного народу. Однак, окрім формальних взаємовідносин, є і глибший план, який полягає у врахуванні в державних політиках притаманних корінному народу правових традицій [щодо цього докладно див. 11].

У випадку кримськотатарського народу інтеграційний напрямок перехідного правосуддя є наразі, мабуть, найбільш розвинутим завдяки діяльності Меджлісу та представленню депутатів від кримських татар у Верховній Раді України. Однак, ця інтеграція залишається недостатньо оформленою та стосується переважно зовнішньої інституційної сфери. При розробці та реалізації стратегії правосуддя перехідного періоду для кримських татар доцільно спрямувати зусилля на сутнісні аспекти, такі як врегулювання координації між органами державної влади України та кримськотатарськими механізмами самоуправління та врахуванні управлінських і правових традицій кримських татар в державних політиках щодо Криму та щодо кримськотатарського народу.

Зрештою, велике значення має символічний напрямок перехідного правосуддя для корінного народу. Зазвичай, символічний напрямок має скоріше допоміжне значення, і заходи в рамках нього (політика пам’яті та пам’яток, встановлення символічних дат, меморіалізація, тощо) застосовуються наприкінці, виступаючи своєрідною завершальною рисою. Однак, у випадку правосуддя перехідного періоду для корінного народу, символи мають не менше значення, ніж матеріальні, правові та інші аспекти. Причиною цього є те, що при порушенні прав корінного народу як групи з боку держави чи іншого домінуючого народу, символічний план виступає одним з головних об’єктів утисків. Напад на символи завдає удару по найглибшим устоям народу, а відновлення поваги до символів демонструє відданість держави поновленню справедливості для корінного народу [9, p. 542].

В Україні вже були зроблені деякі важливі кроки для відновлення справедливості для кримських татар в символічному плані. Зокрема, відбулося офіційне повернення історичних назв ряду кримських населених пунктів [7], проводяться заходи з вшанування пам’яті депортації кримських татар, тощо. Безумовно, повноцінне впровадження правосуддя перехідного періоду для корінного народу на символічному полі стане можливим лише після деокупації Криму. Проте саме символічний напрямок є найбільш простим в реалізації, та таким, що може мати найбільше значення в поточних умовах.

Окремо слід дослідити українські напрацювання щодо правосуддя перехідного періоду: чи враховують вони потребу в перехідному правосудді для кримських татар.

З початком російської агресії проти України, концепція правосуддя перехідного періоду привернула увагу українських вчених та практиків Наразі низкою дослідників та організацій проводиться її дослідження та визначення можливостей її застосування на українському ґрунті. Необхідність transitional justice, здається, визнана і урядом. Держава та експертне середовище активно взаємодіють в розробці концепції правосуддя перехідного періоду в Україні. Однак, опубліковані напрацювання практично не відображають критично важливого питання правосуддя перехідного періоду для кримськотатарського народу.

Вперше велике експерте обговорення концепції transitional justice для України відбулося навесні 2017 року під час конференції «Пост-конфліктне правосуддя в Україні», що була проведена за підтримки Міністерства юстиції, Європейського товариства міжнародного права, та зібрала провідних українських та міжнародних експертів. Однак, у понад трьох десятках доповідей питання Криму згадувалося лише побіжно, а про необхідність звернути увагу на потребу в правосудді кримських татар коротко згадав лише І. Нузов, що представляв Міжнародний центр правосуддя перехідного періоду в Нью-Йорку [13].

