Jane Dukhopelnykova сказала колись в дискусії про російських музикантів-імперців, "кримнаш" і все таке:
- А я для себе вирішила так. Наче колись в 14-му році вони всі померли. Лишили після себе хорошу музику. Тому слухаю музику померлих музикантів і не парюсь.
Непоганий підхід. Підхід підходить не лише до музикантів, але й для письменників, акторів, режисерів - тобто, всих тих, кого прийнято називати дивним словосполученням "творча інтелігенція Росії"
Словосполучення-оксюморон. Насправді дійсна творча інтелігенція Росії помирала давно і довго - починаючи з тридцятих років минулого сторіччя і закінчивши пишним похороном з яскраво-істеричною промовою Хрущова на виставці в Манежі.
Хтось помирав, втоплений у нечистотах, комусь вганяли цвях в мозок через вухо. Хтось падав на етапі і вже не піднімався, а когось на лісоповалі чавило деревами чи голодом й морозом.
А ті, що лишались, вже поступово припиняли бути творчою інтелігенцією - еволюція називається. Природний відбір, нові генотипи і все таке, бо ясно ж до болю - в країні, де небезпечно бути творчою інтелігенцію, але потреба в такому-сякому понятті цієї самої інтелігенції все ж є - лишається трохи мімікрувати під творчу інтелігенцію, такою не являючись. Кагбе - "решил мужик повеситься, но не совсем" (С)
Лишались рідкісні винятки. Правильніше назвати їх виродками - і вони таки або вироджувались, або гинули, не залишаючи творчого потомства.
Оці виродки-винятки - найдорожчі перлини Росії. Ті, хто в 2014-му році одразу зрозумів просту істину. Коли твоя країна заливає кров'ю сусідню країну, ти мусиш не мовчати про це.
Але зрештою, такі прості істини можна було зрозуміти ще раніше. Коли твоя країна заливала кров'ю Прагу, наприклад.
Я ж теж жила у тій країні. І я зрозуміла цю істину з Афганістаном. Теж виродок була, не мовчала. Але я відволіклась.
Сьогоднішній вселенський траур не розумію, абсолютно розділяючи сентенцію Духопельникової.
Навіщо оплакувати мерця?
Давно помер, давно. Фізична смерть нічого не важить, коли смерть духовна завоняла ще аж раніше.
Ну, така країна.
Країна мреців.
Що нам Гекуба, що ми їй? Своїх ховайте. Своїх оплакуйте.
Ну, і рідкісні перлини виродків творчої інтелігенції Росії, шоб ви нам були здорові довго, шановні виродки Росії, вже якось виживайте в тій країні мерців.
Сьогоднішньої фізичної смерті давно померлого скетчиста і літератора не стосується.
Давно помер, давно... Хай мертві своїх мертвих ховають.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2649832.html.
Journal information