Велику роботу з дослідження перспектив правосуддя перехідного періоду в Україні проводить Українська Гельсінська спілка з прав людини. Того ж 2017 року УГСПЛ видала колективну монографію «Базове дослідження із застосування правосуддя перехідного періоду в Україні». В цій ґрунтовній роботі опубліковані дослідження експертів з численних питань, пов’язаних з правом і правосуддям під час конфлікту та пост-конфліктного відновлення, зокрема щодо комісій правди і примирення, реституцій, амністій, досвіду правосуддя перехідного періоду в інших країнах і регіонах. Однак, і тут не знайшлося місця для питання про правосуддя перехідного періоду для кримських татар як для корінного народу Криму. На майже 600 сторінках монографії кримські татари згадуються лише 8 разів, причому виключно для опису фактів окупації та переслідувань [див.: 1]. Складається враження, що проблематика захисту та відновлення прав кримських татар опинилася поза полем зору експертів, так само як і сама ідея правосуддя перехідного періоду для корінного народу як особливого напрямку розвитку transitional justice.

Так само сліпим до цього питання залишилося і законодавче регулювання, та регулювання проведення окремих державних політик. В преамбулі основоположного закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» міститься згадка про захист прав корінних народів на тимчасово окупованій території, однак зміст цього обов’язку держави ніяк не розкривається [6]. В Національній стратегії у сфері прав людини чинне місце посідає питання захисту прав громадян на тимчасово окупованих територіях, проте знов таки не має жодного положення, що стосувалося б кримських татар як корінного народу, єдиною батьківщиною якого є окупована територія Криму [2]. При цьому, неможна сказати, що проблема законодавцю невідома. Ще 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», очевидно спрямований, в першу чергу, на поновлення прав кримських татар. Цей закон врегульовує окремі заходи, які можуть розглядатися як відновлення справедливості відносно постраждалого корінного народу, а саме щодо визнання факту порушення прав представників й представниць корінного народу, надання компенсацій, заходів з відновлення прав корінного народу [5]. Однак, до моменту деокупації території АРК та Севастополя, цей закон скоріше носитиме декларативний характер. Ухвалений поспіхом навесні 2014 року, він є проявом радше ситуативного реагування на окупацію, а не ґрунтовним законодавчим актом, що дозволив би відновити права кримськотатарського народу із застосуванням механізмів правосуддя перехідного періоду.

Наразі можна говорити про новий етап українських зусиль із застосування концепції правосуддя перехідного періоду. Від етапу формування експертного бачення відбувається перехід до етапу розробки конкретних планів дій. Так, в квітні 2018 року робоча група Офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини представила проект закону «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту» [4]. Цей проект увібрав в себе чимало корисних напрацювань, але знов таки не приділив належної уваги правам корінного народу Криму.

Зрештою, в 2019 році УГСПЛ представила Дорожню карту правосуддя перехідного періоду для українського суспільства в умовах збройного конфлікту [8]. В цьому документі вказується на необхідність поновлення порушених прав, але єдина згадка про необхідність розробки законодавчого регулювання прав корінних народів носить надто загальний характер. За рік, що минув, ситуація не покращилася. Так, відомо про підготовку двох нових документів: Концепції державної політики захисту та відновлення прав людини і основоположних свобод в умовах збройного конфлікту на території України та подолання його наслідків; Стратегії деокупації Криму.

Жодна відкрита інформація щодо цих документів не вказує на врахування у них потреби у впровадженні спеціальних заходів з правосуддя перехідного періоду для кримських татар.

Парадокс ситуації, що склалася, полягає в тому, що як експертам, так і уряду, добре відомо про особливу ситуації кримських татар, та про те, що як історичні, так і сучасні порушення прав кримських татар неможна розглядати виключно як частину загальних порушень прав людини тоталітарним режимом минулого та сучасним окупаційним режимом. Україна активно використовує тематику дискримінації кримських татар та порушення прав кримських татар як етнічної групи та корінного народу в своїх міжнародних зусиллях, спрямованих проти держави-агресора. Достатньо згадати позов України до Міжнародного суду ООН та міждержавні скарги до Європейського суду з прав людини. Так само, у внутрішній українській повістці регулярно піднімається питання захисту прав кримських татар як особливої групи, що не може розглядатися виключно так само, як і всі інші громадяни України, що постраждали внаслідок збройного конфлікту і окупації. Наприклад, воно було предметом розгляду під час парламентських слухань щодо стратегії реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь [3]. Одна усвідомлення проблеми не призводить до переходу до практичних дій, і не спостерігається навіть спроб розробки осмисленої стратегії правосуддя перехідного періоду для кримських татар.

Таку ситуацію, вочевидь, неможна визнати прийнятною. Існує актуальна потреба у виділенні правосуддя перехідного періоду для кримськотатарського народу в окремий напрямок в рамках відповідної роботи, що проводиться в Україні. Таке правосуддя може існувати або в форматі частини загальноукраїнської стратегії перехідного правосуддя, або у вигляді окремої стратегії. Важливо, що ці два підходи не є взаємовиключними. Мабуть ідеальним варіантом було б реалізувати обидва, проте на практиці, з метою підвищення економічності та ефективності державних та експертних зусиль, можливо рознести роботу по обох цих підходах у часі. Однак, важливим залишиться не втратити обидві перспективи: сучасну перспективу правосуддя перехідного періоду для кримських татар для відновлення їхніх прав після деокупації Криму, та історичну перспективу подолання наслідків депортації корінного народу Криму.

1. Базове дослідження із застосування правосуддя перехідного періоду в Україні: монографія / за заг. ред. А. П. Бущенка, М. М. Гнатовського. К.: РУМЕС, 2017. 592 с.

2. Національна стратегія у сфері прав людини. Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015.

3. Парламентські слухання. Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи. http://static.rada.gov.ua/zakon/skl8/10session/par_sl/sl1506116.htm/

4. Презентація законопроекту «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту». https://helsinki.org.ua/articles/prezentatsiya-zakonoproektu-pro-zasady-derzhavnoji-polityky-zahystu-prav-lyudyny-v-umovah-podolannya-naslidkiv-zbrojnoho-konfliktu/

5. Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Закон України від 17.04.2014 № 1223-VII.

6. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України. Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII.

7. Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII.

8. УГСПЛ розробила дорожню карту правосуддя перехідного періоду для українського суспільства в умовах збройного конфлікту. https://helsinki.org.ua/articles/uhspl-rozrobyla-dorozhniu-kartu-pravosuddia-perekhidnoho-periodu-dlia-ukrains-koho-suspil-stva-v-umovakh-zbroynoho-konfliktu/?fbclid=IwAR08V7_AaGul42YCvuATkzZh-V8ItYNEHcSli8Ox9AjqjavGlAHxYxXr7dw/

9. Hobbs H. Locating the Logic of Transitional Justice in Liberating Democracies: Native Title in Australia. UNSW Law Journal, 2016. Vol. 39 (2). P. 512–552. P. 542.

10. Izquierdo B., Viaene L. Decolonizing transitional justice from indigenous territories. Peace in Progress, N 34, Instituto Catalán Internacional para la Paz (ICIP). http://www.icip-perlapau.cat/numero34/articles_centrals/article_central_2/

11. McAuliffe P. Romanticization Versus Integration?: Indigenous Justice in Rule of Law Reconstruction and Transitional Justice Discourse. Goettingen Journal of International Law, 2013. No 1. P. 41–86.

12. Nagy R.L. The Scope and Bounds of Transitional Justice and the Canadian Truth and Reconciliation Commission. International Journal of Transitional Justice, 2013, Vol. 7, Iss. 1. P. 52–73.

13. Nuzov I. Turning to Truth: The Value of a Truth Commission in Ukraine’s Post-Conflict Peacebuilding. Post-Conflict Justice in Ukraine: Joint Conference of Ukrainian Helsinki Union for Human Rights, European Society of International Law, and Ukrainian Association of International Law. Kyiv, Ukraine 26–27 May 2017. P. 17–21.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2648970.html.
Tags: анализ, крим, піар, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments